Звісно, волонтери роблять одну спільну справу – допомагають військовим. Але кожна їх організація унікальна. Унікальною є спільнота «Годуємо патріотів. Балашівка». Її координаторка Вікторія Вахнік організувала нам зустріч з кількома небайдужими, невтомними балашівськими волонтерками.
Кажуть, що допомагати військовим почали ще у 2014 році в складі «Кулінарної сотні Кіровоградщини». Коли почалася повномасштабна війна, знали, що робити. Згуртувалися, зібрали кошти й придбали шість сушарок – українських, нових, які досі в робочому стані. Розібрали їх по домівках і стали сушити овочі. В перші дні війни підтримували захисників, готуючи сухі супи та борщі. Оскільки в цьому брали участь в основному місцеві, балашівські, то створили спільноту «Годуємо патріотів. Балашівка».
З часом запити бійців змінювалися, виникла потреба розширити волонтерську діяльність, збільшити обсяги допомоги. Для цього треба було офіційно оформити діяльність, відкрити волонтерську банківську карту і відповідально керувати зібраними коштами. У серпні 2022 року балашівські волонтери стали частиною, підрозділом благодійного фонду «Мачок».
Згодом хлопці з фронту стали запитувати про маскувальні сітки, кавери та кікімори. Спочатку відмовляли, бо не робили такого, а потім вирішили: чому б ні! Так в спільноті сформувався підрозділ «Каракурти Мачок». До плетіння сіток тут підійшли з властивою балашівцям кмітливістю. Оскільки кошти, які надходять на волонтерську карту, треба економити, їх витрачали на закупівлю спанбонду. А економити треба ще й час. Для того, щоб дочекатися різання рулону спанбонду на смужки, треба чекати майже тиждень. Та ще й заплатити 600 гривень. Зібралися спільнотою, поговорили, поміркували і знайшли вихід. Чоловіки власноруч зробили верстат, куди встановлюється рулон. Вручну крутять велике колесо (як в ручній м’ясорубці), і закріплені 19 ножів ріжуть полотно на 20 смужок. (Дівчата показали відео. Це балашівське ноу-хау!)
Сітки дівчата плетуть щодня в ліцеї природничих наук. А ще вони виготовляють перфоровані сітки. Це щось нове. Отримавши зразок, роздивившись, зрозуміли технологію й взялися до роботи. Ці сітки виготовляти швидше. Суцільний спанбонд, зшитий з кількох великих шматків до потрібного розміру. По периметру мотузка, яка стягує. Вручну на полотні робляться надсічки. Найменша площа такої сітки – чотири на шість метрів. І така найходовіша – хлопцям зручно нею накривати машини.
Кавери – маскувальне покриття для шолому – майже всі волонтерки плетуть вдома. А нещодавно почали виготовляти спеціальні камуфляжні костюми «Кікімора». Виявляється, що є їх різновид, який називається «Лєший». Там також своєрідна технологія – наче зрозуміло, легко, але ж також багато ручної роботи.
Балашівські волонтери ще плетуть шкарпетки, шиють рукавиці, роблять окопні свічки, розпалювачі і продовжують годувати патріотів. Традиційні сухі супи і борщі, цукати, енергетичні пакунки, сало з часником, мед з лимоном та імбирем. Великим попитом серед військових користуються готові каші з м’ясом, фарширований перець, лечо. Ці страви розфасовані за спеціальною технологією в герметичні пакети. По-перше, це по-домашньому смачно, по-друге, не потребує приготування, по-третє, ці пакетики хлопці навіть з дронів скидають побратимам, які перебувають на віддалених точках.
– Ми не забезпечуємо армію, робимо всього потрошку, – розповідає Вікторія Вахнік. – У всіх дівчат хтось з рідних на фронті. Коли хлопці звертаються по допомогу, у нас є що відправити. Якщо нема, знаходимо, закуповуємо. Буває, хлопцям терміново потрібні лопати, сокири, і ми знаходимо. Медикаменти відправляємо. Ми навіть Starlink придбали.
Волонтери активно і невтомно допомагають захисникам. А хто в цьому допомагає волонтерам? Дівчата розповіли про чуйних людей. Серед них навіть є іноземці, які переправляють автомобілі для бійців. Були у балашівців гості з Великобританії, Бельгії, США. З-за кордону отримують гуманітарну допомогу, сортують і відправляють по напрямках: чоловічий одяг, постільна білизна, медикаменти – на стабілізаційні пункти. Жіночий, дитячий одяг – на Харків, Чернігів, Херсон.
Тепло волонтери говорили про подружжя Касап з села Сасівка. Втратили на війні сина, а зараз допомагають бійцям овочами, молочними продуктами через волонтерів. Спільнота дякує місцевим підприємцям та депутатам, серед яких Олександр Цертій.
– Про волонтерство треба кричати, – зазначила Тетяна Мирза. – Спочатку ми родиною тихенько щось робили, допомагали спільноті. А потім я стала вголос просити про допомогу. Працюю на оптовому ринку і не соромлюся продавцям казати, що потрібна допомога друга. Всі знають, що прошу не для себе, а для захисників, дають кошти або продукти.
А ще дівчата збирають і здають пластикові кришечки, продають власноруч виготовлені цукати та пастилу. На свої дні народження замість подарунків просять поповнити волонтерську банківську картку. Отримані кошти – на спільну справу, на Перемогу. Вони ще й майстер-класи проводять – навчають плести кавери, сітки та кікімори.
Не можна було не запитати волонтерів, чи не втомилися вони, чи не важко. Відповідь була очікуваною і обнадійливою:
– А хлопцям на війні не важко? А вони не втомилися?
Щиро дякуємо нашим співрозмовницям: Вікторії Вахнік, Ларисі Криниці, Тетяні Мирзі, Олені Філіповській, Ірині Туренко, Анні Масловській, Ользі та Юлії Мачок.
Для тих, хто має бажання і можливість допомогти, номер картки Вікторії Вахнік: 4149 4993 4318 1036.
Solo серця в тональності оксамиту