Багато років тому, коли народ ще не був настільки політично стурбованим, такі сплески активності спостерігалися зазвичай в травні. Тоді й з’явився вислів «маятися дурістю». Час минав, народ ставав дедалі політично зрілішим, а його найкращі люди почали маятися дурістю весь календарний рік.
Власне, так в усьому світі, ми тут не перші, і все було б нормально, якби не війна. Сьогодні наше життя тече між двома полюсами. Перший – під девізом «Життя тільки заради Перемоги», другий – «Так що, вже й не жити?». І якщо для кожного з нас, пересічних, вибір своєї лінії життя між цими полюсами – суто приватна справа, то для людей, які завдяки нам стали народними депутатами і чудово живуть за наші з вами гроші, цей вибір має бути якщо не екзистенційним, то хоча б відповідальним. Щоб не бути голослівним, далі – з прикладами.
Почнемо з календарно близького. Кілька днів тому всі, кому це цікаво, відзначили Геловін – він у нашій країні трансформувався у мирний День гарбуза, який, до речі, в Україні цілком заслужив на власний день. Але так, мабуть, вважають не всі. І це нормально: не хочеш – не відзначай, але не заважай іншим. Народний депутат Петруняк з цим категорично не згоден і впевнений, що без його цінних вказівок у цьому надважливому питанні ніяк не обійтися. Він направив офіційного листа міністру освіти «щодо заборони проведення в закладах освіти (дошкільної, середньої та вищої) активностей, пов’язаних з так званим святом Геловін». Мовляв, це не відповідає нашим цінностям.
Чому нардеп вирішив, що розуміється на цьому більше, ніж топ-менеджери від освіти, – загадка. Працює в підкомітеті Ради, який регулює акцизи на алкоголь і тютюн, здавалося б, голови підняти ніколи, у цій сфері у нас суцільний Геловін, так ні – треба йому з гарбузами боротися. Під час війни.
А нардепочка Піпа, за прикладом колег Дон Кіхота і Петруняка, вирішила терміново боротися з вітроенергетичним устаткуванням, простіше кажучи – з вітряками. Мовляв, вони в її рідному Закарпатті своїми величезними колонами і лопастями по 80 метрів весь краєвид псують. А те, що енергосистема України – на межі катастрофи і для її відновлення знадобляться роки, в Піпіну голову не приходить. Війна війною, а краєвиди – то святе.
Висловлю обережне припущення, що для парламенту й країни було б краще, якби Піпа підтримала одного з лідерів Верховної Ради, керівника фінансового комітету Гетманцева в його чудовому і своєчасному починанні. Цей, здавалося б, надзвичайно зайнятий політик знайшов час детально поділитися в соціальних мережах особистим досвідом і рецептом кизилового варення. Скажете: от же ж нехрін чоловікові робити, і будете не праві. А якщо Данило Олександрович це варення як волонтер на фронт відправить? Адже воно навіть при проносі допомагає.
Ну, варення для депутата – це хобі, а є ще й основна робота, яка вимагає не менше розуму, ніж варення і вітряки. І коли за справу береться цілий колектив нардепів, результат гарантовано. Який? Самі вирішуйте.
Як приклад – законопроєкт №11402 про взаємодію з національними рухами колоніальних народів російської федерації. У ньому проголошуються принципи «взаємодії з поневоленими народами росії».
Ех, шкода, що не можна матюкатися! Хто ж там такий «поневолений»? Буряти, які влаштували бійню в Бучі? Або чеченці, які різали наших полонених як баранів? Що це за колективний стокгольмський синдром у депутатів, з якого похмілля вони взаємодію з терористами шукають? Дуже сподіваюся, цей законопроєкт не проголосують. Хоча можуть…
Наші нардепи таке можуть, що дивуватися нічому. Під кінець четвертого року війни раптом занепокоїлися новою монетарною реформою. Простіше кажучи, вирішили перейменувати копійку в шаг. І обґрунтування – найпатріотичніше: відновлення історичної справедливості та дерусифікація. Мовляв, копійка – пережиток російських грошових традицій.
Логічно, нічого не скажеш, і знову-таки своєчасно. Але є нюанс – інфляція. Вже з обігу вивели всю дрібноту, її ніхто брати не хотів, залишилися тільки монети номіналом 50 коп., які теж майже не в ходу. Та що там копійки, вже незабаром монети номіналом одна-дві гривні з обігу треба виводити. Так що саме перейменовувати будемо? Чи ви нас до чергової деномінації готуєте? Прямо під час війни…
Сержант «Титан» із ССО продовжує збирати трофеї!