Енциклопедист

Закінчення. Початок.

Ми завершуємо публікацію інтерв‘ю з редактором російськомовного розділу Вікіпедії, корінним киянином Олегом Юнаковим.

Протягом десяти років Олег Юнаков створював статті для Енциклопедії сучасної України, Енциклопедії історії України та інших. У Вікіпедії створив тисячі статей, включаючи найвідвідуванішу статтю за весь час російськомовного розділу «Вторжение России в Украину», за яку погрожували заблокувати Вікіпедію в Росії, статтю про заколот Пригожина, і є співавтором більш ніж 38 000 статей.

– Олеже, як позначилася нинішня російсько-українська війна на змісті Вікіпедії?

– Війна торкнулася багатьох аспектів життя, і Вікіпедії зокрема. Я перелічу вісім основних моментів.

По-перше, у Вікіпедії з’явилися сотні статей, пов’язаних безпосередньо чи опосередковано з подіями та наслідками війни. У зв’язку з дуже сильною військовою цензурою в РФ та забороною ЗМІ Вікіпедія стала для громадян РФ одним із основних джерел інформації, не підконтрольних російській державі. Про обсяг цензури можна судити за створеною мною статтею «Цензура в России во время вторжения на Украину».

Унікальність саме російськомовного розділу Вікіпедії в тому, що абсолютна більшість громадян РФ шукаєь інформацію своєю рідною мовою. А Вікіпедія не тільки несе нецензуровану інформацію, а й виходить першою у пошукових системах. Тому своєчасне та правдиве висвітлення інформації у Вікіпедії дуже важливе. І волею випадку так вийшло, що внесок у цю тематику за кількістю статей у мене виявився більшим за інших учасників проєкту.

Так сталося, що я першим писав про вкрай трагічні масові вбивства, зокрема: «Ракетный удар по вокзалу Краматорска» (убито 61), «Обстрел дома престарелых в Кременной» (убито 56), «Ракетный удар по Часову Яру» (убито 48), «Ракетный удар по жилому дому в Днепре» (убито 46), «Ракетный удар по базе отдыха и жилому дому в Сергеевке» и «Ракетный удар по торговому центру в Кременчуге» (убито по 21) і так далі. І часом цієї інформації не було не лише у російськомовному розділі, а взагалі у Вікіпедії, а іноді навіть майже не було у ЗМІ. І, створюючи інформацію, мені доводилося трохи чекати, коли вона з’явиться хоч в одному авторитетному джерелі, щоб випустити статтю для загального читання відповідно до правил.

Створював статті й про поодинокі вбивства, наприклад: «Обезглавливание украинского военнопленного», «Казнь Александра Мациевского» тощо, відмічав героїчні вчинки і героїв, наприклад: «Город-герой Украины», «Мациевский, Александр Игоревич», писав про порушення прав людини, приміром, статті: «Сексуальное насилие во время российского вторжения на Украину», «Депортация украинских детей в Россию», загальні статті на тему вторгнення, такі, як «Символы российского вторжения на Украину» і сотні інших статей.

Усі ці теми були дуже спотворені в російських ЗМІ. Отримуючи більш збалансовану та об’єктивну інформацію з Вікіпедії, а не те, що виходить із держ-ЗМІ, росіяни можуть зрозуміти, що повідомлення Ігоря Конашенкова часто просто не відповідають дійсності.

По-друге, вторгнення допомогло переосмислити й багато минулих аспектів протистояння та об’єктивність різних тем. Статтю про «присоединение Крыма» після довгих баталій було перейменовано на «аннексию Крыма», та й стало очевидним, що війна почалася не 2022-го, а значно раніше, 2014 року. З’явилося багато авторитетних підтверджень, які спростовують те, що раніше було подане як правда. Та й сам Володимир Путін, забуваючи про те, що говорив раніше, спростовував свої минулі тези. Наприклад, Путін обіцяв (17 вересня 2005 року) не змінювати Конституцію, не окупувати Україну (заявив 24 лютого 2022 року) і не проводити мобілізацію (сказав 8 березня 2022-го).

Вторгнення і дезінформація, що з’явилася після нього, вплинули на те, що термін «пропагандист», який раніше був неприйнятним у статтях про персони, за винятком таких одіозних особистостей, як Йозеф Геббельс, став широко використовуватися в авторитетних джерелах стосовно Володимира Соловйова, Дмитра Кисельова та інших «трубадурів». Відповідно, це вплинуло й на зміст Вікіпедії, наприклад, я додав цей епітет до статті «Коц, Александр Игоревич», а коллеги – й іншим персонажам (таким, як: «Кеосаян, Тигран Эдмондович», «Прилепин, Захар», «Красовский, Антон Вячеславович», «Попов, Евгений Георгиевич» тощо). Причому, як відомо, саме слово «пропагандист» не завжди несе негативну конотацію – можна, наприклад, пропагувати здоровий спосіб життя. І хоч у преамбулі не уточнено тип пропаганди, але кожен, хто читає, сам може зрозуміти, про що йдеться.

По-третє, вторгнення вплинуло на безпеку вікіпедистів. У Білорусі заарештували редактора російськомовного розділу Вікіпедії Марка Бернштейна за редагування статей про війну, а потім іншого редактора, Павла Пернікова, засудили до двох років колонії за виправлення статей у російськомовній Вікіпедії.

У зв’язку з цим, можливо, вперше в історії проєкту у статтях з військової тематики стали приховувати повністю ніки всіх авторів, які їх правили, що має кардинальну невідповідність із базовим ліцензуванням усього проєкту. Невелика група з шести осіб вирішила повністю наплювати на ліцензію сайту Вікіпедії, порушивши фундаментальне правило CC BY-SA 4.0 «(“Атрибуція”) – ви повинні забезпечити відповідну вказівку авторства» для всіх статей з військової тематики, та ще й зробити це ретроактивно. Це майже неможливо з юридичної точки зору. На це рішення пішов я і ще п’ять осіб, які були членами Арбітражного комітету, вирішивши більше року тому, що так буде безпечніше, і це правило діє й донині. Правовий аспект відійшов на другий план, надавши пріоритет безпеці редакторів.

1 березня 2022 року Роскомнагляд погрожував заблокувати доступ до Вікіпедії на території Росії через створену мною статтю «Вторжение России в Украину (с 2022)», стверджуючи, що стаття нібито містить «незаконно распространяемую информацию». У відповідь на це я з п’ятьма колегами вирішили вивісити посилання на статтю «Вторжение России в Украину (с 2022)» взагалі на кожній сторінці Вікіпедії та ще додати посилання на інструкції щодо обходу блокування через VPN.

У квітні-травні 2022 року влада РФ помістила цю статтю до списку заборонених сайтів. Посміхнувшись, я додав прямо в преамбулу статті «Роскомнадзор» у Вікіпедії наступну фразу: «С 8 июля 2022 года, как “дезинформационная организация“, находится под санкциями Европейского союза и ряда других стран».

20 грудня 2022 року створена мною стаття «Заявление Украины против России в Международный суд ООН (2022)» була внесена до реєстру через те, що там нібито «ложные сообщения об актах терроризма или иную недостоверную общественно значимую информацию». У 2023 році створені мною статті «Казнь украинского военнопленного через обезглавливание», «Ракетный удар по вокзалу Краматорска», «Ракетный удар по торговому центру в Кременчуге», «Ракетный удар по Часову Яру», «Удар по Константиновке 6 сентября 2023 года», «Сексуальное насилие во время российского вторжения на Украину» і навіть «Хочу жить (горячая линия)» було внесено до «Реестра информации, которая распространяется с нарушением закона в части ст. 15.3 та 15.3-1 Федерального закона № 149-ФЗ». І так далі. Тобто писав, напевно, не дарма – читають та висловлюють своє «фе». Але ж я від себе там жодного слова не додав – усе суто за авторитетними джерелами. І таких різних прикладів можна навести безліч.

По-четверте, після початку вторгнення десятки людей, які раніше правили Вікіпедію, не захотіли миритися з новими правилами. Вони стали писати російську пропаганду й були заблоковані, переставши мати можливість доповнювати Вікіпедію. Читати її вони все ще можуть – налаштування обмежити доступ читання в самій Вікіпедії просто немає. А дехто просто сам пішов.

По-п’яте, через війну, «драконівські» закони РФ і статті у російськомовній Вікіпедії Вікімедія потенційно втратила близько 30 мільйонів рублів, які російська влада зажадала за небажання дотримуватися їхньої цензури.

По-шосте, після початку вторгнення ми внесли заборону використання російських, білоруських та українських ЗМІ, а також ЗМІ, підконтрольних невизнаним або частково визнаним державним утворенням, що вийшли після початку російського вторгнення в Україну, для опису ходу бойових дій починаючи з 24 лютого 2022 року. Це також було безпрецедентне рішення.

По-сьоме, із п’ятьма іншими членами Арбітражного комітету ми прибрали в учасника з РФ з правом чек’юзера можливість перевіряти IP-адреси. До самої людини із цими правами претензій не було. Це було здійснено суто, щоб убезпечити його самого, якби до нього прийшов «товариш майор» і погрожував би репресіями сім’ї, якщо той не розкриє IP-адреси редакторів Вікіпедії.

По-восьме, з’явилося кілька клонів Вікіпедії. Вони скопіювали весь зміст і почали замінювати інформацію відповідно до російської пропаганди.

– Два питання від журналістів «УЦ»: є ціла низка джерел інформації, які встановлюють заборону використання їхніх публікацій. Як Вікіпедія вирішує питання інтелектуальної власності в подібних ситуаціях?

– Заборонити інформацію не можна, окрім як поставити на неї гриф секретності та лімітувати доступ рівнями допуску. Усі інші джерела можуть заборонити тільки дослівне копіювання, але не їх використання як джерела. Загалом усі ці знаки копірайтів – зайві й необов’язкові. Якщо ви створите веб-сайт і наповните його своїми матеріалами, вони автоматично будуть захищені авторським правом, навіть без знаків копірайту. У Вікіпедії, як і на будь-якому іншому сайті, що поважає закон, не можна дослівно копіювати текст, який недоступний за вільною ліцензією. Його треба перефразувати. Вікіпедія не копіює текст, а робить синтез інформації, яка при цьому переказується своїми словами. А фото під забороною брати просто не можна. Тому описаної у питанні проблеми просто не існує.

– Останнім часом пошук у Гуглі іноді дає на першій позиції не Вікіпедію. Як ставляться до цього автори та редактори?

– Для початку, я не впевнений, що погоджуся з моментом у тезі про «останній час». Вікіпедія й раніше не завжди виходила першою, але за статистикою в абсолютній більшості випадків вона була першою. При пошуку організацій, наприклад, першими виходять сторінки самих організацій, а не статті про них.

Причина видачі в Гуглі першою статті у Вікіпедії полягає в тому, що їх зміст найчастіше кращий щодо інших джерел відповідає бажаному результату того, хто шукає матеріал, і рейтинг сайту дуже високий. Вікіпедія також дає можливість Гуглу відображати відповідь на запит на панелі праворуч зверху без потреби додаткового натискання користувача на посилання після початкового пошуку запиту. Ці панелі з’являються приблизно в чверті запитів та містять інформацію з перших двох рядків Вікіпедії.

Говорити за всіх авторів та редакторів Вікіпедії я не уповноважений, та й гадаю, що немає єдиної думки, як ставляться всі автори до місця їхніх статей у Гуглі. Але я до цього ставлюсь спокійно. А якщо хочете отримати найдоступніший та максимальний вплив своєї інформації, то створіть статтю у Вікіпедії, і це буде основним джерелом по темі статті для середньостатистичного користувача.

– Чим займається Олег Юнаков у вільний від Вікіпедії час?

– Це все ж таки Вікіпедією я займаюся у вільний час. Основний час йде на роботу – майже завжди доводиться працювати більше 40 годин на тиждень. Робота цікава, але часом стресова. Я вже близько 20 років – архітектор інформаційних технологій. Створюю інформаційні рішення. Працював у низці країн, у більш ніж 50 різних компаніях. Наприклад, у США працював на такі компанії, як NASA, LPL Financial, Citibank, Nielsen, Cable Vision, Lazard, M&T Bank, TNS, KPMG, HSBC, Del Monte, Claire’s, PepsiCo, Merck, Sanofi Aventis, General Electric Asset Management, C&S Groceries, Bed Bath & Beyond і таке інше. У Канаді працював на Bank of Montreal, TD Bank, OPG; у Мексиці – на Axtel, Gruppo Elektra; у Бразилії – на HSBC Brazil, Banco de Brazil, Vale. Решта часу йде на сім’ю, читання, різні заняття, а вже те, що залишилося, – на Вікіпедію.

– Питання безпосередньо не пов’язане з Вікіпедією. Але це лише на перший погляд. Як то кажуть, «гени капцем не розтопчеш». Розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю – я точно знаю, що є про що.

– Моєї заслуги в тому, хто був моїми предками, звичайно ж, немає. Тим часом, як говорив Олександр Пушкін: «Гордиться славою своих предков не только можно, но и должно, не уважить оной есть постыдное малодушие». Тобто важливо знати історію свого роду та своєї сім’ї. Я цікавився своєю генеалогією і по деяких лініях дізнався десяток поколінь. Один із моїх багато разів «пра» дідусів – Рафаель з Бершаді (1751-1827). Він був праведником, який прославився своєю надзвичайною скромністю та абсолютною чесністю. Заснував рух «бершадських» хасидів, який проіснував до кінця XIX століття. Завдяки тому, що він надавав дуже великого значення заповіді носіння цициту, у містечку, де він жив, було налагоджено їх виробництво, яке через невеликий час стало центром виробництва талітів і цицит по всій Україні. Могила його в Таращі є одним із найвідоміших місць паломництва, особливо під час головних єврейських свят.

Мій прадід по лінії матері був архітектором – автором десятків будівель – пам’ятників архітектури, першого в радянській Україні дитячого садка (дитсадок № 1 «Орлятко»), першої в Україні художньої школи, першої в Києві музичної школи-десятирічки, найпотужнішої на Радянському Сході ГЕС. Він викладав у КІСІ (КНУСА) пару десятків років і виховав десятки докторів архітектури, був звинувачений у космополітизмі та скорочений, а після цього став автором понад 4500 шкільних будівель. Кому цікаво, той зможе легко дізнатися його ім’я в Інтернеті. Бабуся також була архітектором, але вже інтер’єрів. Дідусь був доктором наук і професором фізики, який першим на кафедрі отримав це звання.

– І наостанок: де розташований офіс Вікіпедії та, зокрема, ваша редакція?

– У Вікіпедії немає офісу редакції. Офіси є в організації Вікімедія, яка управляє Вікіпедією як одним із багатьох своїх проєктів. Головний офіс Вікіпедії розташований у Сан-Франциско (Каліфорнія, США) і знаходиться на 16 поверсі – там працює 145 осіб. До переїзду до Сан-Франциско штаб-квартира розташовувалась у Санкт-Петербурзі у Флориді, США. Ще є офіс у Берліні, Німеччина, де працюють 137 осіб, і ще є кілька десятків офісів менших по всьому світу. Але там сидять не редактори, а люди з іншими обов’язками. Усе керівництво на даний момент – це жінки. Директор – Мар’яна Іскандер, директор з розвитку та заступник генерального директора – Ліза Зейтц-Груелл, заступник керівника апарату – Маргарита Лі. І так далі. Ці люди одержують гроші за свою роботу, на відміну від редакторів.

Редактори – це будь-хто, хто захотів доповнити або створити статтю. Ті, хто вирішив присвятити свій вільний час волонтерству «на благо людства». Їм не потрібно найматися на роботу або навіть реєструвати обліковий запис. Їм не потрібно ходити до редакції, а можна просто працювати з комп’ютера, планшета чи телефону, сидячи вдома, у парку чи іншому місці. Можна просто натиснути кнопку в будь-якій статті, а потім правити і внести свої зміни. Кожен із учасників одночасно і автор, і редактор. Усі можуть змінювати, доповнювати, виправляти роботу решти. Кожен, хто вніс або внесла хоч одне виправлення, стає співавтором, і нік або IP-адреса зберігається в історії правок статті. Спробуйте, це може бути цікаво!

Фото з архіву Олега Юнакова.