Як живеш, бібліотеко?

11:53
527
views

Так сталось, що під час війни ми не часто співпрацюємо з бібліотеками. І ось вирішили з‘ясувати, як сьогодні живе звичайний осередок культури – бібліотека-філія N16 Міської централізованої бібліотечної системи міста Кропивницький, що на вул. Віктора Френчка. На наші питання відповідала завідувачка бібліотеки Ольга Захарова.

– Пані Ольго, розкажіть, будь ласка, чи змінилась кількість читачів за час війни?

– Кількість читачів у нашій бібліотеці фактично не змінилась. Хтось виїхав з міста, але хтось і приїхав. У перші дні, та, навіть, і місяці було важко. Ми і не працювали деякий час, і людям було не до бібліотеки, але з часом усе повернулось на свої місця: ми працюємо за звичним графіком. У нас є план – 3 тисячі читачів на рік, і ми його без проблем виконуємо. В основному наші читачі – це жителі мікрорайону, але минулого й позаминулого року в нас було 28 переселенців. Цього року – поки що шестеро, бо багато хто з ВПО повернулись додому або поїхали в інші міста. Але зараз знову з‘являються переселенці з Херсонщини, Донбасу, і ми чекаємо на них у нашій бібліотеці.

– Яка категорія читачів найбільша – молодь, середній вік чи люди поважного віку?

– Найбільше серед наших відвідувачів пенсіонерів, трохи менше – це люди середнього віку, є школярі, хоча дехто з них користується ще й шкільними бібліотеками, але молодь, на жаль, віддає перевагу гаджетам замість паперової книжки. Що би не казали, у нас є молодь, яка читає, причому читає сучасну українську літературу, і їм це подобається. Читають сучасну фантастику – це Панов, Дяченки, Курков, Кінг. Є у нас юний читач, який читає дуже багато. Перечитав усього Стівена Кінга, перейшов до дорослих і серйозних книжок, він з родини переселенців – Артем Земляк. Причому батьки не читають, а його не відірвати від книжок. Такий хлопець чудовий!

– Як в бібліотеках вчинили з російськомовною літературою? Зовсім прибрали чи щось залишили?

– Бойовики та російських радянських авторів ми списали. Російська класика вся є в наявності, вона не заборонена, але ми її не пропагуємо й видаємо тільки на прохання конкретного читача. Тобто якщо хтось прийде й запитає, наприклад, «Что делать?» Чернишевського, ми винесемо цю книжку зі сховища й дамо читачеві. Уся ця література не на поличках в залі у вільному доступі, а у сховищі. Ця література, повторю, не заборонена, і вона не перевидається.

Така ж ситуація і з галузевою літературою – вона практично вся російською мовою, української майже немає, і вона зараз не видається. Тобто література з кулінарії, рукоділля, медицини, ремонту автомобілів, сільського господарства, фізики, математики, біології, астрономії – переважно російською. Тож ми не маємо права списати все це й залишитись з пустими поличками, позбавивши наших читачів права скористатись якимсь, наприклад, довідником, хоча він і російською. Особливо ця література затребувана випускниками шкіл, які готуються до іспитів. Ще раз наголошу: уся ця російськомовна література – лише на вимогу читача.

– Яка література зараз найбільш популярна? На які теми?

– Більшість наших читачів – жінки, співвідношення з чоловіками десь 70:30, тому найбільшим попитом користуються жіночі романи, життєві історії, щось про любов, історичні романи, потім вже детективи. Чоловіки беруть історичні романи, пригодницькі, теж детективи, фантастику. Серед популярних «жіночих» авторів – Світлана Талан, Ніна Фіалко, Наталія Гурницька, Оксана Кір‘ян, Ірен Роздобудько, Наталія Гуменюк, серед «чоловічих» – Кідрук, Кокотюха, Жадана читають, Андрія Куркова, Волкова. До речі, у нас є Черчилль українською, і його теж читають. Недавно дівчинка-школярка попросила саме цю книгу. На моє питання, кому вона бере цю книжку, відповіла, що не батькам, а собі – їй цікаво.

– Пам‘ятаєте, в радянські часи, ближче до «перестройки», з’являлась література, яка користувалась неабияким попитом і на неї потрібно було записуватись у бібліотеці в чергу? Чи є зараз такі черги на щось?

– Ні, зараз такого немає. Вибір української літератури дуже багатий, і майже все можна найти в бібліотеці. Якщо якоїсь книги немає у нас, я записую її в спеціальний зошит незадоволеного попиту, а потім, коли створюю список на чергову закупівлю літератури, обов‘язково вношу її до списку, шукаємо в магазині й купуємо.

– А як зараз вас забезпечують новою літературою?

– У минулому році місцевий бюджет розвитку на нашу бібліотечну систему виділив 500 тисяч гривень, їх поділили між усіма, і нам дісталось 25 тисяч грн. Але ж книжки зараз дуже дорогі – по 300-500 гривень! Не дуже багато купиш на такі гроші. Щастя, якщо знайдеться книжка за 200 гривень! Цього року теж нам виділили певну суму, і післязавтра я сідаю складати список необхідної нам літератури. Усе купуємо тільки українською мовою.

Скажу ще одне: сьогодні навіть ті, хто ніколи не читав українською, беруть українські книжки – я спробую! Потім задоволені прибігають до нас і просять ще, бо виявилось, що це зовсім не складно. Звісно, ще є й ті, хто продовжує читати виключно російською, їх небагато, але вони є. Я ж не можу силою заставити людину взяти українську книжку, тому ми й тримаємо російські. Недостатньо поки українських перекладів популярної зарубіжної літератури, звісно, причини цього ми розуміємо.

Ми проводимо дуже багато масових заходів – і для дітей, і для молоді, і для літніх людей. Піднімаємо теми екології, у тому числі й нашого краю, екології під час війни, ми розповідаємо дітям, як сортувати сміття, і їм це цікаво. Ми показуємо відео, створюємо презентації… З дітьми ми працюємо в школах, бо у нас немає укриття на випадок повітряної тривоги. А дорослі приходять до нас у бібліотеку. У нас працює клуб «Зустріч» – приходять в основному жінки, їм потрібно спілкуватись одна з одною, вони тут знайомляться, і поки дійде до теми, на яку ми планували поспілкуватись, пару годин вже пройде замість години, на яку розраховували! (Сміється.) Вони ж мають все розповісти – про себе, про сім‘ю, у кого син воює, у кого онук, якісь новини. Хай спілкуються! Це теж дуже важливо під час війни. Часто повітряна тривога лунає вночі, а літня людина може потім і не заснути – а тут і книжка на тумбочці! Кажуть іноді: що б ми без вас робили? І це так приємно!

– І останнє питання: чи можна вам приносити в подарунок книги, які вже прочитані й удома не потрібні? Звісно, у гарному стані й українською?

– Ми з вдячністю приймемо такі книжки. На закупівлю виділяють невеликі гроші, а фонд поповнювати потрібно. Тож ми залюбки дамо не потрібній вам книжці шанс на довге життя.