Книжку з такою назвою презентували в туристично-інформаційному центрі Володимир Поліщук та Андрій Кривуляк. Це не путівник, автори доводять, що будівель, пов’язаних з Марком Кропивницьким, майже не зосталося.
Не залишилося будівлі Єлисаветградського повітового училища по вулиці Успенській, в якому малий Марко провчився п’ять тижнів, не залишилося і будинку Бракерів, в якому він тоді мешкав. Не зосталося і флігеля попа Загорського на Чечорі, де він мешкав у Тобілевичів, коли його з Бобринця послали в Єлисаветград. Більше того, не зосталося і будинку Громадського зібрання, в якому народився справжній український театр (тут 8 лютого 1875 року поставлено виставу «Вечорниці» за участі Кропивницького)…
Театр, музей Карпенка-Карого та музей Кропивницького – ось те, що нам залишилося. Кіт наплакав… А ще – будівля на центральній площі міста, в якій нині розташовується облдержадміністрація. Сирітський суд (орган місцевого самоврядування, який опікувався сиротами й удовицями), в який направлено Кропивницького 1865 року, розташовувався саме тут! І не важливо, що будівля перебудовувалася, саме тут, на другому поверсі, і сидів Марко Лукич, якому судилося стати режисером, актором, драматургом і дати ім’я нашому місту. Але читати книжку все одно приємно: увага до деталей, купа цитат з творів Марка Кропивницького та Панаса Саксаганського тощо.
А ще – друга частина книги, де зібрано матеріали, які ніхто і ніколи не публікував. За це автори повинні дякувати Олександру Пасічняку. Він витягнув з сайту Музею Бахрушина 47 (!) афіш вистав за участю Марка Кропивницького на єлисаветградській сцені. А ще квиток на виставу у зимовий театр Елькинда!
Справа в тому, що музей Олексія Бахрушина розташовується в Москві. Його засновано 1894 року Олексієм Бахрушиним, 1913 року він передав його Петербурзькій Академії Наук. Бахрушин був театралом, яких мало. Сам спробував грати на сцені Перловського театрального гуртка, але далі цього не йшло. Він побився об заклад з купцем Купріяновим, щоб дізнатися, хто збере більше театральних афіш та квитків за один рік. Олексій Бахрушин виграв.
Перемога не охолодила колекціонера, бо відкрила в ньому справжнього дослідника театру. До того ж, це була досить нова тема, і Бахрушин довго не мав серйозних конкурентів. В результаті вийшов найбільший театральний музей в світі, в колекції майже півтора мільйона експонатів: рідкісні видання п’єс, театральні альманахи, журнали, декорації, афіші, лорнети, біноклі, квитки… З одного боку, начебто і непристойно витягати із сайту музею ворожої країни. З іншого, це – наше, українське, єлисаветградське, кропивницьке. І якщо вже оригінали у них, то що заважає нам витягнути копії? Тим більше, що ніхто і ніколи в росії це не досліджуватиме…
А як же приємно все це розглядати! Я з подивом дізналася, що квиток у передні ряди партеру коштував 8 рублів! Порівняйте: квиток на трамвай 3,5 – 5 копійок, пуд (16,3 кілограма) свинячого м’яса – 2,80, пуд телячого – 2,40, пуд цукру – 6,80 рублів, фунт (0,45 кг) масла – 12 копійок! Щоправда, «для студентів» є інший варіант – 35 копійок, не ближче третього ряду балкону.
Оцініть красу: «У 1889 році в театрі В. Т. Кузмицького, в понеділок, 24 квітня, товариством російсько-малоросійських артистів під керівництвом М. Л. Кропивницького представлено буде «Невольник». Драматична картина у 5 діях, перероблена з поеми Т. Г. Шевченка «Невольник» М. Л. Кропивницьким. Концертний оркестр із 24 осіб, яким диригуватиме М. Т. Васильєв… Товариство залишається ще тільки на три вистави».
Олександр Пасічняк витягнув ще 54 афіші Тобілевичів (Іван Карпенко-Карий, Марія Садовська-Барілотті, Панас Саксаганський та Микола Садовський), які стосуються єлисаветградської сцени! Ну що ж, чекатимемо «Тобілевичі у місті, названому ім’ям Кропивницького», тим більше, що Володимир Поліщук обіцяє ще декілька сенсацій…
Ольга Степанова, науковиця Літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого.
Підготовка до видалення бородавки: все, що потрібно знати