Алонсо, Анчелотті, Гвардіола та інші…

11:52
527
views

Головні футбольні події минулого тижня розгорталися в європейських клубних турнірах, де визначилися всі півфіналісти.  Хоча і в національних чемпіонатах відбулися декілька визначальних подій.

Уже не  «Неверкузен»

557 днів знадобилося Шабі (саме так правильно вимовляється іспанською це ім’я) Алонсо для того, щоб зняти прокляття та вперше в історії  зробити леверкузенський «Байєр» чемпіоном Бундеслігі. Іспанський наставник, який до цього тренував юнаків мадридського «Реала» та «Реал Сосьєдад» В, прийняв «Байєр» у зони вильоту й зробив його чемпіоном.

До цього сезону доволі потужний в фінансовому плані клуб лише по разу вигравав  Кубок УЄФА в 1988-му році та Кубок Німеччини 1993 року. А своє прізвисько невдах леверкузенці отримали наприкінці минулого – початку цього сторіччя, коли були в кроці від трофеїв, але постійно в останній момент усе втрачали. У сезоні 1996-97 років «фармацевти» (спонсором клубу є фармацевтичний гігант) програли в передостанньому турі «Кельну» – 0:4 й поступився «Баварії» двома очками в чемпіонській гонці. А в чемпіонаті 1999-2000 за тур до завершення «Байєр» був попереду головних конкурентів на три бали. Але «Байєр» програв «Унтерхахінгу», а «Баварія» свій матч виграла і знову стала чемпіоном. Але, мабуть, найбільшої, хоча й відносної, невдачі клуб із Ліверкузена зазнав у наступному сезоні.  Тоді команда Клауса Топмеллера розтринькала п’ятиочкову перевагу  над дортмундською «Борусією» за два тури. І перемога в заключному матчі гарантувала лише срібло, адже конкуренти також виграли.  За тиждень у фіналі Кубку Німеччини сталася ще одна болюча поразка в фіналі від гельзенкірхенського «Шальке 04» – 2:4. Ну остаточно добила «Байєр» невдача в фіналі Ліги чемпіонів, де фантастичний гол тодішнього лідера «Реала» Зінедіна Зідана остаточно закріпив за «Байєром» прикре  Leverkusen + never = Neverkusen.

Але тепер все позаду. Клуб віднайшов свого тренера, а талановитий наставник створив непереможну команду. І рекордні в історії європейського футболу 44 матчі без поразок в усіх турнірах, чемпіонство в Бундеслізі з перевагою в 16 очок над «Баварією», півфінал Ліги Європи та фінал Кубку Німеччини яскраве тому підтвердження. 

Будівники фундаменту

 Спеціалісти кажуть, що дуже велика заслуга в створенні цієї фантастичної машини належить колишньому керівнику скаутської служби «Байєра» Тіму Штейдтену, якого прозвали «Ловець перлів». Саме він збирав перспективних молодих зірок за межами п’яти топ-чемпіонатів Європи. До речі, Штейдтен свого часу працював разом із Віктором Скрипником у «Вердері», де був головою скаутської служби. Саме він привів до «Вердера» Кевіна де Брейне, якого не помічали в «Челсі». Фактично Штейдтен побачив великий талант у Сержа Гнабрі, Томаса Ділейні, Деві Классена, яких потім продали за великі гроші до європейських грандів. Він залучив до своєї роботи фахівців із штучного інтелекту, який став допоміжним інструментом в роботі. Адже комп’ютер все ж оптимізує багато процесів, але до успіху призводить правильне поєднання різних підходів до відбору гравців.

Коли Штейдтен прийшов до «Байєра», то він отримав повноваження здійснювати перемовини від ім’я клубу. І голова скаутської служби помилок практично не припускався. Він підписав 20-річного захисника Едмунда Табсобу з португальської «Вікторії Гімараєш», який став лідером захисту нового «Байєра». Із чемпіонату Аргентини за 6.5 млн. євро запросили ще одного оборонця 18-ти річного еквадорця П’єра Інкапіє, який також відразу став гравцем основи. Їм зараз цікавляться «Ліверпуль», «Мілан» і «Ньюкасл». Також ряди клубу поповнив аргентинський хавбек Паласіос, який зцементував центральну зону й згодом став чемпіоном світу. А в напад головний клубний скаут за невеликі 11 млн. євро привіз 20-річного форварда «Селтіка» Джеремі Фріпонга. Його вже зараз оцінюють в 50 млн.євро. Ну й нарешті, мабуть, головним придбанням стало підписання з молодіжного складу «Кельна» 17-ти річного Флоріана Віртца. Його внесок у гру сучасного «Байєра» просто неймовірний. Як і внесок чеського нападника Патріка Шика, за якого рімській «Ромі» заплатили 26,5 млн.євро. І саме голи Патріка врятували леверкузенців у поєдинках із «Карабахом» і вивели до чвертьфіналу Ліги Європи. Фірмовим стилем Штейтдена є підписання гравця особисто й фото з новачком із борту приватного літака. Більше половини нинішньої основи «Байєра» – це футболісти, які були знайдені та підписані Тімом. Лише голкіпер Томаш Градецькі та оборонець Джонотан Та були запрошені до нього, а Граніт Джака, Алехандро Гримальдо, Віктор Боніфіасе та Йонас Хофманн прийшли, коли Штейтден перебрався до «Вест Хєма». А пішов Тім, після того, як виконав свою місію зібрати переможний склад. Претендувати на посаду свого давнього друга – спортивного директора «Байєра» Сімона Рольфеса він не міг. 

Рольфес ще у якості футболіста відіграв 10 років за леверкузенців і з 2018 року працює у структурі клубу. Спочатку він був головою академії «фармацевтів», згодом став спортивним директором клубу, а з літа 2022-го обіймає посаду голови правління, відповідального за спортивні процеси. Влітку «Баєр» заробив на трансферах 68,7 млн євро, а витратив всього 80,8. За ці гроші команду підсилили уже вищезгадані Боніфейс (20,5 млн євро), Джака (15 млн євро), Гофманн (10 млн євро) та Грімальдо (прийшов вільним агентом), а також Натан Телла (23,3 млн євро), Артур (7 млн євро), Матей Коварж (5 млн євро) та Йосип Станішич (оренда з «Баварії»). Рольфес збудував цю команду разом із Алонсо – і поки що ці гравці дають фантастичний результат. 

А Штейтден створює свій проект в найсильнішій лізі світу. Він спочатку конфліктував з головним тренером клубу Девідом Моєсом, який мав право вето на підписання новачків. Але, коли чотири його трансфери всі визнали блискучими й ці гравці дали результат, то Моєс визнав талант свого спортивного директора й вони навіть стали товаришами. Цікаво буде спостерігати, до чого призведе це співробітництво. Якщо звісно Моєс, після вильоту від «Байєра» в чвертьфіналі Ліги Європи, збереже свою посаду. А «Байєр», після впевненої домашньої перемоги – 2:0, коли гості всю гру відбивалися, але пропустили двічі наприкінці матчу, знову був на межі. Але черговий, я вже збився з рахунку який, гол на останніх хвилинах приніс бажану  нічию (1:1) леверкузенцам в Лондоні  й продовження рекордної безпрограшної серії.

І це все про нього

Та можна зібрати талановитих гравців, але саме від тренера залежить те, як вони будуть грати й досягати результату. І тому саме Шаві Алонсо, все ж, є головним творцем цього феномену. Для мене Алонсо-гравець асоціювався з тим, яким повинен бути сучасний опорний півзахисник. Епоха бійців- руйнівників, аля Гаттузо, залишалася в минулому. Їм на зміни прийшов Алонсо, який де б він не грав – «Реал Сосьєдад», «Ейбар», «Ліверпуль», «Баварія», збірна Іспанії – не лише класно відбирав м’яч, але й організовував атаки. А його дальні влучні удари наводили жах на усіх воротарів. Не дарма ж, команди, де грав Алонсо, вигравали Лігу чемпіонів, чемпіонати Європи та світу. Він був мозком своїх команд і гравцем майже без слабких місць. Той феноменальний камбек «Ліверпуля» в фіналі Ліги чемпіонів проти «Мілана» Андрія Шевченка стався ще й тому, що в складі англійської команди був Алонсо. Та, граючи під керівництвом найкращих тренерів світу – Тошака, Бенітеса, Анчелотті, Моурінью, Гвардіоли, Арагонеса, дель Боске – Алонсо брав для себе краще. Мабуть, з усіма мега-фахівцями сучасності працював Шабі. Можливо ще й тому його злет був таким феноменально швидким і вражаючим.  І, незважаючи на відсутність серйозного досвіду (очолив леверкузенців лише рік назад), його і справді можна назвати одним із найкращих тренерів цього сезону. Алонсо видається не лише тактично сильним спеціалістом, а й тим, хто може вичавити зі своїх футболістів максимум – навіть ті, хто грає мало, демонструють видовищний футбол та непогану результативність, коли з’являються на полі. Команда Алонсо зламала звичний стереотип, коли захисник є головною атакуючою силою, то це каже про проблеми. У «Байєрі» два захисника Гримальдо та Фрімпонг забили 23 м’ячі і віддали шість результативних передач. При грі команди за системою 3-4-2-1 крайні захисники стають фактично додатковими півзахисниками й навіть форвардами. І при цьому саме в «Байєра» – найкраща оборона в чемпіонаті Німеччини. Коли команда без м’яча, то вона захищається середнім блоком, але з високою лінією захисту з інтенсивним пресингом та мінімальними розривами між лініями. Ну й стабільність складу захисників (Та, Тапсоба, Коссуну, Інкапіе) відіграє суттєву роль. 

Головним диригентом гри є Флоріан Вірц, якого називають вже новою суперзіркою. У середньому він віддає 2,5 ключеві передачі за матч, лідер по дриблінгу та розрізним передачам. Вірц дуже нагадує топового Томаса Мюллера, який завжди віднаходив своє особливе місце на полі. Його не можна втримати, адже він грає усюди. 

А ще Алонсо гарно використовує ротацію складу й чудово знає на що здатні його виконавці. Хоффман доповнює Вірца в середині поля. Граніт Джака разом із Паласіосом. не дозволяють розгулятися конкурентам в опорній зоні. Вони класно руйнують й відчутно допомагають при виході з оборони в атаку. Ну а відкриттям в атаці став Віктор Боніфас, який забив 19 м’ячів і віддав понад 10 асистів. А ще є Патрік Шик, який стріляє тоді, коли це особливо потрібно.  Ну й  чудова фізична готовність і сила волі цієї команди допомагає дотискати суперників саме наприкінці матчів. А до суцільного тріумфу в цьому сезоні залишилося виграти Кубок Німеччини в фіналі в «Кайзерслаутерна», пройти «Рому» в півфіналі Ліги Європи, а потім здолати переможця пари «Марсель» – «Аталанта». І тут головне, що гравці нового чемпіона Бундесліги знають, що їх тренер залишається з ними й на наступний сезон. Алонсо правильно вирішив, що можна піднабратися досвіду з «Байєром» в Лізі чемпіонів, відхилив пропозиції «Барси» та «Баварії»  й, схоже, націлився стати за два роки головним тренером найкращого клубу світу – мадридського «Реала».

Не кажи гоп…

 А ось передчасні заяви про відставки наставників «Ліверпуля», «Барси» та «Баварії» призвели до негативного ефекту. «Ліверпуль» вилетів із Ліги Європи від «Аталанти», програв «Крістал Пелас» і втратив лідерство в АПЛ. І може так статися, що в свій останній сезон в Англії Юрген Клопп може взагалі залишитися без видатної перемоги. Хоча Кубок англійської ліги один із найталановитіших тренерів сучасності в цьому сезоні все ж виграв. Та зараз спад вбачається системним. Команда не біжить й виглядає дуже втомленою. 

Сучасна «Барселона» – це боротьба з фінансовими проблемами та продовження пошуку після Мессі. І навіть легендарний Чаві на тренерському містку тут не допоміг. Залучення дуже талановитих дітей до дорослих ігор – це, все ж, не від гарного життя. Та й не витримують юні організми шалених навантажень. Гаві та Педрі – підтвердять. А що там буде далі з Ямалом та іншими вихованцями «дитячого садочку» каталонців побачимо. І те, що така команда пробилася до чвертьфіналу Ліги чемпіонів та таки може дотягнутися до срібла Прімери – це досягнення. На більше каталонці просто не заслуговують, хоча в Лізі чемпіонів «ПСЖ» проблеми створили. Але не може команда топ-рівня розвалюватися після вилучення, хоча й провідного, гравця оборони. Чесно кажучи, «ПСЖ» та Мбаппе виглядали в обох матчах, м’яко кажучи, не дуже добре. Але й того вистачило, щоб декласувати суперників, які в рівних складах виглядали цілком боєздатними, якщо не краще. Та Мбаппе на то й зірка, щоб і в такому стані вирішувати долю матчів. Хоча «тепла ванна» французької ліги, де підопічні Луїса Енріке знову домінують й стануть чемпіонами, на користь гравцям явно не йде. 

А повертаючись до Іспанії, то тут «Реал», двічі поступаючись «Барселоні» в рахунку, виграв, завдяки голу в компенсований час неймовірного Беллінгема, ще й Ель- Класіко – 3:2. Тепер перевага над каталонцями «вершкових» сягнула 11 очок й ніщо вже не зможе завадити команді Карло Анчелотті здобути черговий чемпіонський титул. А клас досвідчених футболістів каталонської команди (тер Штеген, Гюндоган, Араухо, Маркус Алонсо, Сержі Роберто, Левандовські, Рафінья та інші) все ж вище, ніж у їх головних конкурентів із «Жирони». Ну а симпатичній команді Мічела Санчеса залишається побажати зберегти свою бронзову позицію, Віктору Циганкову – залікувати усі ушкодження, а Артему Довбику виграти приз «Пічічі», який вручається найкращому бомбардиру сезону. До речі, Артем став першим, після Андрія Шевченка, українським бомбардиром, який забив понад 15 голів у топ-лізі. Наразі в його активі 18 влучних ударів, а в Беллінгема – 17.

Що стосується «Баварії», то вона, після провалу в Бундеслізі, де перервалося її 11-ти річне домінування, опинилася в дуже цікавому становищі. Гравці наче скинули якесь навантаження, порозумілися з Томасом Тухелем, який йде зі своєї посади, й спокійно пройшли «Арсенал» в Лізі чемпіонів. І це викликало задоволення серед уболівальників. Така команда, від якої вже ніхто нічого не очікував, здатна ще всіх дуже здивувати в півфіналі. Тухель вже одного разу саме з кризовим  «Челсі» абсолютно по ділу виграв головний євротрофей у самого Пепа Гвардіоли. Тому Карло Анчелотті потрібно насторожитися. Ну а «Арсенал» в останньому турі, як і «Ліверпуль» програв у АПЛ  «Астон Віллі» й пропустив на гору турнірної таблиці «Манчестер Сіті». Знаєте, й ці фіаско «канонірів», на мою думку, є передбачуваними. Коли твій наставник Мігель Артетата на кожному кроці хвалить наставника головного конкурента й говорить про його геніальність, то в гравців може виникнути комплекс меншовартості й втрата віри в свого менеджера.

А команда того, перед ким схиляється Мігель Артета, отримала неймовірний шанс другий рік поспіль зробити требл – виграти чемпіонат та Кубок Англії й Лігу чемпіонів. Але на шляху підопічних Хосепа Гвардіоли став неймовірний «Реал» Карло Анчелотті.

Хто найвеличніший?

Чесно кажучи, не розумію, чому Карло Анчелотті завжди залишається на другому плані, коли кажуть про тренерський геній?  На першому, майже завжди, Хосеп Гвардіола. Він і найкращий тактик і стратег, і творець неймовірних команд і взагалі живий класик. Але ж Анчелотті виграв і досягнув більшого. Саме папа Карло має чемпіонські титули у чемпіонатах усіх провідних країн, він виграв чотири Ліги чемпіонів і три рази вибивав команди Гвардіоли саме з найсильнішого клубного турніру в світі – Ліги чемпіонів. Та й, чесно кажучи, як гравець Анчелотті був сильнішим за Гвардіолу.  Але італієць більш спокійний, врівноважений й менш публічний. Можливо в цьому й приховується відповідь на моє питання. Хоча ні Анчелотті, ні Гвардіоли не вдалося те, що зробив їх учень Алонсо – зробити із посередньої команди чемпіона.

Що ж стосується чергового двобою двох найкращих тренерів у сучасному футболі, то тут Анчелотті виявився мудрішим. Хоча в першій грі в Мадриді фарт був явно на боці «Манчестер Сіті». Гості майже нічого не створили, а забили тричі, після помилки Андрія Луніна з Вінісіусом та після неймовірних дальніх ударів Фоддена та Гвардіола. «Реал» був кращим по грі, нейтралізував найкращі сторони суперника, створив більше, але досяг лише нічиєї. Я вже писав, що цей матч, особисто для мене, був найкращим зразком сучасного футболу. Це був футбол для підручника. Стосовно другого поєдинку в Манчестері, то тут ми почили зовсім інший, але не менш класний та показовий футбол. Якщо в першій грі Гвардіола хитрував і не задіяв усіх своїх лідерів, то в домашньому протиборстві в бій були кинуті всі найкращі манчестерські сили. Але й тут Анчелотті все прорахував. І не кажіть, що не було розрахунку на швидкий випад і швидкий гол від мадридців. А, після того, як початковий план італійського фахівця спрацював,  був задіяний план Б. Ми побачили чи не ідеальну захисну гру в сучасному футболі. Всі зони перекривалися, лідери нейтралізувалися, удари блокувалися й все це чудово працювало. Гра в три опорники – Вальверде, Кроос – Чуамені – дозволяла не тільки контролювати центр поля, де не домінував звично Родрі, але й допомагати на флангах. Тому не змогли проявити свої найкращі якості Фодден, Гріліш та Сілва. Тому майже не мав гольових шансів Голланд, який фактично провалив другу гру поспіль. Краще других виглядав де Брейне й саме йому пощастило зрівняти рахунок. Але це не була осмислена атака господарів, а наслідок невдалого відскоку м’яча від Рюдігера. А єдиний класний момент за весь матч де Брейне, як раз, й не використав. Кевін пробив вище поперечини метрів із дванадцяти після передачі Доку. Це все, що створила на той момент ще найкраща команда в світі за тотальної переваги у володінні м’ячем. І це сталося завдяки тому, що дуже надійно й зібрано на останньому рубежі зіграв український голкіпер Андрій Лунін. Його впевнені дії з перших хвилин на виходах та на лінії передалася польовим гравцям «Реала». Й вони витримали цей неймовірний тиск у основний та додатковий час. А в серії післяматчевих 11-ти метрових ударів Лунін врятував команду двічі й став головним героєм Мадрида. І хоча приз найкращого гравця від УЄФА отримав також неймовірний Вальверде, який через втому навіть не зміг пробити в так званій лотереї, але Лунін цей приз не менше заслужив. І «Реал» абсолютно заслужено пройшов далі. Як казав колись Жозе Моурінью, нехай заберуть собі цей м’яч, яким володіли, а ми заберемо три очки. Так ось «вершкові» забрали у «Ман.Сіті» путівку до півфіналу Ліги чемпіонів. І знаєте, що тут згадалося. Саме так, за тотального домінування в володінні м’ячем,  найзірковіший склад «Барселони» Гвардіоли в півфіналі Ліги чемпіонів 2010 року  не зміг вдома з необхідним рахунком переграти «Інтер» того ж Моурінью. Тоді «інтерісти» зробили требл. До чого це я? А до того, що за стільки років, як долати такий ідеальний захист, Гвардіола так і не вигадав. Один раз – це випадковість, а два – це тенденція.

Хоча «Ман.Сіті» відносно реабілітувалися перед своїми вболівальниками, здобувши у суботу путівку до фіналу Кубка Англії. Команда Гвардіоли зіграла точно гірше, ніж «Челсі». Але підопічні Почеттіно примудрилися не використати три стовідсоткових моменти, а їх суперники забили наприкінці чи не з єдиного свого шансу. Так що від остаточної ганьби «Ман.Сіті»  цього разу врятувала фортуна.

Спроба прогнозу

Якщо оцінювати шанси півфіналістів європейських клубних турнірів, то в Лізі чемпіонів безумовним фаворитом є мадридський «Реал». Хоча «Баварія», яку всі давно скинули із рахунків, здатна серйозно напружити своїх грізних суперників. У іншій парі за статусом наче перевага за «ПСЖ». Але якщо дортмундська «Боруссія» зіграє так, як у рідних стінах проти мадридського «Атлетико», то парижани не встоять. І я скоріше схиляюся, що фіналістом буде саме дортмундська «Борусія». Дуже невиразно виглядала команда Луїса Енріке навіть проти такої невпевненої «Барселони». 

У Лізі Конференцій для подолання чвертьфінального бар’єру фаворитам знадобився додатковий час, а команді Унаї Емері ще й пенальті. Та все одно все йде до передбачуваного фіналу між «Астон Віллою» та «Фіорентиною», яким намагатимуться завадити «Олімпіакос» та «Брюгге». І тут «Астон Віллі»  Унаї Емері й карти в руки. Як вигравати фінали він знає, як ніхто інший.

У Лізі Європи всі очікували фіналу між «Ліверпулем» та «Байєром». Але команду Клоппа спіткала несподівана криза. Й взагалі ми отримали неочікувану півфінальну пару – «Марсель» – «Аталанта». Ну тепер «Шахтар» може сказати, що поступився півфіналісту.  Ну а прокляття Бели Гутмана продовжує діяти на «Бенфіку», яка знову не виграла євротрофей, поступившись у «лотереї» саме «Марселю».  І, хоча є ще неймовірна в останній час «Рома», яка крушить усіх після призначення Де Россі й яка не помітила в чвертьфіналі  «Мілан», та, все ж, я вважаю, що італійським фіналістом стане «Аталанта». Але вона для завершення щасливої казки має програти у головному матчі «Байєру».