Нові виклики художньої гімнастики

Наприкінці квітня спортивний зал факультету фізичного виховання ЦДУ ім.В.Винниченка приймав фінал ХХ літньої Універсіади України з художньої гімнастики.

У змаганнях взяли участь 30 найсильніших гімнасток-студенток із 9 закладів вищої освіти з різних міст України. Студентки ЦДУ гідно представили Кіровоградщину. За підсумками триденної боротьби Дар’я Кучеренко виборола повний комплект нагород: золото у вправі з м’ячем, срібні медалі у вправах з обручем та стрічкою, бронзу у вправі з булавами. Ангеліна Сізова стала бронзовою призеркою у вправі зі стрічкою. У групових вправах представниці ЦДУ стали срібними призерками. Набравши 1050 залікових балів, кропивницькі студентки посіли друге місце у командному заліку серед закладів вищої освіти, поступившись лише суперницям із Львівського державного університету імені Івана Бобровського.

По завершенні турніру ми поспілкувалися зі старшою тренеркою збірної Кіровоградської області, головним суддею змагань Ольгою Шевченко. Але наша розмова вийшла далеко за рамки конкретних змагань.

– Ольго Володимирівно, важко зараз організувати та провести змагання такого рівня?

– Дійсно, це дуже складно. По-перше, зараз змінюється система управління студентським та учнівським спортом. Тепер ним замість Міністерства освіти та науки буде опікуватися Міністерство молоді та спорту. Там буде створено новий комітет фізичного виховання. Ну й у зв’язку з такими змінами фінансування саме змагань літньої Універсіади було припинено. Але, завдяки розумінню на місцевому рівні, мається на увазі тих спортсменів і тренерів, які приїхали до нас на змагання, підтримці керівництва ЦДУ нам вдалося таки провести Універсіаду за рахунок університету і обласної федерації художньої гімнастики, яку я очолюю. Ми дуже задоволені, що нам це вдалося, і, судячи по відгуках наших гостей, це свято студентського спорту пройшло на доволі високому рівні.

– Чи може так статися, що це була остання Універсіада України з художньої гімнастики?

– Не знаю, але сподіваюся, що новостворений комітет Міністерства молоді та спорту зробить усе можливе, щоб студентський і учнівський спорт продовжили розвиватися. Та й Всесвітню Універсіаду ніхто не відміняє. Отже, потрібно проводити відбір та визначати тих спортсменок, які зможуть гідно представляти Україну на міжнародному студентському рівні. Ось і зараз за підсумками наших змагань буде сформована студентська збірна України, яка виступить на Всесвітній літній Універсіаді 2025 року, яка пройде з 16 по 27 липня у Німеччині.

– На вашу думку, чи не зруйнують зміни, які заплановані, взагалі структуру студентського та учнівського спорту, до якої все ж МОН мало більше відношення, ніж Міністерство молоді та спорту?

– Знову ж таки, ми надіємося на краще. Що нам ще залишається? Але те, що в закладах вищої освіти зняли фізичне виховання як предмет, не йде на користь справі. Ми разом зараз прикладаємо максимум зусиль, щоб змінити ситуацію, пишемо петиції, але поки що фізичне виховання залишили на розгляд керівництва вищих навчальних закладів у вигляді секційної роботи. І нам приємно, що в Центральноукраїнському державному університеті фізичне виховання ми змогли зберегти.

Іде розмова про те, що буде змінена програма з фізичної культури в закладах загальної і середньої освіти. Зараз дуже багато вводиться нових варіативних модулів, які беруться з Європи. А свої традиції, які ми маємо, трошечки можуть бути забуті. От змагання «Пліч-о-пліч», на мою думку, це гарна ідея. Але поступово все навантаження випадає на вчителів. А ще до програми включають деякі види спорту, які краще розвиваються в якомусь конкретному регіоні, а не у всій країні. І, на жаль, думка фахівців не завжди враховується. Думаю, що тут потрібно до всього підходити виважено й зробити так, щоб чудове починання продовжувалося. І ще, якщо ми вводимо в закладах вищої освіти обов’язкову військову підготовку, то як це може бути, якщо часи фізичного виховання, навіть в закладах загальної середньої освіти, скорочуються? Ми хочемо почути відповіді на всі ці питання. Але щось ми із вами від гімнастики художньої перейшли до глобальних проблем галузі.

– Тоді повернемося до Універсіади. Взагалі, що можна сказати про рівень цих змагань у порівнянні з минулими, про рівень майстерності учасниць?

– Чесно кажучи, рівень майстерності покращився.

– Серйозно?

– Так, серйозно. У минулому році ми мали змогу пишатися саме Христиною Пограничною, а всі інші студентки були майже однакового рівня підготовленості. Дуже приємно здивувала команда Національного університету фізичного виховання і спорту, у складі якої виступали представниці збірної України. У минулому році була в нас команда Чернівецького національного університету з груповими вправами, і вони дивували всіх своєю майстерністю. А на цій Універсіаді у них була ще й гарна команда в багатоборстві.

Правила суддівства, які зараз увійшли з 2025 року, дають можливість нашим гімнасткам розвиватися не стільки в технічній майстерності, скільки в красі та артистизмі. Саме на це зараз дуже звертають увагу. Якщо раніше бригада техніки виконання і бригада складності вирішували все, то на сьогоднішній день більше переключилися на артистизм.

– Це краще чи гірше, дивлячись із вершини вашого досвіду?

– На мою думку, для нас, для України, це краще. Подивіться на ту ж Таю Онуфрійчук, яка на сьогоднішній день дивує всіх своїми програмами. Мені телефонують колеги з інших країн й у захваті питають: а що це у вас за дівчинка й чи правда вона така талановита? Я відповідаю, що не тільки Тая талановита. У нас багато в Україні талановитих дітей, дуже багато.

І хочу звернути увагу, що саме та тенденція, яку піднімала Україна, зокрема президентка Національної федерації гімнастики Ірина Дерюгіна, щоб прибрати той цирк, який був навіяний російськими гімнастками, втілюється в життя. Адже саме українській художній гімнастиці завжди були притаманні краса, балет, мистецтво. Треба не просто працювати з предметами, а творити свої композиції.

-Чи задоволені ви виступом своїх дівчат?

– Тренер не може бути абсолютно задоволеним. Завжди хочеться кращого та якіснішого виконання. Але все ж хочеться похвалити моїх дівчаток і подякувати їм за те, що вони зробили. Ми поступилися тільки Львівському державному інституту фізичної культури. Але ж у складі цієї команди була учасниця Олімпіади в Токіо Христина Погранична й гімнастки, які в групових вправах вже виступали на Всесвітній Універсіаді. А ми трохи омолодили свій склад. Дуже приємно відзначити наших студенток четвертого курсу – Дар’ю Кучеренко та Ангеліну Сізову, які стали справжніми лідерками команди й, попри травми, виконали ті завдання, які я перед ними ставила. Можна було в деяких моментах виступити краще в групових правах. Але з елітними суперницями з Львівщини та Київщини надзвичайно складно боротися. Та все ж ми виглядаємо доволі конкурентними.

– А що важче – готувати групові вправи чи виступати в багатоборстві?

– Це як подивитися. Та все ж, на мою думку, у групових вправах складніше. Тому що п’ять гімнасток в одній вправі та п’ять – в іншій. Вони повинні дихати однаково, відчувати однаково, відтворювати однаково. Дівчата повинні бути однаково вдягнуті та бажано однакового зросту. Вони повинні думати однаково. Це дійсно про взаєморозуміння та допомогу. Тут головне не те, як зробиш ти, а як ти допоможеш іншим у цій груповій вправі виконати все якісно, синхронно й артистично.

І знову ж таки, якщо в багатоборстві ти сама доводиш думку свого твору, то в групових вправах вони всією п’ятіркою повинні довести цю думку та гарно все виконати.

– Ви їздите на великі змагання всеукраїнські, то зараз у нас є в багатоборстві Тая Онуфрійчук, а чи є гарна команда в групових вправах?

– По-перше, я хочу сказати, що пройшли Олімпійські ігри, і там наша команда, як і Тая, могла реально претендувати на медалі. Вони гарно пройшли попередні раунди, але припустилися прикрих помилок у фіналі. Але ми побачили перспективу як у багатоборстві, де всі були вражені юною українкою, що вона зараз і підтверджує на Кубку світу, так і в групових вправах. Та й, окрім Онуфрійчук, у нас ще є Поліна Каріка та Поліна Городнича, які також чудово проявили себе на міжнародному рівні. Тобто перспектива в нашій збірній дуже велика. А групові вправи змінили склад, тому що після Олімпійських ігор дівчата, ті, що доросліші, вже завершили свою спортивну кар’єру. І знову ж таки, змінились правила змагань, і прийшли нові види групових вправ.

– А які нові види?

– Якщо раніше у нас гімнастки виконували вправи з п’ятьма обручами, то зараз – із п’ятьма стрічками.

Тобто хочеться звернути увагу на те, що з кожним новим олімпійським циклом програма в нас міняється в художній гімнастиці. І саме зараз, на початку нового олімпійського циклу, формується склад команди, де кожному тренеру доводиться думати, розраховувати, дивитися на індивідуальні особливості спортсменки, щоб вона підходила під групові вправи.

– Скажіть, наскільки складно гімнасткам з Кировоградщини конкурувати не на Універсіаді, а на національному рівні?

– Якщо взяти нашу Кіровоградщину, то завжди, коли ми їдемо на чемпіонат України, я ставлю завдання бути в десятці. Тому що в нас, наприклад, у чемпіонаті України бере участь до 50 спортивних клубів. Там дві команди національної збірної, три команди Києва, дві команди, наприклад, з Харківської області, дві з Дніпропетровської. І виходить, що такі області, як наша, а також Чернівецька, Волинська, Вінницька та інші, борються за десятку.

– Тобто, якщо у нас якась зірочка з’являється, її все одно заберуть, так?

– Звісно, перспективні спортсменки шукають кращі умови. Ось і наша Ліза Азза, яку виховала в ДЮСШ-3 тренерка Людмила Виноградова, переїхала в Київський інтернат фізичної культури. І зараз ця дівчинка входить до збірної України в групових вправах.

– Якими вам видаються подальші перспективи?

– Незважаючи на всі жахіття сьогодення, художня гімнастика в Україні розвивається. І це не дивлячись на те, що багато дітей виїхало за кордон і багато наших гімнасток і тренерів представляють вже інші країни на міжнародних змаганнях. Але я вже казала, що талановитих дітей в Україні багато, і класних тренерів, які залишилися, також достатньо. І всі ці фахівці дійсно віддані улюбленому виду спорту й роблять все можливе, а часом навіть неможливе, для того, щоб українська художня гімнастика залишалася на своєму звичному високому рівні. І те, що навіть в Кропивницькому та інших містах області наші вихованки вже відкривають свої клуби, а батьки із задоволенням віддають їм для виховання своїх дітей, свідчить про те, що в нас гарне майбутнє. Головне, щоб скоріше закінчилася нашою перемогою ця клята війна й ми змогли зосередитися виключно на спортивних досягненнях та звитягах.

Своїми враженнями від змагань у Кропивницькому з нами також поділилася переможниця Універсіади 2025 року в багатоборстві, учасниця Олімпійських ігор у Токіо Христина Погранична.

– Ви не вперше змагаєтесь тут у нас, у Кропивницькому. Як вам умови взагалі, як змагання?

– Так, це третя моя всеукраїнська Універсіада, і традиційно вона проходить у Кропивницькому. Дуже тут комфортно виступати: гарний зал, досить хороші умови, враховуючи те, що в Україні взагалі з цим дуже складно, тому змагання мені подобаються.

– Як ви можете оцінити загальний рівень цих змагань на фоні, наприклад, чемпіонату України?

– У принципі, можна порівняти. Це по суті той же чемпіонат України, просто серед студенток. І виявляється, у нас дуже багато талановитих гімнасток-студенток, які продемонстрували дуже хороший рівень готовності.

– В умовах війни як ви оцінюєте розвиток художньої гімнастики зараз в нашій країні?

– Безумовно, зараз дуже складно тренуватися і виступати. У нас, у Львові, трохи простіше. Значно важче дівчатам з центральної та східної України. Але вони молодці, тому що це, мабуть, морально дуже складно, та й фізично. Та й тут, коли ми приїхали, була всю ніч тривога, і непросто налаштовуватися на виступ наступного дня. Але ж є ті дівчата, які практично постійно в таких умовах живуть і працюють. І потрібно сказати, що вони зі своїми тренерами великі молодці, що справляються із такими випробуваннями, знаходять у собі сили працювати на тренуваннях і показують хороший результат.

– В якому напрямку зараз рухається художня гімнастика?

– Із початку цього року почали діяти нові правила, в яких особливий акцент зробили на естетиці нашого виду спорту. Зараз зі складністю так само все залишилося, але вже треба додавати в артистизмі, в танцювальних рухах, і взагалі зараз необхідно творити шоу. Без такого підходу високих оцінок ти не отримаєш. Я так бачу, що ми знову стали наближатися до світового рівня.

– Які ваші улюблені вправи?

– Наразі мені вся моя програма подобається, всі чотири види. Адже я все ж таки багатоборка. Але зараз у фаворі обруч. Дуже крута в нас вийшла постановка.

– Як би там не було, але в спорті ми все міряємо олімпійськими циклами.На вашу думку, хто з українок може реально претендувати на нагороди на Олімпіаді в Лос-Анджелесі?

– Зараз лише перший рік олімпійського циклу, і важко загадувати так далеко наперед. Спорт – річ така мінлива. Тобто, хто зараз стоїть в першій трійці, взагалі може не дійти до Олімпійських ігор. І навпаки, хто зараз так собі, десь в десяці, може потім вистрілити. Зараз у нас, безумовно, номер один – Тая Онуфрійчук, далі, думаю, Каріка, Поліна, якщо я не помиляюсь. Зараз у нас буде чемпіонат України, і там буде видно, хто в якому стані.

– Наскільки важко гімнастці не зі школи Дерюгіних пробитися до збірної України?

– Не просто, але, як бачите, реально.

– Які ваші подальші плани та мрії?

– Мрія в нас, українців, мабуть, у всіх одна – щоб закінчилася війна і щоб наші захисники повернулися додому живими. А в планах – відпрацювати свою нинішню програму й вдало виступити на Всесвітній Універсіаді.

– Ви вірите в світле майбутнє української художньої гімнастики?

– Так, я вірю. І тому є причини. Тому що зараз все для цього робиться. Наш улюблений вид спорту, незважаючи ні на що, розвивається. І тому ще є бажання працювати та перемагати…