У номері «УЦ» за 14 березнями опублікували інтерв’ю з завідуючою жіночою консультацією Кіровоградської обласної лікарні Оксаною Слюсаренко. Вона серед іншого розповіла, що через війну багато жінок не просто виїжджає за межі України, але й народжують там.
Своїми враженнями від європейської медицини поділилась колишня кропивничанка Олена, яка виїхала з родиною до Австрії, і її донечка народилась там.
– Коли ми вирішили виїхати з України, я була вже на 9-му місяці вагітності. Ще до від’їзду через Інтернет почала шукати лікаря, у якого мала би змогу стати на облік, і пологовий будинок, щоб народжувати. Пологовий обрала невеличкий, при жіночому монастирі, через Інтернет відправила їм копії своїх медичних документів, домовилася з ними про пологи, і вони призначили дату, коли я повинна була до них приїхати. З постановкою на облік спочатку виникли невеличкі проблеми, бо термін вагітності був вже великий, однак знайшовся лікар, який згоден був мене прийняти. Виїжджаючи з України, я взяла с собою всі медичні документи, результати обстежень і аналізів, але їх треба було перевести на німецьку мову. Ми знайшли перекладача, усе перевели, завірили – і лікар мене прийняв і поставив на облік. Але нашим результатам обстежень в Австрії не дуже довіряють, кажуть, у нас рівень медицини нижчий, ніж у них, тому мені довелось проходити всі обстеження, аналізи та скринінги по-новому.
– Чи доводилось платити за це?
– Практично всі обстеження у державних медичних закладах були безкоштовними, лише за деякі скринінги, які я робила у приватних клініках, я платила. Але це доступні суми.
Результатами обстеження лікар був задоволений і запропонував мені пологовий будинок, де я мала би народжувати, але я наполягала на тому, який сама обрала, і він погодився. Тепер ми чекали дня, коли почнуться пологи, аби їхати народжувати.
Коли ми приїхали до пологового, я була приємно здивована тим, що кімната, де нас із чоловіком розмістили, зовсім не схожа на медичне приміщення. Там було так затишно, зручно, комфортно, грала приємна музика, стояли диванчики, де можна відпочити, дуже зручне гінекологічне крісло, а головне – велика ванна. Мені одразу налили теплої води, аби я полежала в ній і розслабилась. Біля мене постійно була акушерка, яка контролювала мій стан, давала поради, що та як мені робити. Лікар прийшов вже тоді, коли почались потуги – лише тоді потрібна була його присутність. Чоловік весь цей час був біля мене, коли народилась наша донечка, він перерізав пуповину, і йому сказали, що він може поїхати додому, адже я буду відпочивати. Народила я дуже легко, без якихось ускладнень, і враження від процесу пологів у мене лише позитивні. Ще мене вразило відношення до породіль – їх усі вітають, наче вони якийсь подвиг здійснили, з величезною повагою відносяться, допомагають в усьому, а на спеціальній дошці у холі пишуть, хто сьогодні народив дитинку.
Після пологів мене перевезли до кімнати, де вже була одна жіночка, яка теж народила. Спочатку мені це не дуже сподобалось, а потім я зрозуміла, що це добре, бо вона мені допомагала і підказувала те, чого я не знала.
Їдучи у пологовий, з собою не потрібно брати НІЧОГО. Але я взяла капці і зубну щітку. Тобі видають усе, причому стільки, скільки потрібно, – і сорочечку, і халатик, і спеціальні післяпологові трусики, і для дитини все, що потрібно: і одяг, і памперси. І на виписку для дитини повний комплект одягу й усього необхідного теж видають абсолютно безкоштовно! Тебе вчать, як поводитись з дитинкою, як кормити, купати, перевдягати – причому все з величезною повагою до тебе. А ще ж зверніть увагу на мовний бар’єр! Німецькою я не розмовляю, але трохи знаю англійську – і весь персонал теж розмовляє англійською.
Ще один приємний момент – харчування. У спеціальних кімнатах стоять холодильники, повні найрізноманітніших продуктів, фруктів, овочів, і якщо ти хочеш чогось окрім запропонованого меню, будь ласка, бери та їж. Навіть приготувати собі щось можна за бажанням.
Дитина весь цей час перебуває під пильним контролем лікарів, у неї беруть аналізи, зважують, щоб вирішити, коли можна виписуватися додому. У моєї донечки почалась невеличка жовтушка, але вона дуже добре набирала вагу, і на третій день після пологів нас відпустили додому, але з умовою, що ми через декілька днів маємо приїхати і показатись дитячому лікарю. Ми так і зробили, і після огляду нам сказали, що все в нормі. А моя сусідка по палаті ще декілька днів лишалась в пологовому, бо її дитина не дуже добре набирала вагу.
Ще один важливий момент: вам не віддадуть дитину, якщо ви приїхали забирати її без дитячого крісла в машині. Це навіть не обговорюється. Такий закон.
Що я можу сказати у підсумку? Якщо ми захочемо ще дитину, я хочу народжувати тільки тут!
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...