«Ви хочете говорити про містику чи про психологію?» – поцікавився Денис Богуш у відповідь на запитання: «Як вас представити?». Домовилися, що визначимося у фіналі розмови.
Отже, Денис Богуш. Поки що презентуємо як нашого земляка. Він взагалі надзвичайно цікава особистість, а нас зацікавив своєю грою «Воля і Доля». У соцмережах пише щось мудре, до чогось закликає, потім радіє, що вдалося… Що це? Про що він?
Оскільки маємо деякий скептицизм щодо його «гри», запитання були прямі – щоб всі зрозуміли, що то за гра.
– Денисе, «Воля і Доля» – це громадська організація? Чи майстер-клас? Чи об’єднання людей?
– Почну з того, що є книжка «Козак-характерник, або Таємна наука діда Архипа». Це моя книжка. Там описана концепція української волі і долі. Там все детально описано, але, якщо стисло, ми можемо жити або по волі, або по долі. Або міняємо, ламаємо, боремося, перемагаємо – це по волі, або змирилися, пливемо – це по долі.
Я давно все це усвідомлюю, цим користуюся, а потім запропонував загалу приєднатися до мене. Так виникла гра, до якої доєдналася група людей, які хочуть щось змінити. Щовечора з 21.00 до 21.07 ми об’єднуємося в Телеграмі і вирішуємо щось нагальне.
– Всього сім хвилин! Що ви встигаєте?
– Багато. Люди концентрують свої думки, а це потужна енергетика. Ми раніше збиралися раз на тиждень. А коли почалася повномасштабна війна, вирішили грати щодня. Спочатку було приблизно 300 учасників. Зараз півтори тисячі.
Щовечора я даю завдання – що треба робити. Люди це візуалізують, допомагають виконати завдане.
– Тобто ви генеруєте для них завдання? Які вони у вас?
– Звичайно, що я. Наприклад, захищаємо Харків або Миколаїв. Чи робимо купол над Кропивницьким. Чи повертаємо полонених. Чи підтримуємо наших військових на авдіївському напрямку… Щодня щось нове.
– Цьому можна навчитися? Ну, щоб допомогти.
– Будь-яка людина може бути з нами. Треба зайти на канал, почитати коментарі, і там все зрозуміло. Люди пишуть те, що відчувають. А коли ми мали результати, то багато до нас приєдналися.
– Результати? Наведіть приклади.
– Є багато. Я все розміщав на своєму Ютуб-каналі. У нас багато що вийшло. Звісно, ми не ПВО, але допомагаємо. І коли повінь на росії почалася, ми її збільшили. Ми не провокували з самого початку, але потім підштовхнули, підсилили потік.
– Ну це ж ви знову згенерували?
– Звичайно. Вважаю, що маю на це право. Я знав, коли почнеться війна. Усіх про це попереджав. Було бачення, з якого боку піде ворог. У мене був будинок біля Гостомеля. За тиждень до війни я побачив, як наш будинок руйнується, орендував квартиру у Львові, і щойно почалося повномасштабне вторгнення, перевіз туди родину.
Усіх про це попереджав. Але… Як не крути – воля і доля.
– Як поводяться учасники гри?
– Діляться на дві групи: захисники і ті, хто атакує. Але всі об’єднані єдиною метою. Захисники активізуються, коли ми щось захищаємо, атакуючі – коли, наприклад, потрібна атака на путіна, або на якихось конкретних воєначальників, або інфраструктуру якусь… Або закликаємо природні стихії, щоб вони нам допомагали. Ці дії непрості, тому що може бути зворотна дія.
І захищаємо. Я, наприклад, знаю, що буде масований ракетний удар по Україні. Зібралися й три дні працювали на те, щоб убезпечити наші міста. У підсумку все нормально. Це не значить, що ми – герої. Усе роблять наші хлопці з ППО. Але ми трошки допомогли.
– Якась магія…
– І вона також. Україна вважається магічною землею, у нас багато сакральних речей, і всі вони працюють. Нещодавно я записав відео про паранормальний фактор війни. Наскільки ці речі впливають на хід війни. Росіяни вигадали гібридний компонент війни – з провокаторами, інформаційно-психологічними складовими. А Україна привнесла містичний фактор: заклинання, екстрасенси, тарологи, прокльони. Як приклад – «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже». Або «конотопська відьма». Путін також шаманів залучає, але у них це не працює, бо Україна енергетично сильніша.
– До вас будь-хто може приєднатися? Не боїтеся, що хтось буде хейтити або шкодити?
– Не боїмося. Бо, по-перше, коментарі закриті. Я за цим слідкую. Раніше були спроби опублікувати рекламу цілителів, попросити гроші на щось, запропонувати щось безглузде. Усе це я фільтрую, і спільнота нормально сприймає. Два роки щодня все у нас за планом.
– Усе у вас серйозно, масштабно. Чому тоді ви назвали це грою?
– Тому що це гра. Усі наші учасники отримують шанс за допомогою цієї гри навчитися обирати між волею і долею в своєму особистому житті. У цьому колективному полі можна вирішувати свої питання по здоров’ю, роботі, стосункам, грошам. Я підказую, в який саме день це можна зробити.
А взагалі все наше життя – гра, але між волею і долею.
– І як вас репрезентувати?
– Політтехнолог, воєнний експерт, воєнний психолог, реконструктор українських козацьких традицій і практик.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...