О продаже земли сельхозназначения

15:14
0
212
views

В Украине много лет действует мораторий на продажу земли. С 2002 года его неоднократно продлевали, последний раз – до 1 января 2020 года. Президент Владимир Зеленский поручил Кабинету Министров до октября разработать законопроект о продаже земли сельскохозяйственного назначения и запустить рынок земли до конца года.

 

Среди ключевых моментов нового законопроекта авторы документа выделяют следующие: будет отменен запрет на отчуждение сельхозземель всех форм собственности. Можно будет продавать землю только на электронных земельных аукционах. Право покупки земельных участков сельхозназначения будет предоставлено гражданам Украины, территориальным общинам, государству и юридическим лицам, зарегистрированным в Украине. Законопроект регулирует правила продажи сельхозземель банками, а также лицами, которым в соответствии с законодательством не могут принадлежать такие земли на праве собственности, к примеру, иностранцам.

Несмотря на отсутствие рынка земли, паи продаются и сегодня. Их владельцы оформляют дарственную на других лиц, получая взамен суммы, о которых они договариваются с новым владельцем, но далеко не столько, сколько земля на самом деле стоит. То есть рынок земли давно назрел. Что думают по этому поводу наши эксперты?

Виктор Гусак, руководитель фермерского хозяйства, Александровский район:

– Як держава вирішить, так і буде, мою думку ніхто не буде враховувати. Але я маю особисту думку. Є землі запасу та резерву, які можна продавати. Я, приміром, викупив би і знав, що ніякі рейдери на неї не будуть зазіхати, і вкладав би кошти і в землю, і в розвиток села. А якщо ти знаєш, що сьогодні поробив, заробив, а завтра в тебе землю заберуть багатші, то який сенс щось робити? Руки опускаються.

Це ж відомо, що пайщики приходять і просять гроші наперед – наприклад, на лікування. А якщо у власності людини є два-три паї (свій і батьківські), чому би цю землю не продати? За якою ціною – то інша справа. Ціну має визначити держава.

Звичайно, не хочеться, щоб прийшов хтось чужий і скупив землю. От і сьогодні можна спостерігати, як чужаки працюють: заїхали, посіяли, поїхали. Заїхали, зібрали врожай, поїхали. У селі їх ніхто не бачить, і селяни їх не цікавлять. Між тим, аграрний бізнес має бути соціально відповідальним.

Ольга Голобородько, руководитель фермерского хозяйства, Новоархангельский район:

– Я категорично проти продажу сільгоспземель. Я вважаю, що це вже остання крапля. Після цього України не буде. У принципі, продаж можна запроваджувати, але не в нашій державі. Ну можна ж вивчити досвід країн, де дозволили продаж, а потім держава скуповувала землі.

Україна витримала важкі часи, зберегла аграрний сектор, який має доходи та ріст завдяки тому, що земля орендується. Навіщо ж її продавати? Кажуть, що спадкоємці, які отримали паї від батьків, не хочуть їх обробляти. То нехай віддадуть назад державі, вони ж її не заробили. Нехай цю землю отримає тракторист, що ковтає пилюку та дихає отрутою.

Кажуть, що насамперед будуть продавати державну землю. Навіщо її продавати? Віддайте в оренду! До речі, геокадастр ніяк не може впорядкувати земельні карти. А потенційні покупці повинні знати, яка ділянка продається, де вона знаходиться, яка якість ґрунту, скільки коштує…

Ідея продажу землі має два боки: на одній шальці терезів – очікування інвестицій, на іншій – продаж виключно українцям. А звідки ж зайдуть інвестиції? Якщо продавати своїм, то все тут, на місці. До того ж тривогу викликає харчова безпека. Ми в господарстві сіємо і пшеницю, і ячмінь. А одноосібники – соняшник і сою. І якщо розберуть землю, не стане господарств, складно сказати, якою буде ціна на хліб.

Юрий Гульдас, глава Маловисковской ОТГ:

– У нас сьогодні є ті, що хочуть продажу землі, і ті, що не хочуть. А не хочуть ті, у кого її немає. Відповідно хочуть ті, у кого вона є. Перш за все, треба визначити, які землі ми хочемо продавати. Чи ті, що біля Чорного моря, чи біля Дніпра, чи державної власності, чи комунальної, чи паї.

Що вони хочуть продавати, якщо землі державного резерву роздані в оренду на багато років? Хотілось, щоб землі продавалися не спонтанно. Я переконаний, що першочергове право на купівлю повинна мати держава, яка б накопичувала земельний банк. Якщо бабуся захоче продати свій пай, його повинна купити держава.

Я боюся, щоб у нас не зашкалила злочинність. Адже дуже великі кошти будуть отримувати люди, а селяни сьогодні не захищені. І не факт, що якусь одиноку бабцю не примусять підписати папери про продаж паїв. Це також повинно викликати застереження. Процес продажу землі треба убезпечити.

Купувати повинна або держава, або господарство, яке працює на певній території не один рік, місцеві сільгоспвиробники. Але якщо зайдуть умовні «Емірати» з підставними особами, це буде катастрофа для нашої держави. Продати легше, а повернути важче. 

Подготовила Елена Никитина, «УЦ».