Попри постійні дронові та ракетні атаки з боку рф, на Кропивниччині відбулося 55-е Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти». Звичайно, в умовах війни воно було набагато скромнішим, ніж попередні Кропфести. Проте практично всі заходи тижневої програми привертали більшу чи меншу увагу публіки. І проходили вони під гаслом «Від Тобілевичів до сьогодення».
Калейдоскопічно розглянемо, що відбувалось.
22 вересня на урочистому відкритті фестивалю ми почули, що це свято починалося колись як обласне. Статус Всеукраїнського воно отримало лише через два десятиліття і об’єднало аматорів та професіоналів театру, літературознавців, митців слова і пензля та їх шанувальників.
Нинішнє свято – не просто мистецька подія. Це символ любові до театру та пошани до тих, хто створює на його сцені незабутні образи. І відбулося воно завдяки нашим мужнім захисницям та захисникам, які боронять нас, нашу землю, нашу незалежність. Тому всі присутні на Театральній площі вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
На відкритті були присутні та виступили з промовами заступниця Кіровоградської обласної військової адміністрації Катерина Колтунова та перший заступник голови обласної ради Юрій Семенюк. Перша зокрема наголосила на тому, що «Вересневі самоцвіти» – це «унікальна подія і це наша культурна зброя». У свою чергу Юрій Семенюк подякував усім тим, хто стояв біля витоків фестивалю, що слугував відновленню української ідентичності.
Того ж вечора у приміщенні театру корифеїв кропивничани і гості міста подивилися імерсивну виставу «Марко Лукич», тобто стали безпосередніми учасниками того, як і що ставив у свій час Кропивницький.
23 вересня було більш насичене різножанровими подіями. Це поетична композиція «Великий льох» за участі акторів нашого театру та літературознавиці, кандидатки філологічних наук Надії Гармазій. Це творча зустріч головного режисера театру Антона Меженіна зі студентами на тему «Ігрова природа вашого життя або Що таке театр?». Це театралізоване дійство на вірші Анатолія Каретного. Це і вистава ТО «Кропива» «Молочайник».
Наступний фестивальний день позначився ще однією зустріччю Антона Меженіна, але вже з вихованцями Центру дитячої та юнацької творчості. «Корифеї: літературний дискурс» – цю тему розкрив доктор філологічних наук, головний фахівець відділу рідкісних та цінних видань ОУНБ ім. Д. Чижевського Сергій Михида. А актори Муніципального Театру Сатири на малій сцені академічного театру, як завжди емоційно точно, показали виставу «Емігранти» за п’єсою С. Мрожека. Після них вже на велику сцену вийшли гості зі Львова з виставою «Бояриня» за п’єсою Лесі Українки. На думку однієї з глядачок, формально-символічне переважувало у цій постановці над змістом, чого Леся Українка явно не допустила б.
З ранку 25 вересня у сквері Шульгіних розгорнула свої намети книжкова виставка-ярмарок «Книговир». На ній презентували та продавали свої твори як місцеві письменники, так і запрошені з інших областей. Ліцеїсти та студенти періодично слухали їхні виступи з імпровізованої сцени. Того ж дня головний режисер театру корифеїв Антон Меженін розповідав про ігрову природу життя присутнім в Олександрійському Палаці культури. А Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей презентував науково-популярне видання «Музейно-природний заповідник “Тобілевичі”». Увечері завзяті театрали мали нагоду подивитись на сцені театру імені Кропивницького виставу «Бракований рай» за п’єсою Сергія Марена. Він же наступного дня дав майстер-клас з мистецтва сторітелінгу.
Вечір 26 вересня завершив «Френк Сінатра» – моновистава у виконанні заслуженого артиста України Дмитра Шарабуріна з Київського національного академічного театру оперети. У наступні дні між «Зайцями» і «Лісовою піснею» кропивничан можна було подивитись «Танець з контрабасом» Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру.
Ранком 28 вересня кіровоградські письменники, художники та музейники вчинили паломництво в музейно-природний заповідник «Тобілевичі», на батьківщину класика української літератури І. Карпенка-Карого, 180-річчя якого відзначили днями. На зібранні згадали добрими словами також письменника, журналіста і громадського діяча Віктора Погрібного, з ініціативи та зусиллями якого і було створено цей заповідник. Це сакральне місце також ушанували своєю присутністю голова обласної військової адміністрації Андрій Райкович та голова обласної ради Юрій Дрозд. Вони виступили перед присутніми і наголосили на історичному і духовному значенні діяльності І. К. Тобілевича та його театральної когорти, на подальшому формуванні та розвитку цього музейно-природного заповідника як важливого культурно-туристичного об’єкту. Як сказала на зібранні голова обласної організації НСПУ Надія Гармазій: «Ми повинні пам’ятати, що слово, яке написано з любов’ю до України, це уже той акт спротиву, на який здатен кожен з нас. Що сцена, де звучить правда, це та територія свободи, якої ми маємо бути гідними. І зрештою, пам’ять має бути нашим компасом, а не тягарем. Тому ми з такою радістю приходимо сюди».
Поети, серед яких були і військовики з інших областей, читали громадянську і антивоєнну лірику, художники насолоджувалися пленером і фіксували цю подію, а всі разом слухали потім прекрасний концерт артистів обласної філармонії, місцевих аматорських колективів і смакували юшкою.
Нові правила щодо відпусток для військовослужбовців: що змінилося з 22 вересня