Коли все в її руках

Привітна, приємна, світла. Вже лише від спілкування з нею стає легко. Що вже казати, коли вона починає працювати. Елона Поповиченко – масажистка. Так, масажем зараз складно здивувати або вразити, а їй вдається. І написати про неї попросили вдячні кропивничани.

– Елоно, звідки таке дивне ім’я? Чому не Ілона?

– Це завдяки «грамотному» солдату, який виписав документи з помилкою в імені. Батько був військовим, службу проходив у Німеччині. Там я народилася, і документи оформлювали військовослужбовці. Так стала Елоною.

– Зрозуміло, що ви не з дитинства мріяли стати масажисткою. Як до цього прийшли?

– Так, працювала в різних сферах. Паралельно робила масаж рідним, друзям. Це було інтуїтивно. Бачу людину, розпочинаю робити якісь прості рухи руками і раптом розумію, де затиснута м’яза, на що звернути увагу. Сконцентрувалася – отримала результат. І я, і людина, з якою я працювала. Згодом мені запропонували гроші за те, що допомогла. Тоді я вирішила серйозно цим зайнятися, пішла на курси, щоб визначитися, чи моя це справа. Виявилося, що так. Хоча ті перші курси нічого нового мені не дали. Я пішла до місцевих масажистів, щоб відчути на собі їхні техніки. Так перейняла їхні навички й створила свою техніку.

До мене пішли люди, стали мене радити, приводити рідних, знайомих. Знаєте, переважна більшість моїх клієнтів чоловіки. Чомусь жінки відмовляють собі в масажі.

– Це не мануальна терапія, а суто масаж?

– Так, робота з м’язами. Щоб бути мануальним терапевтом, треба мати медичну освіту. Нещодавно я в Києві пройшла курс навчання хіропрактиці. Це майже мануальна терапія, але рухи безпечні. Завдяки ним можна звільнити суглоби від стислості. Використовуються навіть рушники і простирадла, і я це вже застосовую.

– Тобто масаж, як будь-яка інша галузь, змінюється, модернізується, вдосконалюється.

– Саме так. Ми з колегами спілкуємося, ділимося досвідом, дивимося відео, проходимо курси, беремо участь у конкурсах. В цьому є потреба, не можна залишатися на одному рівні. В принципі, всі техніки однакові, рухи ті самі, але ти додаєш інструменти, апарати – допоміжні засоби. В кожного масажиста є протокол, за яким він працює.

– Кому рекомендований масаж?

– Всім. Є певні протипоказання, але їх не так багато. Я працюю з м’язами, тим самим покращую циркуляцію лімфи. Після сеансів людина почуває себе набагато краще, ніж до того, спить краще, нервовий стан покращується. По собі знаю. Не розумію, чому жінки відмовляють собі в цьому задоволенні. Буває таке, що чоловік буквально за руку затягує до мене свою дружину. Один сеанс пройшла й більше не приходить: то часу немає, то настрою.

– Є періодичність для сеансів масажу?

– Так. Хоча б два рази на рік по десять сеансів. Після другого-третього сеансу буде загострення, тому що був застій, а потім буде легше, стан покращиться, і людина зрозуміє, що це їй потрібно.

– Лікарі рекомендують масаж?

– Звісно. Часто люди кажуть, що масаж в поліклініці не дав результату, що там лише погладили, розтерли шкіру. Не працюють з м’язами глибоко. Я працюю глибоко, точково, пальцями відчуваю застій, до того використовую вакуумні банки та інші інструменти. Наприклад, апарат для пресотерапії. Чудово покращує лімфодренаж, позитивно впливає на суглоби, вени, судини. Це, умовно, скафандр, повітря стискається, впливає на 48 каналів. Після цієї процедури одразу відчувається полегшення.

– Звертаються військові після поранень?

– Так, з госпіталю багато хлопців звертаються. Допомагаю.

– Вам фізично важко? Це ж навантаження на руки.

– Я працюю не лише руками – їх не вистачає, а подаю рухи тілом. За рахунок цього і ефект кращий, і руки бережу.

– Буває так, що людина звертається й не знає, що саме її турбує?

– Часто таке буває. Навіть буває, що людина скаржиться на проблеми з шиєю, а я знаходжу проблему в попереку. Людина лягає на кушетку, і я починаю діагностувати. Проблемний м’яз можна визначити навіть візуально. А коли починаєш працювати з ніжками, пальцями відчуваєш проблемну зону. І не буває, щоб я працювала лише, наприклад, з шиєю. Маю вивчити й розпізнати кожен м’яз, тим самим допомогти.

– Відмовляли комусь в масажі?

– Це поодинокі випадки. Багато залежить від того, як людина себе поводить. Був чоловік, який роздягся догола. Я його випроводила, не стала працювати. А в основному всі нормальні, добрі, з позитивною енергетикою.

– Бували небезпечні ситуації? Можливо, ви когось боялися?

– Нехай мене бояться (сміється. – Авт.), бо все в моїх руках. Ні, завжди все на позитиві. Людям подобається, їм стає легше, і я від цього отримую задоволення. Деякі навіть засинають під час масажу – настільки вони розслаблюються.

– Ви про щось говорите з пацієнтами?

– Частіше вони говорять. Інколи це заважає, адже я прагну розслабити людину. Коли вона говорить, я хвилююся, бо вважаю, що не доробляю, не можу розслабити. Але, коли доходжу до шиї, голови, всі замовкають. Хоча, коли людина говорить, це їй потрібно, це для неї психологічне розвантаження. В ідеалі має бути тиша, лише легка музика.

– Ваші рідні користуються вашими навичками?

– У них немає часу до мене доїхати. Щоправда, чоловік, коли приїжджає у відпустку (він воює), лягає під мої руки.