«Ну Вовка дає!!! 5 медалей везе до Злинки!!! Неймовірний успіх! Вітаємо тебе, невгамовний!!!» «Ти незламний, впертий, сильний духом, ми тобою захоплюємось!!!»
Так жителі Злинки Новоукраїнського району привітали у Facebook земляка Володимира Букшу з призовими місцями, здобутими на ветеранських адаптивних змаганнях BESTRONG GAMES, які проходили 14 – 15 червня у легкоатлетичному комплексі у Львові. У змаганнях взяло участь понад 150 ветеранів війни з усієї України, вони випробовували свої сили в таких адаптивних видах спорту: легка атлетика, армрестлінг, штовхання ядра, стрільба з лука, стрільба з лазерного пістолета, настільний теніс, бокс.
Володимир Букша родом з Одещини. Працюючи в Одесі, познайомився з майбутньою дружиною, Наталією. Перебралися на її батьківщину, в Злинку. На початку великої війни Володимир долучився до тероборони, згодом його мобілізували. Після базової військової підготовки опинився на фронті. Воював на півдні у складі 37-го окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя» 56-ї бригади. Дружина готувалася до пологів, коли Володимир несподівано приїхав у відпустку. Народилася донечка, назвали Ангеліною. (Старшого звати Миколою.) Володимир повернувся на фронт. 4 січня 2023 року зазнав поранення поблизу Гуляйполя. Отямився в госпіталі в Запоріжжі. Без лівої ноги. Дуже боліло, ще важче – морально. Лікування було тривалим.
Володимир Букша переніс кільканадцять хірургічних операцій. Завдяки підтримці дружини, рідних і товаришів не занепав духом. Перебуваючи в госпіталі, виходив у прямі ефіри в соцмережах, розповідав про війну, про лікування. Призвичаївся до протеза. Повернувся додому, працює. Час від часу влаштовує піші марафони – долає десятки кілометрів. Під час цих акцій, які супроводжує інформаційними кампаніями, Володимир збирає гроші на потреби військових. За кілька разів зібрав понад 180 тисяч гривень. Витратив на запчастини та харчі для військових.
І от узяв участь у ветеранських адаптивних змаганнях у Львові.
– Дізнався про змагання, заповнив анкету, поїхав у Львів. Добирався автобусом. Важко. Далека дорога. У Львові нас прийняли добре. Видали спортивну форму, поселили. Ми прийняли душ і одразу почали готуватися до змагань. Вправи виявилися складними. Набагато складнішими, ніж у Кропивницькому, – Володимир має на увазі всеукраїнські ветеранські змагання з адаптивних видів спорту «Сильні України», які проводилися у травні нинішнього року в Кропивницькому. – І не сподівався, що матиму такі результати.
Володимир змагався у Львові з таких видів спорту: жим штанги лежачи, штовхання ядра, веслування, армрестлінг. Посів кілька призових місць. Особливо йому запам’яталися поєдинки з армрестлінгу.
– Суперник попався удвічі більший, ніж я. Дядько ого-го! Він перше місце здобув, я – друге.
Поза програмою змагань Володимир скористався можливістю побоксувати на професійному рингу, постріляти з лука.
– До війни займався спортом. Вільна боротьба, армрестлінг. Стрільбою з лука не займався, це для мене нове. Щоб змагатися у стрільбі з лука, потрібна підготовка.
За словами Володимира, такі змагання, як BESTRONG GAMES, потрібні ветеранам, це зміцнює віру в свої сили. І публіці, яка прийшла на BESTRONG GAMES, він вдячний. Вболівали, підтримували. Хоча загалом ставленням співвітчизників до ветеранів Володимир Букша не задоволений. Каже, що люди, яких не торкнулася війна особисто, байдужі до ветеранів. Це відчув і під час поїздки до Львова.
Охоче Володимир Букша вирушив би в черговий марафонський похід, але для цього потрібен кращий протез.
– Під час марафону у серпні торік підвів протез. Обіцяють новий, кращий. Як тільки отримаю – вирушу збирати гроші для військових. Я з побратимами постійно на зв’язку.
Більше року Володимир Букша працює водієм автонавантажувача на заводі «Хімрезерв» у Кропивницькому.
– Справляюся. До мене тут добре ставляться. Правда, зарплата невелика. Щодня треба добиратися на роботу зі Злинки й назад. Автобусом – незручно, власною машиною – дорого. Влаштувався б трактористом у сільському господарстві, знаю цю роботу – так не беруть. Фермери нарікають, що через мобілізацію немає кому на тракторі працювати. Але мене не беруть. Мабуть, не вірять, що впораюся.
І – про дітей.
– Коля перший клас закінчив. Захопився футболом. Ангеліна спостерігає за його вправами з м’ячем. Обоє люблять воду. У Злинці ставка немає, доводиться возити в інше село.
З чим носити чоловічу панаму в місті, а з чим —...