Коли війна не відпускає

Ця новина стала для багатьох несподіванкою. Здається, зовсім недавно наш земляк художник Віктор Орлі (Геннадій Гребньов) повідомив, що на деякий час відходить від волонтерської роботи 24х7 та повернеться до творчої справи. Та, мабуть, на наше щастя, не так сталося, як гадалося, і ще одна фура з гуманітарним вантажем прибула в Україну.

– Майстре, минулого разу ви ж розповідали, що вирішили зробити паузу у волонтерській справі й повернутись до мольберта. Дуже недовга вийшла пауза. Не відпускає війна?

– Так, сподівався, але не вдається. Лише кілька разів підійшов до мольберта. Попрацював. «Замазав» кілька робіт. Вони вже давно підсохли й чекають на доопрацювання.

– А ще ви казали, що у вашої команди виникла велика проблема з фінансуванням доставки фури до України. Як вирішилась ця проблема?

– Наша асоціація CAPITALE (Прованс, Франція) потужно відпрацювала по збору та наданню гуманітарної допомоги Україні. Станом на червень 2024-го ми відправили в Україну 31 вантажівку (100м3), не беручи до уваги каравани з міні-бусів. 11 фур із 31 – це виключно медобладнання і медикаменти. Враховуючи наші результати, наш досвід та наше реноме, ми отримали в партнери Посольство України у Франції, яке фінансувало нашу логістику, і чотири останніх фури приїхали в Україну дякуючи коштам посольства. З початком 2024 року фінансування припинилося у зв’язку з багатьма новими зобов’язаннями, які лягли на плечі посольства. Тому перед нами постало інше завдання – пошук нових партнерів та альтернативних джерел фінансування.

З отримувачами гуманітарної допомоги у нас проблем немає: стоїть черга бажаючих. А от з фінансуванням складніше. Як правило, госпіталі, районні лікарні та підрозділи на передовій не є платоспроможними. Скажу чесно, в процесі пошуків з нами вели переговори ряд фондів, які мали можливість фінансувати логістику, але їхня вимога була така: ми фінансуємо, але ви не задаєте питання, куди воно поїхало і яка доля вантажу. Позиція нашої команди у цьому питанні категорична, і тому всі подібні переговори не мали продовження.

Французи трохи втомилися від війни й фінансувати українські проєкти бажання особливого не мають. Тому наш акцент був на партнерство з української сторони. На допомогу прийшла наша відома землячка Олена Кваша, яка керує Одеською філією Суспільного телебачення. Вона запропонувала в якості партнера ГО «Вільні та вірні», які ведуть потужну роботу з надання гуманітарної допомоги та мають солідне позитивне реноме. Переговорили, узгодили, підготували документи… і учора, 3 липня 2024 року, в Одесу прибула фура з медичним обладнанням та медикаментами. Це від нашої асоціації КАПІТАЛЬ Україні є вже 32-а вантажівка.

Передана гуманітарна допомога буде направлена у медустанови та реабілітаційні центри Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської областей та на передову військовим частинам Південного та Східного напрямків.

– Читаю ваші політичні новини й не дуже розумію наслідки французьких виборів для України. Але є якась тривога, чи збереже Франція курс Макрона на підтримку нашої країни?

– Щодо французьких виборів. Результат першого туру був прогнозований. Все почалося з виборів до Європарламенту. Як правило, ці вибори майже ніколи не співпадали за своїм результатом з президентськими або виборами до парламенту. Але вони є лакмусовим папірцем загальних настроїв в середині країни. На виборах до Європарламенту, як, до речі, потім і до Сенату голосували не стільки ЗА, скільки ПРОТИ. Проти політики Макрона і його команди, оскільки деякі кроки були необхідними, але далеко не популярними.

На фоні гучних заяв Кремля про те, що у Франції впевнено перемагає «наша проксі» мадам Ле Пен зі своєю партією, не варто було забувати про те, що Франція має власну політичну культуру і політичні традиції, які не дадуть можливості віддати країну на поталу. Що впевнено доказали результати другого туру виборів: на першому місці опинився альянс лівих сил «Народний фронт», на другому – блок пропрезидентських сил «Разом», а правопопулістське «Національне об’єднання» ЛеПен–аж на третьому місці.

На тлі російсько-української війни методи загравання з Кремлем стали непопулярними. Два з половиною роки суттєво змінили світ. Та все ж це вибір французів, а от що чекає Україну, передбачити важко.

– Не можу не запитати, як все-таки справи з творчістю?

– Дуже хочеться попрацювати біля станка. Та і в цьому є величезна необхідність. В минулому році я зробив спробу відновити виставкову діяльність і взяв участь у салоні в Нью-Йорку. Перша фраза, яку я почув на свою адресу: «Ви знаєте, ми вас уже почали забувати». Це є недопустимим, але все-одно з того часу я в виставках, салонах та ярмарках участі більше не брав. Виправдання є – війна. Але є ще одна обставина – мої рахунки крім мене ніхто не платить. Тому я ОБОВ’ЯЗКОВО стану до станка. Обіцяю.

– Щиро дякуємо, Майстре, вам, Даніелю Когену і всій великій команді за допомогу!