Реформа спорту, яку ініціювали в профільному міністерстві та неодноразово особисто рекламував міністр Матвій Бідний, здається, потроху здувається. Такий висновок напрошується у зв’язку з нещодавнім візитом до Кропивницького заступника міністра молоді та спорту України Сергія Тимофєєва, під час якого обговорювався згаданий законопроект.
Нагадаємо, головне в запропонованих змінах – ліквідація дитячо-юнацьких спортивних шкіл і перехід спортивної галузі на сучасну європейську систему спортивних клубів. Щоб виправдати свої пропозиції, чиновники навіть маніпулювали опитуваннями, зазначаючи, що в спортивних школах займається лише 15 відсотків дітей, плануючи за рахунок клубів збільшити цю кількість до 40 відсотків до 2032 року. Справа в тому, що це хочуть зробити не за рахунок продуктивної діяльності діючих клубів, а за рахунок перерозподілу бюджетного фінансування. Також пропонується збільшити автономію федерацій із наданням їм більших можливостей у використанні бюджетних коштів.
Але довести до спортивної спільноти України необхідність та ефективність запропонованих змін міністерським реформаторам, здається, не вдалося. Особливо в частині ліквідації дитячо-юнацьких спортивних шкіл. В Україні піднялася потужна хвиля незадоволення від фахівців, які ефективно працюють на місцях, а не будують повітряні замки в київських кабінетах. Порушували проблему недолугості такого реформування, особливо у військовий час, й ми неодноразово в своїх публікаціях. І ось у начебто міністерстві зрозуміли, що зламати незадоволених через коліно та протягнути свою версію закону через Верховну Раду не вдасться.
І, судячи з того, що розповідав на зустрічі з усіма зацікавленими фахівцями в Кропивницькому Сергій Тимофєєв, в міністерстві відмовилися від своєї основної пропозиції про абсолютний перехід на клубну систему. Як зазначив начальник управління молоді та спорту Кропивницької міської ради Вячеслав Гурський, робота спортивних клубів на зібранні в обласному центрі майже не обговорювалася. А ось підтвердження того, що ДЮСШ продовжать працювати, пролунало. Можливо, через це обговорення проекту закону, яке відбувається в усіх областях, у Кропивницькому не було таким жвавим, як очікувалося.
Сергію Тимофєєву поставили лише кілька питань. Хотілося почути більш детальний аналіз того, що шість федерацій, зокрема й Федерація легкої атлетики України, кілька років тому отримали більше автономії в плані використання бюджетних коштів й чи призвело це до суттєвого прориву в роботі та результатах. Та коли мова зайшла про ФЛАУ, поважний гість лише усміхнувся. Але ідея покласти відповідальність за розвиток спорту на національні федерації в країні залишається.
Що стосується спортивних клубів, побудова в Україні таких потужних різнопланових структур, де люди б займалися б цілими родинами й не жаліли на це власних коштів, як це є в деяких європейських країнах, поки що виглядає проблематичною. У нас футбольні клуби, які існують на гроші поважних бізнесменів, – не прибуткові. Так що вже казати про інші, менш привабливі для молоді види спорту.
Інша справа, коли існуючим ДЮСШ з їхньою інфраструктурою нададуть на законодавчому рівні більше можливостей із залучення коштів та використання їх на власні потреби. Більше свободи в плані визначення пріоритетності та оплати праці кваліфікованих тренерів, які дають гарні результати, мали б отримати керівники дитячо-юнацьких спортивних закладів. Та це лише пропозиції.
Поки що ж ведеться робота з Міністерством фінансів, спрямована на підвищення ставок тренерів ДЮСШ та надання бажаючим в короткострокове використання спортивних споруд, звісно, з метою використання їх за призначенням. Це дозволить заробляти абсолютно легально кошти, які так необхідні спортивним закладам.
Є певний сенс у пропозиції за кілька років перепрофілювати обласні школи вищої спортивної майстерності на Центри олімпійської підготовки. Хоча в наших кропивницьких реаліях це складно. Ще в планах – на базі системи обласних спортивних шкіл олімпійського резерву створити спеціальні навчальні заклади для перспективних атлетів. Та механізми цього процесу поки важко зрозуміти.
Зацікавлює проект «Цифровий спорт», який передбачає впровадження єдиної цифрової платформи для прозорості фінансування, реєстрів атлетів та надання послуг онлайн. Є пропозиції, що клуби, які не пройдуть процес цифровізації, не отримають бюджетного фінансування. Та для цього потрібно мати власну матеріальну базу, що для багатьох не лише клубів, але й спортивних шкіл нині проблематично.
Так що є чимало нюансів, які не враховані й потребують детального аналізу та доопрацювання. Не почули наші спортивні фахівці відповідей на запитання: як існуючим спортивним клубам можна отримати фінансування з місцевого бюджету та як стимулювати тренерів у клубах для досягнення їхніми спортсменами високих результатів? Аспекти ж розвитку масового спорту практично не обговорювалися.
Із всього цього можна зробити висновок, що чіткого бачення розвитку спортивної галузі в Україні в тих, хто затіяв масштабне реформування, поки що просто немає.
Нелюдський фактор