Відверто про піст

13:09
0
822
views

З 19 лютого по 7 квітня, тобто 48 днів, у цьому році триває Великий Піст. Про особливості цього періоду ми поговорили зі священиком собору Благовіщення Пресвятої Богородиці протоієреєм Іваном Верескуном.

– Отець Іван, зараз православні всього світу постують. Наскільки доречно сьогодні, у ХХІ столітті, обмеження людини в харчуванні?

– Думаю, варто розпочати з невеличкого екскурсу в історію посту. Він виник у Середземномор’ї, тобто в країнах, які мають зовсім інші кліматичні умови, де рослини зовсім інші, де вживаються продукти харчування, яких немає на нашій території. І тривалість зими там не така, як у нас. І сам піст, його умови стосовно їжі базувалися на тому, що під час посту їжа мала бути недорогою, а зекономлені кошти застосовувались на благодійність, як пожертва. Ієрусалимський устав, за яким ми живемо, дозволяє в піст їсти морепродукти – кальмари, мідії, креветки, в деякі дні можна їсти ікру. У всі пости можна їсти рибу, але під час Великого Посту вона дозволяється лише двічі – на свято Благовіщення та у Вербну неділю. Ці продукти в тих умовах, де піст виникав, коштували дуже дешево. Уявити собі, що ми на сьогоднішній день їмо дешеві креветки, нереально. Адже що в нас дешевше – хороші креветки чи сало? Звісно, сало. Тобто якщо говорити про наші дешеві продукти, то це будуть молоко, яйця, сало, а не морські продукти. І не всі в нас можуть дозволити собі купити хороші якісні креветки або хорошу морську рибу. Тобто повторюсь: основним підгрунтям посту було зекономити на їжі.

Але їжа – це остання складова посту. Піст пропонує утримання. І на сьогоднішній день його й потрібно розуміти як утримання. І категоричного наказу з боку церкви їсти оце й оце, незважаючи ні на що, немає. Вона лише пропонує в окремі дні їсти, наприклад, варену або суху їжу, з олією чи без неї… Але кожна людина сама вирішує, яку їжу вживати згідно здоров’я. І з боку церкви немає категоричних заборон, якщо це вагітна жінка, мала дитина, хвора людина. Зазвичай на практиці люди, які хворіють, але хочуть постувати, узгоджують зі священиком, які продукти з огляду на здоров’я вони можуть вживати. Наприклад, молоко.

– А священик може сам, особисто дозволити людині не постувати або розширити перелік дозволеної їжі з якихось поважних причин?

– Зазвичай так це й відбувається. Є люди, які приходять і кажуть, мовляв, я не можу поститися, бо в мене крутиться голова, я падаю з ніг. Є також люди, які важко працюють. Наприклад, водій маршрутки чи шахтар. Якщо він не буде їсти м’яса чи іншої калорійної їжі для підтримки свого організму, він не зможе працювати. Тобто отакі моменти враховуються при вирішенні питання, чи тримати піст. Церква не може всіх заставити. А ось духовенство, монахи в монастирях постують так, як це прописано в уставі церкви. Але для звичайних людей є послаблення. Піст більше притаманний для чернецтва, для монастирів.

У наших умовах під час посту можна вживати різну кваснину – капусту, огірки, помідори, робити салати, наприклад, вінегрет, готувати супи, борщі, каші, гриби, макаронні вироби. І можна робити так, щоби іжа була одночасно і поживна, і смачна, і в той же час пісна.

– Які духовні обмеження передбачає піст? Чи можна дивитись телевізор, користуватись комп’ютером, Інтернетом, сидіти в соціальних мережах?

– Коли формувалася церква, скажімо, за часів Христа, коли складався устав, звісно, не було уявлення, що таке «Фейсбук» чи «Інстаграм» (сміється), чи супутникове та кабельне телебачення. Але церква вже тоді пропонувала утримання від веселощів, від якихось видовищ, наприклад, гладіаторських боїв, від того, що спокушає на гріховні думки, на якісь наміри нашої спотвореної волі, як писав Христос, зраджувати в серці. Якщо ми візьмемо сьогодення, наприклад, перегляд новин, користування соціальними мережами, то я знаю, що мені потрібно почитати молитву, відкрити Євангеліє, Новий Завіт почитати, чи зайвий раз зателефонувати мамі, адже вона далеко, чи приділити якійсь час своїм дітям. Це було б дуже доречно.

– Ви дуже активна людина, у тому числі в соціальних мережах. Як змінюється ваше життя під час посту?

– Для мене соціальні мережі є проблемними, тому що вони затягують, людина стає залежною. Тому я напередодні Великого Посту поставив собі обмеження: вимкнув усі повідомлення, щоб мені це не нагадувало, не відволікало, коли я чимось зайнятий. Два рази в день – зранку і ввечорі – переглядаю повідомлення, відповідаю, якщо це потрібно. Іноді вдень заходжу, але не більше 15 хвилин. І я перед собою завжди ставлю ціль: для чого це я роблю, з якою метою?

– Чи можете ви поділитися з читачами, яким було ваше меню вчора, позавчора? Що ви їли на сніданок?

– Я не завжди буваю дома на обідах чи на сніданках через богослужіння. Ми практикуємо вживання в їжу в Великий піст різних каш, макаронні вироби дружина готує, їмо багато кваснини. Річ у тому, що в нас батьки і з мого боку, і зі сторони дружини живуть у селі, тож у нас з цим проблем немає. Зранку, якщо я дома і в мене є можливість поснідати, ми їмо вівсянку і п’ємо каву або чай. А вечеря? Я наприкінці 17-го року побував у Греції й перейняв деякі їхні традиції, наприклад, вживання оливкової олії. Навіть привіз трошки. Тож я особисто практикую таку вечерю: хліб або лаваш і оливкова олія. Вона наливається в тарілочку, туди додається трава орегано, яка використовується і для грецьких салатів, трішки солі – і хліб вмочуєш в олію. Це і смачно, і поживно, і корисно, і ситно. Я стараюсь контролювати себе ввечері.

– Період Великого Посту припадає на початок весни, коли в людей після зими ослаблений імунітет, а ліки та вітаміни в аптеці коштують надто дорого. Та й свіжі овочі та фрукти на базарі дуже не дешеві. Що робити? Чи вживаєте ви вітамінні препарати?

– Можливо, це питання трошки не на мою адресу, адже я не дієтолог. Особисто ми аптечних вітамінів не приймаємо, але дитині дружина якісь замовила. Взагалі наша донька не постує, але вона знає, що зараз Великий Піст. Дружина готує їй і супи, і каші молочні, й інші страви. І те, що залишається після неї, ми теж споживаємо в їжу. Тобто того принципу, що це не пісне і його треба викинути в смітник, в нашій сім’ї нема. Ми ж не готуємо для дитини відро каші, тож ложку каші або шматочок сардельки ми не викидаємо.

– Якщо людина тримає суворий піст, але в сім’ї є хворі люди, діти, чи не вважається для неї гріхом готувати скоромну їжу?

– Почнемо з того, що людина, яка притримується посту, повинна повідомити про це всю родину. Буває, що дружина або бабуся постує, а на всю родину готує іншу їжу, скоромну. Тоді постає таке питання, адже вона пробує те, що готує. І якщо піст повернути тільки в питання їжі і не брати до уваги, що піст – це перш за все утримання, то це виходить дієта. До речі, інколи дієта більше випробовує волю людини, аніж піст. Він не вимагає ані певної кількості прийомів їжі чи інтервалів між ними, пропонує більш різноманітні страви та менш суворі обмеження. Що ж до того, чи не гріх під час посту готувати скоромну їжу для когось, то однозначно – ні.

– Дуже складно жити в суспільстві й бути вільним від нього. Наприклад, людина постує, тому уникає веселощів, не слухає музику, але все це постійно є поруч – на вулиці, в маршрутці, супермаркеті… Як з цим бути?

– Тут не може бути якоїсь радикальної реакції. Я згадую один момент з того часу, як я навчався в семінарії. Один викладач, коли починався піст, завжди казав: «Я голодний і злий». Ну ми, звісно, сприймали це як жарт. І не варто так сприймати піст, щоби бути голодними й злими. Добре, що є ті речі, про які ви говорите. Вони допомагають нам зрозуміти, наскільки серйозно ми сприймаємо піст, наскільки він для нас є важливим. Якщо, наприклад, нас все роздратовує, не подобається, нам важко сприймати, як люди в супермаркеті купують ковбасу, а ви собі – якісь макарони, і ви починаєте засуджувати їх за це, то в чому проблема? Може, й нам піти купити ковбасу? А для чого тоді нам піст? Проблема в більшості випадків – у нас. Мене дратує музика? А чого вона мене дратує? Чому я знайшов час на роздратування? Я ж занята людина, я тримаю піст, я маю думати про хороше, про духовне… Все це нас випробовує, нашу віру, витримку. До всього треба відноситись з терпінням і адекватно.

Ще хотілось би додати дуже важливу річ. Іноді під час посту нас можуть запросити в гості, наприклад, повечеряти, і люди пропонують нам скоромні страви, бо вони не знають, що ми постуємо, або зовсім не знають, що зараз піст, або вони іншої віри. У такому випадку ми з вами маємо з радістю і з вдячністю споживати все, що нам пропонують. Адже люди бажають нам добра, пропонують найкраще й найсмачніше, що в них є. Тому буде некрасиво, неетично й не по-духовному, якщо ми відмовимося, ссилаючись на піст. Ми можемо скуштувати, подякувати господарям, але крутити носом, що в мене піст, - це буде образа. Той, хто не їсть, не повинен засуджувати того, хто їсть, і той, хто їсть, не повинен засуджувати того, хто не їсть.

І наостанок – ще декілька слів як підсумок. Головне для християнина, який постує або тільки збирається почати постувати, зрозуміти, що їжа під час посту стоїть на останньому місці. А в першу чергу це молитва. Не така, щоби шишка на лобі була, а трошки більша, ніж звичайно. Наприклад, читати «Отче наш» не два, а три рази на день або добавити ще одну якусь молитву. Взагалі акцент робити на Біблії, на Святому Письмі, адже це момент, коли ми чуємо голос Бога. Для того, щоби отримати відповіді на питання, які в нас є, щоби відчути втіху, коли нам важко, відкрити Біблію, особливо Новий Завіт, і почати читати…

Ольга Березина

Ольга Березина

Литредактор.