Останнім часом у деяких ЗМІ з’явилися публікації, що в кіровоградському онкоцентрі начебто є проблеми з постачанням необхідних ліків, що призводить до неможливості хворим отримати необхідного дороговартісного лікування. Як завжди, ми звернулися до, так би мовити, першоджерела – зателефонували виконуючому обв’язки генерального директора онкоцентру Ігорю Макаруку.
– Ігорю Михайловичу, навколо оплати лікування онкохворих за рахунок НСЗУ точиться багато розмов. Скажіть, будь ласка, які витрати на сьогодні покриває НСЗУ?
– На сьогоднішній день НСЗУ покриває наші витрати за всіма пакетами, які ми уклали, а їх у нас сімнадцять. Серед них є дрібні, а є ключові – хіміотерапія, променева терапія, операції, лікування гематологічних хворих. Це все дороговартісне. А є, наприклад, гастроскопія, колоноскопія – кількість їх невелика, і вартість, відповідно, теж невелика. В принципі, фінансування від НСЗУ іде вчасно та достатньо. Кожного місяця ми отримуємо приблизно двадцять з чимось мільйонів гривень, і частина з них іде на оплату безпосередньо наданих послуг – скільки до нас прийшло пацієнтів, скільки ми зробили операцій, скільки променевої терапії, а є ще таке поняття, як глобальна ставка – це, наприклад, хіміотерапія, гематологічне лікування, поліклінічне відділення… Там оплата ведеться по наших електронних записах, які ми робили минулого року, які зареєстровані в електронній системі охорони здоров’я. Тобто НСЗУ знає, яку приблизно кількість пацієнтів ми приймаємо, і відповідно це фінансує. І по першому показнику, і по другому немає ніяких збоїв.
Але! Є один нюанс, навколо якого точаться усі розмови в суспільстві. Наприклад, є такий пакет, як хіміотерапевтичне лікування, в якому написано, що для нашого лікувального закладу, в залежності від коефіцієнтів, вартість складає десь 35 тисяч гривень на людину. І в нього ще входить так зване централізоване постачання хіміопрепаратів. Тобто це ще додатково бонус – за рахунок державної програми закуповуються ліки, хіміопрепарати. І в чому проблема? Раніше вони постачалися регулярно, вчасно, стовідсоткова потреба. Тобто ми отримували і кошти від НСЗУ, і безкоштовні ліки. І ми мали змогу і ліки закуповувати, і харчування забезпечувати, і готельні послуги, і на заробітну плату відраховувати. Яка ситуація сьогодні? Раніше ми переважно обслуговували свою область, тому могли чітко розраховувати свої потреби. Почалася війна – у нас вільний медичний простір, і люди бачать (а це все є у вільному доступі), що у цьому закладі є безкоштовні препарати, і їдуть до нас навіть із Закарпаття. Як можна розрахувати потреби? Сьогодні один приїхав, а завтра – 20. Тобто за день розібрали всі наші запаси – і нічого немає. До того ж і постачання трохи гальмується…
– Ну, мабуть, треба розуміти, що через воєнні дії і логістика порушена…
– Так. А що нам робити? У договорі з НСЗУ прописано, що заклад повинен забезпечити безкоштовне лікування. Якщо ми не виконуємо ці умови, на нас накладаються штрафи, можуть навіть скасувати фінансування цього пакета. Тому ми змушені закуповувати ці препарати за свої кошти. Я вже знаю статистику: за місяць це вийшло майже 4 мільйони, за рік буде 50 мільйонів, і це ще не всі препарати. А наш бюджет – 270 мільйонів. Якби були централізовані поставки, ми б ці гроші використали на розвиток закладу, поновили обладнання, купили інші ліки. Ми ж не тільки хіміопрепарати купуємо, а й інші ліки – а це ще 70 мільйонів, а ще й товари медичного призначення – системи, крапельниці, ті ж шприци, тобто все, що потрібно лікарні.
Цю проблему визнають усі, і її треба вирішувати на рівні держави. Мало того, що ми маємо самі їх закуповувати, ще й не можемо нормально провести торги – ніхто не заходить на наш ринок, ліки закуповуються за кордоном. Тобто фірма з медзакупівель має міжнародні контракти, бо державна, має можливість закуповувати, а приватні фірми такої можливості не мають. Ось ми зараз проводимо торги, хочемо 4 препарати купити, а двох із них немає де взяти, нема, бо ніхто не заходить. Вони знають, що ми в них замовимо, а нам завезуть безкоштовно, і ми відмовимось від їхніх. Це ризик у бізнесі, тобто ще один мінус. Ось у чому проблема, а не у фінансуванні.
– А може, є якась система перерозподілу наявних ліків між лікарнями?
– Є така система, і кожен день десятки листів приходять, але вони переважно такого змісту: у нас такого-то не вистачає, хто може – поділіться. Але іноді й навпаки буває: у нас накопичилось щось, у нього критичний термін зберігання, заберіть. В принципі, це просто робиться, на рівні закладів, навіть міністерство підключати не потрібно. Ця система працює, але справа в тому, що у всіх подібна проблема з централізованим постачанням ліків.
Ні в якому разі не хочу образити наших пацієнтів, та дехто з них живе в іншій реальності: мені маєте забезпечити… Але ж, на жаль, це не купиш в найближчий аптеці. Потрібні торги, тендер, іноді три місяці уходить, щоб закупити ці ліки. Ми придумали таку систему: в кінці кожного місяця лікар, відповідальний за препарати, подає мені заявку, що потрібно, і ми закуповуємо. Паралельно направили в Медзакупівлі наші потреби. Але все постачається в такій невеликій кількості, що за тиждень розходиться.
– Як ви вирішуєте, кому потрібніше застосування цього препарату?
– Це онкологія, і терпіти й чекати ніхто не може. Якось вирулюємо. Стопроцентно в пріоритеті військові, пенсіонери, які зовсім не мають коштів на лікування… Намагаємось усіх забезпечувати лікуванням. Якщо немає якогось препарата, який входить у схему, стараємось замінити іншим, аналоговим, або міняємо схему лікування. Підбираємо те, що є в наявності. Тобто варіанти завжди є. Можемо навіть перенаправити в іншу область. Але без допомоги не залишимо нікого.
Нардеп Олена Шуляк: Реформа цифровізації дала громадам інструменти прозорого планування та...