«Гумор – це ліки»

У Кропивницькому активно розпочався новий театрально-концертний сезон, гастрольний графік настільки щільний, що глядачам навіть видихнути ніколи. З паузою лише в два дні (26 та 28 жовтня) в обласній філармонії відбудуться виступи лідерів українського гумору – пародиста Юрія Великого та «Дизель шоу». Здається, за «живими» концертами скучили не лише глядачі, а й самі артисти. Підтвердження тому – готовність, з якою відгукнулися на прохання «УЦ» про ексклюзивне інтерв’ю Юрій Великий та Єгор Крутоголов.

– Юрію, це ваше третє інтерв’ю нашій газеті, попереднє вийшло п’ять років тому. Розкажіть, що змінилося у вашому акторському та особистому житті за цей час?

– Мені здається, що попереднє інтерв’ю ми давали ще дуетом «Брати Шумахери», коли були з концертом у Кропивницькому.

– У вас гарна пам’ять. Професійна…

– За цей час я подорослішав на 5 років – і в акторському плані, і в авторському. Дует «Брати Шумахери» у 2019 році закінчив своє існування. Після цього я пішов у «вільне плавання». Я повернувся до студії «Квартал 95», знову став актором «Кварталу». Більш того, у той самий час я завів свій Youtube-канал і зараз маю понад мільйон підписників. Тому, мені здається, зміни, які відбулися, вони відбулися недарма, а до кращого.

– Ви ж не корінний «кварталець», як вам працюється з командою «Кварталу 95»? Чи не гноблять, чи не затискають вашу творчість?

– Дуже добре мені працюється в цій команді, тому що ми вже дуже-дуже давно знайомі. Ще з 2009 року. Я працював у студії «Квартал 95», і стосовно колективу мені приходиться спілкуватися і з акторами, і з авторами. Тому що я виконую авторську роботу. Дуже багато номерів пишу під себе, а також для інших акторів. І мені здається, що автори, що актори – це веселі люди. Іноді ми один одного підколюємо, один над одним жартуємо постійно. Але сказати, що хтось мене в чомусь затискав, мою творчість, я не можу. Тому що, по-перше, дуже багато номерів, які ми з моїми авторами пишемо, входить в «Квартал». А те, що не входить туди з будь-яких причин, я завжди можу застосувати на ютуб-каналі. І так було дуже багато разів: коли щось не входило в «Квартал», воно знаходило своє друге життя вже в Інтернеті. Тому я дуже радий, що працюю з цією компанією. І я сподіваюсь, що вона ще буде довго працювати й радувати нашого глядача.

– Хто ваші співавтори?

– Це мої давні друзі Юрій та Віталій, з якими ми пишемо багато проєктів студії «Квартал 95» і головний проєкт компанії «Вечірній Квартал». Також ми пишемо всі пародії, які останнім часом є на моєму ютуб-каналі. Ми пишемо все утрьох. Гарні хлопці. Дуже мені подобається з ними працювати. У нас один погляд на гумор, і це дуже класно, коли співавтори дивляться на гумор в одному напрямку.

– Питання, яке вам, напевно, будуть задавати завжди: як живе ваш брат Шумахер, він же Сергій Цвіловський, чи підтримуєте ви стосунки?

– Скажемо так, стосунки ми не підтримуємо. Ми не спілкуємось. Але, щоб не лякати читачів, скажу так: ми при зустрічі будемо один одного раді бачити й потиснемо один одному руку. Але якось спілкування скінчилось. Нічого страшного. Наскільки я знаю по розповідях знайомих, він проживає зараз в Сполучених Штатах. Там, напевно, працює. Я щиро хочу побажати йому успіхів! І в житті, і в роботі, хай все буде, як він собі придумав.

– Як відбувається ваша робота під час війни? Чи змінилася публіка?

– Це дуже об’ємне питання. На нього довго відповідати. Але я буду намагатися зробити коротенько. З початку крупномасштабного вторгнення, десь 28 лютого 2022 року, я зробив свою першу пародію на військову тематику, яку розмістив на своєму ютуб-каналі «Юрій Великий». З того часу записано, здається, близько 190 пародій. І ми продовжуємо це робити, бо розуміємо, що це покращує настрій наших громадян і підвищує бойовий дух наших захисників. До речі, десь з березня 2022 року невеличким складом – ми з Євгеном Кошовим, з Санею Пікаловим, з деякими нашими артистами та музикантами – їздимо з концертами по військових частинах, шпиталях, виступаємо у наших військових, у медиків, у волонтерів, переселенців, працівників ДСНС. Дуже багато де були – у різних містах. Ми виступали і в метро, і на полігоні, і в лісі, і в полі. Дуже багато військових частин відвідали. Ми розуміємо, що гумор – це також наша зброя. Гумор – це ліки, які допомагають трохи відволіктись від усіх жахіть цієї війни.

Щодо питання про публіку – мені здається, вона не змінилась. Змінився гумор. Гумор змінився тому, що в мирні часи ми жартували на різні теми, але теми війни, хвороб, смертей для нас були табу. Зараз, під час війни, коли в нас є спільний ворог, стосовно цього теми, що були табу, скасовуються. Дуже хочеться, щоб скоріше настало мирне життя, щоб війна закінчилась нашою перемогою. А наша перемога обов’язково настане. І дуже хочеться, щоб ми знов почали жартувати на вічні теми. Теми любові, теми стосунків між чоловіками і жінками. Я дуже сподіваюсь, що цей час настане, коли настане наша перемога. Слава Україні!

«”Дизель” – потяг, який їде скрізь життя й не зупиняється»

– Єгоре, чи пам’ятаєте ви, кому належать ці слова: «Я – людина, яка ненавидить політику, яка вважає, що вона – причина всіх бід»? (Для читачів – це цитата з інтерв’ю Єгора Крутоголова «Україні-Центр» п’ятирічної давнини.)

– Так, це мої слова, і я не змінив свого ставлення. Я взагалі вважаю, що існуюча форма правління людьми не працює, якщо в світі стільки воєн, якщо трильйони грошей витрачають не на житло, медицину, освіту, а на зброю для вбивства людей. Це означає лише одне – людство фатально помилилося, обравши таку модель суспільства.

– У зв’язку з цим питання: довгі роки «Дизель-шоу» позиціонувалося як проєкт, який принципово не торкається політики, що змінилося – ви чи час?

– Стосовно «Дизель-Шоу», чи торкаємося ми політичних тем? Так, торкаємося, але ми це робимо не з метою лобіювання політичних сил чи персоналій, а щоб показати через призму соціуму, як безпосередньо на нього впливає ця політика, і ми це робимо точно не з метою подальшого політичного проєкту й трансформації нашої популярності в електорат. Сьогодні ми не можемо казати «я поза політикою», тому що вже зрозуміло, що політикам саме це й потрібно, щоб робити свою темну справу, яка зводиться до одного – особистого збагачення. Хіба що мою пародію на Лукашенка можна класифікувати як політичний гумор, але то скоріше виняток. До речі, у нас вийшов черговий номер про нього в новому концерті, який починається з того, що Чикчирику повідомляють, що ядерна зброя, яку Білорусі передала росія, пропала…

– Сформулюйте, будь ласка, з чого зараз сміється «Дизель»?

– Насправді сміється глядач, а «Дизель» жартує. Жартує під час вибухів і тревог, жартує в ті часи, коли сміятися нема з чого. Люди нам дуже вдячні за гумор під час війни, у тому числі військові, бо це–- психологічна терапія. Часто ми жартуємо над тим, що нас лякає, бо, якщо ти можеш посміятися з чогось, ти робиш цю проблему меншою, а сам сміх взагалі не порівняєш з жодним медичним препаратом – спитайте в лікарів. Жартуємо на побутові теми, бо в концертах повинні бути номери, де немає війни, жартуємо над чиновниками, прокурорами, батюшками, воєнкомами, які гребуть бабло під час війни, у той час, коли солдати в окопах тримають нашу землю та вмирають за неї. Скажу відверто, жартувати зараз складно. Гумор – це виключно актуальна субстанція і є віддзеркаленням нашого життя та сьогодення, інакше буде не смішно, а наше життя сьогодні ви самі бачите яке, тож доводиться попихтіти, щоб знайти правильну тему і форму для гумору.

– З часу нашого попереднього інтерв’ю команда пережила трагічну втрату провідної актриси Марини Поплавської, а також вибули з гри російські легіонери Сергій Писаренко та Євген Нікішин. Як перебудувався «Дизель»?

– «Дизель» не перебудовувався, а просто їде далі, бо «Дизель» – це потяг, який їде скрізь життя й не зупиняється (ну хіба лише на відпочинок), а деякі люди сідають на нього, а деякі сходять. Хтось трагічно, як Марина, царства їй небесного, а хтось за особистим бажанням чи тому, що змінилися обставини чи життя. Доводиться до цього ставитися філософськи, щоб не плакати від втрат, бо найтяжче – втрачати людей.

– Росіяни поїхали, а білоруси залишились? Яку позицію обрали Женя Сморигін та Діма Танкович?

– Діма і Женя з моменту повномасштабного вторгнення перейшли на українську мову, подали заяви на отримання українських паспортів і клянуть усіма доступними для телебачення словами і росію, і вусатого таргана Лукашенка. Вони на 100% наші, українці, їхня позиція чітка й прозора, і я їх дуже за це поважаю.

– Якийсь час після 24 лютого «Дизель» не виступав, була інформація, що ваші актриси поїхали за кордон. Як повернули дівчат на сцену?

– Був такий момент, дівчатам було страшно, це я можу зрозуміти, але Україна для них – це дім, і коли в домі стало трохи тихіше, вони повернулися.

– Відомо, що «Дизель» активно співпрацює із ЗСУ – дає благодійні концерти, волонтерить. Розкажіть про цей бік вашої діяльності.

– Ми разом вирішили, що просити людей донатити ми не будемо, бо про це сьогодні просить, мабуть, вже кожен другий в Україні, тож ми почали робити концерти й частину заробітку перераховувати на потреби ЗСУ. Якщо спочатку ми просто за свої особисті кошти купували машини й відправляли військовим, то зараз ми це робимо офіційно та прозоро завдяки роботі нашого благодійного фонду «Дизель-фонд». Спочатку ми обрали для себе тільки одне направлення – автомобілі (колись я був перегонщиком машин), бо з іншим обладнанням ми ніколи до цього не стикалися, а зараз наш асортимент допомоги збільшився, і ми передаємо і дрони, і великі БПЛА, і антидронові рушниці, і міні-РЕБи, і аптечки, і навіть 2 великих вантажівки. До нас звертаються багато людей за допомогою, і нам доводиться ще й фільтрувати запити, бо, на жаль, серед них зустрічаються і шахраї. Іноді опускаються руки, бо ти знаєш, скільки зусиль потрібно, щоб зібрати на декілька дронів, а потім бачиш, як наші політики й чинуши кидають шалені гроші на дороги, бруківки, барабани й тому подібне. Але коли ти отримуєш подяку від військових, які говорять, що наша допомога врятувала комусь життя, то знов збираєшся в кулак і продовжуєш робити те, що повинен.

Велика подяка Анжеліці Воробець і Дар’ї Литвиновій за організацію інтерв’ю.