«Вбивця й далі спокійно жив би та продовжував вбивати»

Кропивницький апеляційний суд минулого тижня завершив переглядати справу стосовно Миколи Середніцького, якого Кіровський районний кілька місяців тому визнав винним у вбивстві й спробі згвалтування школярки Діани Хріненко. Вирок, яким Середніцькому призначено довічне ув’язнення, залишено без змін. Колишній перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін, якому мати загиблої, Олена Хріненко, завдячує за викриття вбивці, написав у Facebook: «Якби ця незламна мама здалася, вбивця й далі спокійно жив би та продовжував вбивати».

Діана Хріненко зникла шістнадцятирічною у рідних Суботцях тодішнього Знам’янського району 24 серпня 2018 року – не повернулася додому із святкування Дня Незалежності. Мати, Олена Хріненко, кинулася в поліцію. Невдовзі поліцейські затримали двох хлопців, які промишляли на Знам’янщині крадіжками. Їх запідозрили ще й у вбивстві. Один з них, Георгій, навіть взяв на себе провину, розказував, що тіло вкинув у затоплений водою кар’єр, але його там не виявилося. У вересні того ж 2018-го це розслідування взяв під контроль тодішній перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін, прибув на Кропивниччину, вивчив обставини зникнення дівчини, познайомився з її матір’ю і в подальшому контактував з нею. Георгій і його товариш виявилися не причетними.

Аброськін доручив розшук Сергію Тіхонову, начальнику департаменту карного розшуку Національної поліції. Під керівництвом Тіхонова поліцейські і натрапили на слід Миколи Середніцького, жителя Новотрепівки.

Скориставшись інформацією від оператора мобільного зв’язку, правоохоронці встановили: Середніцький перебував на місці злочину під час його скоєння, а через кілька днів після того раптово подався у Польщу. В його авто знайшли криваву пляму, експертиза показала збіг з ДНК зниклої дівчини. Тим часом, у березні 2019-го, за кілька кілометрів від Суботців механізатор, боронуючи трактором поле, натрапив на людські кістки. Вони виявилися рештками Діани. Того ж 2019 року Середніцького екстрадували в Україну. Досудове слідство завершилося висновком про його винуватість.

На початку 2020-го справу передали в Кіровський (теперішній Фортечний) районний суд.Cередніцький наполягав, що, мовляв, не має ніякого стосунку до вбивства Діани. У березні 2025-го суд визнав його винним і призначив найсуворіше з передбачених в Україні покарань – довічне ув’язнення. Середніцький подав апеляцію. І от 24 листопада колегія Кропивницького апеляційного суду залишила його скаргу без задоволення, а вирок райсуду – без змін.

– Перегляд в апеляційному суді тривав з червня, – розповіла «Україні-Центр» Олена Хріненко. – Відбулося шість чи сім засідань, я була на кожному. Як завжди, з портретом Діани. Середніцький, як і раніше, поводився зухвало. В останньому слові звинувачував суддів апеляційного суду у неправомірних діях. Під час розгляду в райсуді поводився так само. Мовляв, не винен, судді його не чують. Але висновки експертиз – це неспростовні докази. Після проголошення вироку я зустрілася з ним поглядами. Він посміхався. Слава Богу, більше його не бачитиму.

Він заслужив страти. Але законодавство не передбачає такого покарання. Головне, Середніцький уже не вчинятиме злочинів. Я побоювалася, що йому призначать ув’язнення на 15 років. Це було б несправедливо. Він відбув би цей термін і вийшов би на волю не старим, при силі чоловіком, продовжував би скоювати злочини. У виправлення злочинців в’язницею не вірю. Тому й добивалася найвищої міри покарання для вбивці моєї доньки.

Я пройшла дуже важкий шлях – втрата дитини, досудове слідство, судовий процес. Переконалася, що потерпілий має менше прав, ніж підозрюваний чи обвинувачений. Не кожен цей шлях і пройде.

Ще раз висловлюю вдячність В’ячеславу Аброськіну, завдяки якому вбивцю викрито і притягнуто до відповідальності. Я повідомила В’ячеславу Васильовичу про рішення апеляційного суду. Він відповів публічно у Facebook. Почитайте самі.

Ось що написав В’ячеслав Аброськін: «Без дозволу мами вбитої дитини я публікую її слова, адресовані мені: «Доброго вечора! Сьогодні завершився апеляційний суд. Рішення залишили без змін. Дякую, що Ви зі мною». Можу сказати, що для мене особисто ці слова – найвища нагорода за все життя. Жодні державні відзнаки, вручені чиновниками, не можуть зрівнятися з цим. Це гідне завершення та підсумок моєї професійної служби. Я публікую ці слова для тих поліцейських, які сьогодні несуть службу, щоб вони зрозуміли, якою насправді має бути найвища нагорода за служіння народові. Це не оцінка чиновника – це оцінка матері вбитої дитини, яку я отримав через шість років після свого звільнення зі служби, через шість років постійних судових засідань, через які мужньо пройшла ця жінка, і через сім років після загибелі її дитини. Якби ця незламна мама здалася, цей вбивця й далі спокійно жив би та продовжував вбивати».