Серед найбільш зацікавлених почесних гостей під час Кубку України зі спортивної гімнастики в Кропивницькому була віце-президентка української федерації гімнастики, олімпійська чемпіонка 1980 року Стела Захарова. Ми скористалися можливістю поспілкуватися зі Стелою Георігєвною та поставити їй декілька актуальних питань.
– Ви вперше завітали до Кропивницького. Які ваші очікування від цих змагань?
– По-перше, завжди треба чекати позитивного, гарного та необхідного. В регіонах завжди треба розвивати гімнастику спортивну, і це є головним завданням нашої федерації. Українська федерація робить усе можливе й неможливе для цього розвитку. Це пріоритетний вид спорту і один із найбільш медальних олімпійських видів. І ми повинні це розуміти. Хотілося б, звісно, далі рухатися і розвиватися ще більше, тому що технології йдуть вперед, час йде вперед, розвиток йде вперед. Програмне забезпечення на змаганнях має бути. Мають виводити оцінки технічно правильно. Нам потрібно відповідати міжнародному рівню і прагнути цього. Якщо ми цього не будемо робити, то будемо жити у феодальному устрої. Я приїхала до Кропивницького для того, щоб побачити умови, оцінити їх, зробити зауваження та дати поради, які допоможуть рухатися вперед.
Тому прикладаємо максимум зусиль для того, щоб гімнастика розвивалася кожен місяць, кожні півроку, кожен рік. Ми маємо щось нове запроваджувати та щось модернізувати.
– Ви говорите про розвиток та прогрес, але ж цим приладам, на яких змагаються в цьому залі, вже понад 20 років. Але це один із найкращих залів в Україні. Що у нас взагалі з гімнастичним обладнанням?
– Ми до цього підходимо комплексно. За півроку до Олімпіади в Парижі Міністерство молоді та спорту придбало два комплекти сучасного сертифікованого гімнастичного обладнання та два гімнастичних килими. Саме такі, які використовувалися на Олімпійських іграх. Тому що це має дуже велике значення. Один комплект ми віддали на базу олімпійської підготовки в Конча-Заспу. Тому що це національна збірна команда України, і це не обговорюється. А ще один комплект обладнання був направлений в спортивний інтернат імені Піддубного, тому що там планується робити збори молодіжного складу збірної. Так було завжди, що основний склад і молодь працювали на різних базах. І є тренери по молоді, старші тренери, які повинні вести це направлення. Тільки тоді буде правильна система роботи і результатів. На наступний рік плануємо закупити більше комплектів обладнання. Але це, знову ж таки, дуже великі витрати, адже 10 мільйонів гривень коштує один комплект. Що стосується старих комплектів, то ми передали їх в ті області, де взагалі нічого не було. Ось у Дніпропетровській області взагалі нічого не було. І ми передали туди чоловічий комплект. А в Одесу передали комплект для жіночої гімнастики. І так, потрошку, ми робимо так, щоб в регіонах, в областях не зникла спортивна гімнастика.
– З іншого боку, старший тренер жіночої збірної Ігор Радівілов мені сказав, що саме у нас найкращий зал для проведення змагань.
– Так, тут непоганий зал. Але я вам хочу сказати одне й найголовніше, щоб ви розуміли: сьогодні весь світ, Європа, Америка, Китай, всі провідні гімнастичні країни, які є лідерами нашого виду спорту, прагнуть до того, щоб проводити всі внутрішні чемпіонати на великих помостах. У нас немає умов для цього, але я намагаюся це впроваджувати, щоб потім нашим спортсменам було значно легше виступати на міжнародному рівні. Там же немає таких залів, як у Кропивницькому, але там є великі Палаци спорту. І ми хочемо хоча б раз на рік проводити чемпіонат або Кубок України саме в Палаці спорту. Це не примха Стели Захарової, а це умови Міжнародної федерації та регламент Міжнародної федерації. І це треба розуміти, а не хайпувати на цьому й гнобити тих, хто прагне зробити краще. Інакше ми тоді з цієї ями, цього феодального устрою просто ніколи не виберемося. Ми маємо надавати й показувати міжнародні можливості. Ми не можемо сидіти з книжечками, які ще були у нас в суддівстрві 80 років тому. Потрібно впроваджувати програмне забезпечення.
І я як віце-президент федерації особисто за свої гроші це обладнання закупила. І ми це програмне забезпечення зробили. Інакше в нас нічого не вийде. І ми повинні вимагати, щоб такі змагання проходили в Палаці спорту в Кропивницькому.
– А якщо в нас його немає?
– Потрібно ставити такі питання будівництва перед міським та обласним керівництвом. Так, зараз йде війна, але ми маємо думати про майбутнє. Ось в Одесі, незважаючи на всі ці обстріли, є інформація, що Палац спорту в стані реконструкції. І коли роботи там завершаться, маємо надію, що наступного року ми там проводемо змагання.
– Добре. Давайте повернемося в наші реалії. Які головні цілі цих змагань, за якими ми зараз із вами спостерігаємо?
– Кубок України вважається етапом відбору до збірних команд України для участі в чемпіонаті Європи, який відбудеться наприкінці травня в Німеччині.
– Далі не дуже приємні питання. Скажіть, відмова Іллі Ковтуна виступати за Україну є наслідком вашого конфлікту з особистою тренеркою срібного призера Олімпіади Іриною Горбачовою?
– Ви вірите в це? У мене були чудові відносини із Ковтуном і його тренеркою. На чемпіонаті світу ми робили все можливе для їхнього успіху. І я особисто зробила все від мене залежне, щоб цей хлопець став срібним призером чемпіонату світу. Далі була спровокована моїми недругами цілеспрямована акція по дискредитації мого імені та нашої гімнастики. Я зараз не хочу називати цих людей, нехай це буде на їхній совісті.
Усі прекрасно бачили, що я жодного слова не відповідала на весь цей бруд, як мене не намагалися зачепити різні проплачені засоби масової інформації. Чому зараз я нікого не цікавлю?
А стосовно Ковтуна та його наставниці зазначу, що за три роки держава виплатила на їхні потреби 15 мільйонів гривень. Були оплачені всі тренувальні збори у Хорватії, все, що вимагала Ірина Горбачова: тейпи, магнезії, лікування спортсмена. Навіть їхні паркінги ми оплачували. І після цього заявляти, що їх тут ображали й що я винна в їх відмові представляти Україну, – це щонайменше непорядно.
– Знаєте, ми з колегами брали в Іллі інтерв’ю в Парижі, і він бачив, якими всі були щасливими, коли саме Ковтун здобув олімпійське срібло. І тому, м’яко кажучи, дуже здивувала його заява, що в Хорватії цій нагороді раділи більше, ніж в Україні. Як ви можете це пояснити?
– Якби на Олімпійських іграх ми всі разом не сприяли, щоб Ілля здобув свою заслужену нагороду на брусах, то все могло бути інакше. І президент Міжнародної федерації гімнастики Морінарі Ватанабе оцінив програму Ковтуна на брусах. І уявіть собі, що два суддівських супервайзера на Олімпіаді були представниками Росії. Але ми зробили все, щоб унеможливити їхній вплив на прийняття остаточного рішення. І сам атлет, і його тренерка про це чудово знали. Але ж у Ірини Горбачової плани змінити громадянство були ще за рік до Олімпіади, хоча про це ніхто не знав. Ми тільки нещодавно дізналися, коли все це почалося.
– Ми сильно втратили у чоловічій гімнастиці після цього?
– Ви знаєте, ні. Я вважаю, що він зрадник.
– Ви так вважаєте?
– Я вважаю саме так. Це зрадник, який отримав від держави все, звинуватив її, обгадив із ног до голови тих хлопців, з якими він тренувався, тих суддів, тих людей, які були біля них і допомагали досягнути успіху. Так не робиться.
– Чи зможе Ковтун продовжувати перемагати вже під прапором Хорватії?
– Я не впевнена, що він дійде до наступних Олімпіад. Ілля дуже високий та важкий. Звісно, ми не дамо згоду, щоб він відразу мав можливість змагатися. Тим більше, що до нашої федерації ще не було офіційного звернення від хорватських колег. За правилами Міжнародної федерації має пройти рік з моменту офіційного звернення про зміну громадянства. А це рік простою для атлета. І тут без серйозної змагальної практики буде дуже важко. Для гімнастики тим більше.
– А ось Верняєв два роки пропустив, але блискуче повернувся?
– Слухайте, Верняєв же маленького зросту, і він легкий. А Ілля – це доволі велика махіна, яку важко тримати в рамках. І як у них вийде подолати перспективи росту та набору ваги й витримати психологічний тиск – подивимося.
– Ви вірите в перспективу нашої гімнастики на найближчій Олімпіаді?
– Щодо жінок, то так. Я зараз бачу, наскільки горять очі у молодого старшого тренера Ігоря Радівілова у як він прагне зробити боєздатну жіночу команду. Наскільки це чистий чоловік, який хоче доясягнути результату. І в нього стільки внутрішнього бажання, щоб цей результат зробити, що я в нього вірю. Адже все потрібно робити з нуля. За минулі 8 років жіноча гімнастика була у нас майже знищена. Повірте, я як спеціаліст це знаю. І наскільки зараз Радівілову складно, бо він прийшов і каже, що в нього матеріалу немає. Але Ігор вже створив свою команду тренерів, на яких може покласти цю надскладну місію.
– А що в чоловічій команді, яка нас останнім часом радувала?
– Там також команди майже немає. Я вам можу навіть одразу приклад привести. Дивіться, ось зараз тут змагаються хлопці. Усього один потік. Тим більше навіть при цьому заповнені не всі снаряди. У США на національних змаганнях проходять по 12 потоків. А з кого в нас зараз обирати?
– У вас є конфлікт зі старшим тренером чоловічої збірної Геннадієм Сартинським?
– У мене немає. Просто пан Сартинський має розуміти, що треба працювати за правилами, а не за хайпом і брудом. Треба працювати за правилами, і треба працювати за законом.
– Але він же професіонал. Не може поганий фахівець підготувати олімпійського чемпіона!
– Ніхто не відмовляє йому в професіоналізмі. Але, коли завдання поставлені працювати на команду, а не індивідуально на одного гімнаста, то потрібно їх виконувати, а не ображатися. У нас в минулий олімпійський цикл було чимало тренерів- професіоналів. У Ковтуна – це Горбачова, у Радівілова – Лаврухін. Чепурного, знову ж таки, підготувала Горбачова, але перед Олімпіадою він перейшов до Сартинського. Стельмаха ми витягли з Німеччини й знайшли йому тренера. Сам же Геннадій Людвигович мав тільки одного спортсмена – Верняєва.
– Стельмах також втрачений для України?
– Поки ми ведемо перемовини, щоб цей гімнаст продовжив кар’єру. Але визначеності поки що немає.
– Ви будете шукати спільну мову з Сартинським?
– Слухайте, я з ним її не втрачала, але є правила роботи. Ви зрозумійте правильно, так, як раніше працювали, не можна зараз працювати. Не може бути одна людина віце-президентом федерації, головним тренером і головою технічного комітету. Так не можна. 14 людей за 8 років поїхали за кордон. А це були перспективні гімнасти. Ми повинні про це задуматися. Ми їх просто так відпустили. При чому тут Стела Захарова, коли вона тільки два роки тому стала віце-президенткою і почала ламати те, що було заскорузлого за довгі-довгі роки? Ми повинні працювати в одній команді. Це пріоритет. Точно так, як працює зараз жіноча збірна.
– Там же у нас у чоловіків з’явився талановитий Володимир Головін, який виграв майже всі нагороди на Всесвітній Гімназіаді?
– Так, дуже талантливий хлопчик. Ми віддаємо належне Геннадію Людвиговичу та батькові Володі, який його також тренує. Головін дійсно дуже перспективний, але на цей олімпійський цикл він не потрапляє за віком. Тому що він ще дуже юний. Ми маємо цінити таких гімнастів і дуже дбайливо до них ставитися. Головне – дати можливість юному спортсмену розкрити свій потенціал і при цьому не загнати хлопця, якщо форсувати його результати.
– Ну і наостанок, все-таки, якщо заглянути в майбутнє, ми будемо представлені на Олімпійських іграх? Ви в це вірите?
– У жінок – так, у чоловіків – не знаю. Але давайте разом вірити в найкраще…
В Україні зареєстрували законопроєкт про наставництво: підтримку зможуть отримати діти з...