У шахрайстві та перешкоджанні мобілізації обвинувачують Олександра У., на цьому тижні у Фортечному районному суді має початися розгляд карної справи стосовно нього. Тим часом у цьому ж суді завершився розгляд цивільної справи за позовом У. Відповідачі – СБУ, прокуратура, Подільський районний суд, держказначейство. У. попросив стягнути з держбюджету на свою користь пів мільйона гривень – за моральну шкоду, заподіяну незаконними, на його погляд, діями працівників СБУ, прокуратури і суду.
Обгрунтовуючи позов, У. описав свої поневіряння. 15 серпня 2024 року його затримали працівники СБУ і повідомили про підозру в перешкоджанні діяльності ЗСУ. Наступного дня слідча суддя Ленінського (нині Подільського) районного суду Катерина Юр’єва визначила стосовно нього запобіжний захід – два місяці під вартою з можливістю вийти на волю за умови внесення застави в розмірі майже мільйона гривень. 3 вересня Кропивнивницький апеляційний суд змінив цей захід на особисте зобов’язання, врахувавши, що він, У., має постійне місце проживання, не судимий і одружений, його дитина хворіє, а відомостей, які ганьбили б його, – нуль. Розповів У. і про свою допомогу дитсадку та школі в селищі на Кіровоградщині, звідки сам родом. Стверджує, що, опинившись з вини судді Юр’євої в ізоляторі, сильно переживав, протягом 19 діб не бачив родичів, не міг турбуватися про стареньку матір, а жителі селища припинили спілкуватися з нею, вважаючи його, її сина, злочинцем.
Cправу за позовом У. розглядала суддя Наталія Іванова.
Відповідачі не визнали позову. Зокрема, Управління СБУ у своїх запереченнях вказало, що й справді У. фігурує у матеріалах досудового розслідування, де йдеться про шахрайське заволодіння ним грішми (у першому випадку – двома тисячами доларів, у другому – 800 доларів та 80 тисячами гривень) і викриття його під час отримання ще чотирьох тисяч доларів. Ніяких порушень прав У. спецслужба зі свого боку не бачить. Не вказав їх, на думку СБУ, і У.
Представники Кіровоградської обласної прокуратури і Подільського районного суду наголосили, що апеляційний суд випустив У. на волю, а не визнав протиправними дії органів досудового слідства, прокуратури чи суду. Суддя Іванова визнала претензії У. необгрунтованими і відмовила йому в позові. Рішення постановлене 31 липня.
Тим часом у цьому ж, Фортечному, суді з грудня лежить обвинувальний акт стосовно У. З деяких ухвал, опублікованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень, видно, що саме йому інкримінується.
В ухвалі слідчої судді Катерини Юр’євої за 16 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу описано злочинний план, до якого начебто вдався У. Повідомляється, що він виготовляв фальшиві посвідчення, в яких значиться приватне підприємство «ТД Бастіон», до якого не мав ніякого стосунку. Також начебто надрукував фальшивку, яку назвав «витягом з розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181-р/49», де зазначив, що «всі працівники ПП “ТД Бастіон” мають повноваження спеціальних військових підрозділів, що входять до Служби безпеки України, та бронювання від призову в Збройні сили України під час мобілізації строком на весь термін військового стану в Україні». Бажаючим уникнути мобілізації У. начебто продавав комплекти з псевдопосвідок працівників ПП «ТД Бастіон» та підробленого урядового розпорядження й інструктував, як поводитися при зустрічі з військовими патрулями. У квітні нинішнього року йому нібито трапився кропивничанин, якому закортіло мати такий комплект, але в якого не виявилося п’яти тисяч доларів, щоб його придбати. Нібито домовилися про розстрочку: тисяча – одразу, решта – частинами, по сто доларів щомісяця. На початку серпня 2024 року власник фальшивого посвідчення нібито навіть перевірив його в дії – пред’явив патрульним, і ті сприйняли за чисту монету. Далі нібито трапився новий клієнт, який розповів про пропозицію У. працівникам СБУ. Ті затримали підозрюваного увечері на СТО в Кропивницькому. Це сталося одразу після того, як він нібито узяв пакунок з чотирма тисячами доларів. Точніше, з папірцями, схожими на долари, – справжніх в СБУ не знайшлося.
Обшукавши Skoda Kodiaq, яка належить У., оперативники СБУ нібито виявили «посвідчення» на ім’я такого-то громадянина про те, що він є працівником ПП «ТД Бастіон», а також ламіновані аркуші з написом «ПЕРЕПУСТКА. КРИТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА». Нагрянувши до підозрюваного додому, правоохоронці начебто знайшли купу дивовижних паперів і речей: посвідчення радника президентської адміністрації, кліше гербової печатки з написом «Адміністрація Президента», кліше печатки із зображенням підпису, схожого на президентський, тексти урядових розпоряджень, довіреність про уповноваження на «вирішення питань, що стосуються призову на військову службу». Оперативники запідозрили, що все це – липа.
Згідно з оголошенням на порталі «Судова влада України», 27 серпня 2025 року має початися розгляд справи стосовно У. Головуючим вказано суддю К.
Мабуть, варто зауважити, що К. й сам тепер – підсудний. У Подільському районному суді з травня нинішнього року лежить кримінальна справа, у якій суддя К. фігурує як підозрюваний у спробі шахрайства. Саме його мало на увазі ДБР, повідомляючи у травні про викриття в корупції «судді одного з районних судів Кропивницького». Згідно з інформацією від ДБР, суддя хотів ошукати знайомого комерсанта – обіцяв, використовуючи зв’язки в адміністративному суді, допомогти з розблокуванням податкових накладних, але насправді пальцем об палець для цього не вдарив, просто дочекався позитивного рішення адмінсуду і попросив дві тисячі доларів.
Справу стосовно К. розглядає суддя Світлана Льон. Публічної інформації про відсторонення К. від суддівства немає. На сайті Фортечного суду публікуються оголошення про розгляд суддею К. кримінальних та інших справ.
Прокуратура, оприлюднюючи інформацію про чергове викриття якогось негідника, з не дуже давніх пір взяла звичку зауважувати, що офіційно той вважається невинуватим, поки негідником його не визнає суд. А нам, журналістам, робити такі застереження і самі знаєте хто велів. Отже, всі люди, згадані у цій статті, поки що вважаються чесними, благородними і взірцями для наслідування. Особливо У. і К.
Віктор Іваненко, «УЦ».
Моя незалежність