Збірна команда Кіровоградської області юнаків 2009 року народження та молодших виборола срібні медалі чемпіонату України «Дитяча ліга» сезону 2024/2025 років. Це сталося вперше в історії спортивної Кіровоградщини. Про створення команди та цей цікавий, напружений срібний сезон нам розповіла тренерка збірної області Анна Меркулова.
– Цю команду ми почали будувати ще два роки тому. Я все ж більше тренерка з пляжного волейболу. Для класичного волейболу в мене в Світловодську просто не вистачало дітей. Тож голова обласної федерації Дмитро Янчук запропонував створити збірну, долучивши до наших вихованців із Світловодська також хлопців з Кропивницького, Олександрівки та Олександрії. Правда, кропивничани та олександрівці в цьому турнірі грали не багато. Так що за нагороди переважно боролися волейболісти зі Світловодська та Олександрії.
Стосовно поєднання пляжного та класичного волейболу, відмічу, що, коли взимку немає можливості займатися пляжним волейболом, ми тренуємося в залі. До того ж пляжники є універсалами й можуть закрити будь-яку зону. У сезоні 2022-23 ми вперше спробували свої сили на всеукраїнському рівні. Тоді у нас був один фінальний тур, в якому 27 команд грали по колу протягом тижня. Це було дуже важко. Але нам удалося посісти четверте місце й набратися необхідного досвіду.
А в сезоні 2023-24 здобули бронзові нагороди, хоча грали вже по туровій системі.
І саме з цим досвідом ми почали черговий чемпіонат 2024-25. На жаль, передстартових зборів провести не вийшло. Декілька тренувань провели, коли олександрійцям вдалося на вихідні приїхати до Світловодська. Важкувато, звісно, коли, наприклад, зв’язуючий гравець не знає до кінця можливостей партнерів. У нас же центральні блокуючі з Олександрії. Довелося знаходити взаєморозуміння по ходу матчів.
На старт цього чемпіонату вийшли 22 команди. На попередньому етапі мої підопічні в першому турі в Світловодську посіли перше місце, здолавши конкурентів із Запоріжжя та Черкас. У другому турі, який проходив у Хиріві Львівської області, волейболісти Кіровоградщини зустрічалися з командами з Луцьку, двома командами з Києва, а також Стрия та Львова. Хоча через епідемію грипу нам удалося зібрати лише сім гравців, ми досягли позитивного результату, посівши третє місце. Це дозволило пробитися до фінального турніру. Зазвичай у фінальній частині виступають вісім команд, але в цій віковій категорії їх багато, тому зробили фінальний тур з десяти. Тим командам, які розпочали не дуже вдало, але потім набрали хід, надали додатковий шанс пробитися до вирішальної стадії в додаткових матчах з тими, хто посів передостанні місця в шляху віннерів.
У підсумку десятку фіналістів, які зібралися в Хиріві, розподілили на дві групи по п’ять команд. У нашій п’ятірці ми впевнено з рахунком 3:0 здолали конкурентів із Вінницької, Житомирської областей та Тернополя. Найважчим поєдинком на цьому етапі стало протистояння з львів’янами. Ця команда вийшла до фінальної частини з першого місця й вважалася фаворитом. Але мої хлопці зібралися й вирвали перемогу в п’ятому вирішальному сеті – 3:2. Після цього півфінал проти лучан ми зіграли на єдиному подиху – 3:0. Хоча там дуже потужна команда з досвідченим та амбітним тренером, який налаштовував своїх хлопців тільки на перемогу. Але ми дійсно діяли краще й заслужено вийшли до фіналу.
У золотому двобої зіграли з конкурентами з Івано-Франківська. Там дуже продуктивно працює спортивний ліцей, куди запрошують майже всіх найкращих гравців із всієї України. У них проводиться постійний планомірний тренувальний процес, і головне – без повітряних тривог. Це дуже серйозна та потужна команда практично без слабких місць. При цьому кожен запасний не випадає з загальнокомандного малюнку. Вони всі важливі ігри виграли по 3:0. І лише не основним складом до фіналу програли одну партію.
Із нами вони грали основним складом. Про характер поєдинку свідчать результати партій – 22:25, 25:20, 23:25, 21:25. Це була абсолютно рівна боротьба. Так, ми поступилися 1:3, але дійсно змусили суперників плакати. Особливо в другому сеті, коли ми атакували й здобували очки й ті гравці, яких змінювали в чемпіонській команді, залишали майданчик зі сльозами на очах. Вони дійсно не розуміли того, чому те, що в них безвідмовно працювало з іншими командами, проти збірної Кіровоградщини не працювало. Не витримували суперники морально, зовсім не витримували. Це при тому, що в іванофранківців було 14 практично рівних виконавців, а в нас – лише вісім. Нам трошки не вистачило сил і глибини складу, щоб дотиснути потужних конкурентів. Так що ми цими срібними нагородами дійсно можемо пишатися.
До того ж Олександр Хоменко був визнаний кращим діагональним чемпіонату, а Андрій Меркулов – кращим догравальником. До речі, вони чемпіони України з пляжного волейболу в своєму віці. Андрій також грає за збірну України U-16, яка виграла кваліфікацію та пробилася до фінальної частини чемпіонату Європи з класичного волейболу. А ще в нашій команді другим догравальником грав Гліб Недоступ 2010 року народження. А в збірній України свого віку він діє на позиції діагонального.
Але я б хотіла щиро подякувати всім хлопцям. Срібло також здобули Іван Гончаров, Максим Цабій, Олександр Дешевенко, Захар Сабірзянов (2011 р.н., ліберо), Ілля Донченко, Євгеній Авраменко, Станіслав Башняк, Антон Мільченко. Я також дуже вдячна колегам з Олександрії Володимиру Кулішкіну та з Кропивницького Маргариті Кольцовій, Анні Горобець та Станіславу Шаляпіну. Це наше спільне срібло. Ну й без підтримки та допомоги облспортуправління, а особливо наших найкращих батьків такий успіх не став би можливим. Сподіваюся, що головні перемоги в наших вихованців попереду…
Про особливості виплати пенсій для окремих категорій громадян