Незважаючи на те, що клубний сезон у провідних європейських чемпіонатах та УПЛ завершився, цікавих футбольних подій зовсім не поменшало. У першу чергу, наша увага була прикута до молодіжного Євро, де виступала збірна України. Відбулося жеребкування європейських клубних турнірів, в яких представники України дізналися майбутніх суперників.
Міжсезоння в українському футболі також дарує чимало несподіванок. Здається, з’ясувалася подальша доля Михайла Мудрика. А ще в США відбувається клубний Кубок світу. І хоча українських команд там немає, але певні висновки після старту цього експерименту ФІФА вже можна зробити.
Сталося як завжди
Звісно, що від виступу молодіжної збірної України ми очікували значно більшого, ніж одна перемога над Фінляндією на груповому етапі. Наші сподівання на вдалий результат команди Унаї Мельгоси підкріплювалися гарним виступом у відбірковому етапі, де українці виграли в діючих чемпіонів Європи – англійців – і забезпечили собі путівку в фінальну частину за два тури до завершення турніру. І знову ми чули розмови від гравців про важливість гарних результатів для українців і особливо для наших захисників і велике бажання досягти успіху. Та знову сталося те, до чого ми стали звикати в останній час.
І наче підбір гравців у нас був непоганий, і досвіду в футболістів вистачало, але українську команду вкотре спіткала невдача. І тут мову дійсно потрібно вести про команду. Адже окремі виконавці фрагментами виглядали непогано. Та цілісної ігрової картини, яка б дозволила претендувати як мінімум на плей-офф, не було. Не було також характеру, витримки та солідності. Хоча саме українська молодіжка була за віком однією з найстарших на турнірі.
На мою думку, в ігровому плані «синьо-жовті» найкращий матч зіграли на старті турніру проти данців. На початку гри від українців було те, що не може не подобатися. Класне налаштування, швидкість, пресинг, підстраховка в середині поля та в захисті й дії з позиції сили. І це без Ярмолюка в середині поля, без Крупського на правому фланзі захисту, де зіграв Роман, та з проблемним центром оборони – Батагов і Козік. Така впевненість стала несподіванкою для суперників, яких фахівці називали фаворитами матчу. Роль лідера в цьому протиборстві взяв на себе Олег Очеретько, який багато рухався, розганяв атаки й віднаходив простір у захисті данців. І саме хавбек «Карпат» організував перший гол своєю націленою передачею в штрафну з правого флангу.
Тут би продовжити домінування, нагнітати ситуацію й далі реалізовувати свою ігрову перевагу. Але це не про українські збірні – що національну, що молодіжну. Наші гравці чомусь задовольняються малим. Тут ми вперше побачили, що українська молодіжка втрачає ігровий баланс. Це відчули й данці, які спробували перебудуватися ще до перерви. Та команді Мельгоси з певними складнощами вдалося зберегти мінімальну перевагу в першому таймі.
У другому таймі нам не вистачило впевненості та витримки. Та й тренер данців зумів краще прочитати гру, зробивши вдалі заміни. В усіх трьох голах у ворота Нещерета взяли участь номінальні резервісти збірної Данії. Про Унаї Мельгосу не скажеш, що його корективи виявилися позитивними. Заміни скоріше виглядали хаотичними. Завдяки таким замінам Брагару, який мав велику довіру тренерського штабу, зіграв відразу на трьох позиціях. І саме він не встиг накрити свого візаві Бішоффа, який забивав перший гол. Не допоміг і вихід Салюка в пару до Багатова. Адже саме центрбеки та опорники (тут Рубчинського замінив Ярмолюк) не встигли перекрити зону в штрафному майданчику й завадити передачі на Осуну, який з близької відстані забивав вирішальний третій м’яч. Можливо, спрацювали наші заміни, коли Ярмолюк, В’юник (замінив на початку другого тайму Романа) та Очеретько органузували чудовий другий гол для невтомного Брагару. Максим улучив у дев’ятку і впав на газон без сил.
Це міг бути переломний момент, адже ми знову вийшли уперед на 78-й хвилині. Злагоджена та досвідчена команда миттєво б перебудувалася, не святкувала б довго, закрила б шляхи до власних воріт і довела б поєдинок до перемоги. І саме таку шалену реакцію на хід подій продемонстрували данці, які не тільки вдруге відігралися (нехай за допомогою рикошету від Батагова), але й вирвали перемогу на 85-й хвилині. А в українців сил, настрою та характеру не знайшлося для того, щоб досягнути хоча б нічиєї.
Тут кинулося в очі, що ми втратили компактність та злагодженість у захисті. А ще конкуренти додали в швидкості та якості, а ми не витримали інтенсивності. Тоді це здавалося фрагментом, а виявилося тенденцією. Я не випадково приділив стільки уваги саме цьому стартовому протистоянню. Адже, на мою думку, саме тут ми втратили можливість довести, що здатні претендувати на щось серйозне.
У грі з фінами у другому турі українцям для продовження боротьби потрібно було лише перемагати. Мельгоса непогано підготувався до цього двобою. Ми врахували те, що свої два голи нідерландцям футболісти Суомі забивали після високого пресингу, перехоплень та класної реалізації. Українці дві третини матчу таких нагод суперникам не давали. Додали варіативності при організації атак вихід у старті Велетня, Михавка та Ярмолюка. Ну й гол Ваната, від якого саме цього й чекали, додав українцям ще більшої впевненості. І знову в гольовій комбінації взяв участь Очеретько, який цього разу був не таким активним і ефективним, як з данцями, але корисним. Класно взаємодіяли в центрі поля Ярмолюк із Бражком. Грамотно розпочинав своїми довгими передачами атаки Михавко. Багато працював, підключаючись до нападу, Вівчаренко. І саме Костянтин розпочав гольову атаку своєю проникною передачею між двох захисників на Очеретька.
У цілому збірна України діяла з позиції сили, зміщувала акценти атак і контролювала центральний плацдарм. Та все ж декілька разів помилився Батагов (це був перший тривожний дзвоник), який діяв на не дуже звичній позиції правого центрбека. Не завжди розумів партнерів Велетень. Іноді приймав не дуже логічні рішення Козік. Та в цілому «синьо-жовті» виглядали солідно.
І здавалося, цей солідності мав би ще додати другий гол. Забив Брагару на початку другого тайму в порожні ворота, після передачі Велетня та помилки голкіпера суперників Бергстрема, який до перерви декілька разів рятував свою команду. Та команда Мельгоси знову втратила вдалий ігровий ритм і віддала ініціативу фінам. А свої контрвипади українці марнували. Якби суомі були більш майстерними, то один би гол віднайшли. Все ж нам вдалося втримати «сухий» рахунок. Але ми втратили дуже цінного виконавця – капітана команди Бражка, який отримав два попередження. Причому другий «гірчичник» – вже в компенсований час, коли доля матчу була вирішена.
І ось ця втрата концентрації, розбалансованість та незадовільні фізичні кондиції підопічних Мельгоси викликали занепокоєність перед вирішальним поєдинком з Нідерландами. Так, нас влаштовувала нічия. Але здобути її проти суперників, які переважали нас в багатьох компонентах, виявилося нездійсненою місією.
Хоча перший тайм, на який вийшов вже нарешті Крупський, виглядав більш-менш рівним. Ми не грали на утримання, але й у нападі майже нічого не створювали. А хлопці Райцигера грали терпляче й чекали нашої помилки. І вони добре знали, на що тиснути. У нас зруйнувалося там, де й так було тонко. Батагов довго перекладав м’яч під робочу ліву ногу, діючи на позиції правого центрбека, і дозволив Рубену ван Боммелю (сину легендарного хавбека збірної Нідерландів Марка ван Боммеля та онуку легендарного тренера Берта ван Марвейка) зробити перехоплення й зробити передачу на порожні ворота на Валенте – 0:1.
Свій перший же гольовий момент, на відміну від попередніх зустрічей, «помаранчеві» використали. А ми своїми непоганими шансами, як у Волошина на самому початку матчу чи у Ваната, який не встиг на простріл того ж Волошина в дебюті другої половини, не скористалися. А коли ораньє, після втрати Ваната в середині поля, та проникної передачі в штрафну, забили вдруге, то долю зустрічі було вирішено.
І до цього виглядало не дуже зрозумілим, як Мельгоса збирався забивати нідерландцям, а тут і поготів. А далі хлопці Райцигера знову ввімкнули свій атракціон небаченої щедрості, а наша гра розвалилася. Рахунок міг бути непристойним для української молодіжки, якби конкуренти не марнували свої стовідсоткові моменти. Нідерландці пролітали центр поля, швидше діяли на флангах і вигравали більшість єдиноборств. І це, на жаль, була загальна тенденція цієї молодіжної збірної протягом усього турніру. Але цього разу суперники були просто сильнішими в індивідуальному та командному плані.
Ця команда Унаї Мельгоси виявилася значно слабшою за підбором виконавців, індивідуальною майстерністю та організацією гри, ніж попередня молодіжка Руслана Ротаня. Там провідні виконавці грали в Лізі чемпіонів, а тут в переважній більшості в УПЛ. Та й то не завжди в основному складі своїх команд. Найкращим бомбардиром став резервіст київського «Динамо» Брагару, який виглядав більш розкутим, ніж на клубному рівні.
Не допомогли ні заміни, коли тренерський штаб дав пограти тим, кого не залучав раніше, ні вилучення в суперників, коли ми мали чисельну перевагу майже 15 хвилин. Так що тут ми поступилися абсолютно заслужено, без особливих шансів.
Судячи з того, як «синьо-жовті» зіграли в фінальній частині Євро-2025 другі тайми, навіть проти фінів, виходу до плей-офф ця молодіжна збірна не заслуговувала. Унаї Мельгоса не зміг віднайти оптимальний склад, тасуючи його в кожному матчі, виявився не дуже гарним мотиватором, невдало реагував на зміни в грі й не реалізував непоганий потенціал тих виконавців, які не змогли стрибнути вище власної голови.
Прикро, що на цьому фестивалі молодих талантів не змогли підвищити свою трансферну вартість Ванат, Бражко, Батагов та й інші наші хлопці, за якими прискіпливо слідкували скаути провідних європейських клубів. Вони не виглядали справжніми лідерами, здатними повести за собою й переломити гру, як і Ярмолюк, який підійшов до турніру в не найкращих кондиціях. Ну хіба що Очеретько, Вівчаренко та, можливо, Брагару з Михавком додали в своїй вартості.
Ну й багато про що говорить, що часто-густо головний тренер молодіжної збірної радився не зі своїми помічниками, а з молодим аналітиком-РASSівцем , який до цього справжній футбол бачив лише на гаджетах, і саме той давав вказівки гравцям, які виходили на заміну.
Залишається тішитися тим, що ці хлопці взагалі пробилися на чемпіонат Європи, часом діяли непогано та навіть до останнього мали шанси на продовження боротьби за нагороди. На жаль, все, як завжди у нашому футболі: великі очікування завершуються прикрою невдачею.
І знаєте, вже не так цікаво, що там далі буде відбуватися на цьому Євро. Поки що найкращі враження справляють іспанці, німці та португальці. Хоча не виключено, що в груповому раунді тільки набирали потужність нідерландці, французи та англійці. Впевнений, що сенсації не станеться й одна з цих збірних, а не Данія, виграє молодіжне Євро.
Метаморфози УПЛ
Дивно, але факт, що дев’ять команд українського елітного дивізіону змінили своїх головних тренерів. Лише Олександр Шовковський («Динамо»), Владислав Лупашко («Карпати»), Руслан Костишин («Колос») і Олег Шандрук («Верес») продовжать тренувати свої команди.
Уболівальників Кіровоградщини в першу чергу турбує подальша доля ФК «Олександрія». Не вдалося домовитися про продовження співпраці з тренерським штабом Руслана Ротаня та спортивним директором Іваном Тельком. Вже точно залишили команду Іван Калюжний, Юрій Копина, Сергій Логінов, Олександр Філіппов та Олександр Мартинюк. Також є інформація, що не зіграють в наступному сезоні за олександрійську команду Георгій Єрмаков та Володимир Шепелєв. Можливо, вдасться вигідно продати Артема Шабанова, Мігеля Кампоша, Микиту Кравченка, Хуана Беззеру та Теді Цару, на яких, начебто, є пропозиції.
Фактично новому головному тренеру, 33-річному Кирилові Нестеренку та новому спортивному директору Євгенові Кочерзі доведеться будувати нову команду. Хоча досвід Кирила Ковальця, Микити Шевченка, Дмитра Мишньова, Сергія Булеци, Артема Козака та інших виконавців мають допомогти. Про новачків ФК «Олександрія» поки нічого не чути.
Новий наставник олександрійців не має досвіду самостійної роботи та PRO-ліцензії. Весь час Нестеренко допомагав у різних командах Ніколаю Костову. Так що його призначення – це величезний ризик. Але ж якщо з Ротанем спрацювало, то чому б ще раз не випробувати долю? А перше випробування на молодого коуча очікує вже 24 липня в Катовіце, де олександрійці в 1-му кваліфікаційному раунді Ліги Конференцій будуть приймати переможця пари «АЕК Ларнака» (Кіпр) – «Партизан» (Сербія).
У будь-якому випадку українській команді буде важко не тільки в єврокубках, але й у чемпіонаті.
Не факт, що при всіх можливостях «Полісся» відразу досягне успіху Руслан Ротань. Цей тренер зовсім не спринтер, а скоріше стаєр, якому потрібно відчути дистанцію, вивчити всі обставини та розігнатися. Хоча якраз від Ротаня відразу будуть вимагати групового раунду Ліги Конференцій. І невдача в стартових матчах кваліфікації із переможцем пари «Борац» (Боснія) – «Санта-Колома» (Андора) буде розцінена як велике фіаско. Але ж якщо поліщуки пройдуть цей раунд, конкуренти будуть набагато складнішими.
Не факт, що й у чемпіонаті вдасться відразу замахнутися на бронзу. А саме таке завдання озвучив президент клубу Геннадій Буткевич. Значно сильнішими будуть в цьому сезоні «Карпати» Владислава Лупашка та «ЛНЗ» під керівництвом нового керманича Віталія Пономарьова, великі амбіції в «Металіста 1925», який очолив Младен Бартулович, та «Зорі», куди повернувся Віктор Скрипник. Напевно, не варто скидати з рахунків і «Кривбас» під керівництвом Патріка ван Леувена. Не кажучи вже про розлючений невдачею в минулому сезоні УПЛ «Шахтар», враховуючи заяви нового коуча команди Арди Турана.
Турецький фахівець вже заявив, що прийшов назавжди позбавити київське «Динамо» чемпіонства, що зробить упор на фізичну готовність і що збирається здобути єврокубок. Ну що ж, шлях до здобуття другого для клубу кубку Ліги Європи розпочнеться 10 липня в протиборстві з фінським «Ільвесом». Тут проблем, мабуть, не варто очікувати. А далі доля подарувала Турану сюрприз у другому кваліфікаційному раунді у вигляді турецького «Бешикташа», і ось тут у «гірників» можуть виникнути великі складнощі.
Що стосується чемпіонів України – київського «Динамо», то вони в другому раунді кваліфікації Ліги Чемпіонів мають розім’ятися на переможцеві пари «Жальгіріс» (Литва) – «Хамрун Спартанс» (Мальта). А ось в третій кваліфікації команді Олександра Шовковського потрібно вже буде умикатися на повну потужність. Такі зараз в Україні футбольні реалії – потрібно пройти крізь велике сито відбору.
Завершуючи тему змін на тренерських містках, додам, що знову буде тренувати «Рух» Іван Федик, який не погодиться на роль аутсайдера. А ось «Оболонь» залишив Сергій Шищенко, який доволі несподівано перебрався до Першої ліги, в чернівецьку «Буковину». Тепер «пивоварів» буде тренувати асистент Шищенка Олександр Антоненко, який поки запам’ятався великою кількістю вилучень за надмірні емоції. Хоча киянам все ж досвід має допомогти в боротьбі за місце в УПЛ з такими поки що ноунеймами, як СК «Полтава» та «Кудрівка». Їх і професійними клубами в повному розумінні цього визначення важко назвати. І поки немає остаточного рішення про те, чи дійсно полтавчани будуть проводити свої домашні матчі в Кропивницькому.
Кажуть, що «Епіцентр» Сергія Нагорняка трохи сильніший, але особливих заяв про велику підтримку від керівників клубу ми не чули.
До старту УПЛ ще доволі багато часу. А ось відбір до єврокубків стартує вже за місяць. І залишається сподіватися, що цього разу українські команди, окрім «Динамо» та «Шахтаря», не залишаться з нулем набраних очок у таблиці коефіцієнтів УЄФА, як це сталося в минулому євросезоні…
Що й потрібно було довести
Тепер вже є всі підстави стверджувати, що Михайло Мудрик буде дискваліфікований за порушення антидопінгових правил. Це підтвердила й Футбольна Асоціація Англії. Тепер мова йде про чотирирічну або дворічну дискваліфікацію, якщо вдасться переконати, що Мишко не знав, що робить.
На мою думку, Мудрик – талановитий футболіст, але його оточення довело до того, що тепер про серйозну футбольну кар’єру доведеться надовго забути. І важко сказати, чи побачимо ми ще взагалі того, колишнього Михайла Мудрика?
The Show Must Go On
А ось своє враження стосовно клубного Кубку (FIFA Club World Cup – офіційна назва турніру), а не чемпіонату світу, як чомусь в Україні вирішили називати ці змагання, вже можна скласти. Поки що ця забаганка ФІФА виглядає кумедно.
Для відбору враховувалися результати періоду між 2021 та 2024 роками. Для розрахунку бралися показники виступів клубів усіх конфедерацій у континентальних першостях у чотирирічному циклі, переможці отримували путівки автоматично, а решту набирали за континентальним рейтингом. Від однієї країни не могло бути понад два представники, але міг бути виняток – якщо протягом чотирирічного відбіркового циклу від однієї країни було більше двох переможців Ліги чемпіонів. У підсумку до участі допустили 12 команд із Європи, 6 – із Південної Америки, по 4 – із Африки, Азії, Північної та Центральної Америки, 1 – із Океанії та господарку турніру – США.
Чесно кажучи, поки що все це нагадує великий комерційний товариський турнір, на який гарні команди приїхали відбувати номер виключно заради великих грошей. Особливої зацікавленості вболівальників у США, де є свої потужні спортивні розваги, ці змагання не викликали. ФІФА довелося знижувати вартість квитків до мінімуму та розміщувати глядачів так, щоб була хоч якась приваблива картинка на трибунах в телетрансляціях. Гравцям же доводиться грати в спекотних умовах, а ще у випадку зливи з грозою поєдинки призупиняються на невизначений час, допоки погода не змилостивиться.
Матчі групового етапу розпочинаються дуже рано та пізно за європейським часом. Та й не спати, щоб подивитися «Мамелоді» проти «Ульсана», «Пачуку» з «Аль Хілялем» або «Монтерей» із «Уравою» – це вже мазохізм.
Європейські команди грають у напівсили. Та й не всі найсильніші сюди потрапили. Зокрема австрійський «Зальцбург» або «Порту», який примудрився поступитися в пішому футболі господарям із «Інтера» (Маямі) – 2:1, який навіть не є чемпіоном США. Португальській команді, яка зараз перебуває у великий кризі, все одно має бути соромно за поразку у ветеранському футболі. Тепер португальці реально можуть із групи не вийти. Ну і, звісно, в цьому матчі був гол Мессі із вигаданого арбітром в 16 метрах штрафного, коли впав, звичайно, сам Мессі. І тут ще голкіпер португальців «дивом» відкрив воротарський кут перед ударом живої легенди, а потім відчайдушно робив вигляд, що намагається дістати м’яч. Зрозуміло, що саме Мессі, який всю гру разом із Бускетсом та Суаресом проходили пішки, був визнаний МVP цього «видатного» матчу.
Ну і ще про рівень цього турніру свідчить той факт, що тут грають аматори з Нової Зеландії, які поступилися «Баварії» – 0:10. А ось «Реал» в дебютному поєдинку Шабі Алонсо грав так, що примудрився зіграти внічию – 1:1 з чемпіоном «Ліги верблюдів» – «Аль Хілялем». Гравці команди з Саудівської Аравії на останніх хвилинах ледь ноги волочили, а «вершкові» ще й пенальті наприкінці зустрічі не забили. Добре, що Мбаппе в цьому «цирку» не брав участь через харчове отруєння.
В цілому потрібно просто дочекатися, коли «конкурентний» груповий етап завершиться, і, може, тоді ми побачимо хоч натяки на справжню боротьбу.
Теща напрокат