«Піонер не лається, не курить, не пиячить»

11:34
492
views

– А на першовересневу тематику у вас є щось? – поцікавилися ми в Юрія Тютюшкіна, відомого в Кропивницькому колекціонера поштових листівок. Відповідь була ствердною. Наступного дня Тютюшкін уже розкладав перед кореспондентом «УЦ» свої раритети.

На листівках радянського періоду – зображення щасливих хлопчиків, дівчаток і навіть слоників у шкільній уніформі, заклики й вітання з нагоди нібито улюбленого дня дітей – 1 вересня. На тильному боці однієї – машинописний текст: «Дорогой друг! Сегодня знаменательный день в твоей жизни – ты в первый раз пойдешь в школу…» Підпис – «профком». Не кожен у сім років отримував таку епістолу.

Впадає в око чорно-біла листівка із зображенням вчителя й учнів у накинутих на плечі пальтах. У текстівці на звороті зазначається: це – шкільний урок у блокадному Ленінграді. Листівку видано 1947 року.

– Зібрати якнайбільше листівок, приурочених до 1 вересня, я ніколи не намагався. Моя пристрасть – поштові картки з видами Єлисаветграда. А цих, зі школяриками, я просто не викидав, коли потрапляли до рук. Така вже колекціонерська звичка, – розповів Юрій Тютюшкін.

Цікавий екземпляр – учнівський квиток в клейончастій палітурці. Зображено герб Української РСР. Під ним – напис «Міністерство освіти УРСР». Надруковано «Правила для учнів 4 – 8 класів», затверджені 1972 року. Від школяра вимагалося тоді чимало: «Будь відданим справі великого Леніна, виконуй його заповіти. Наполегливо оволодівай знаннями…»

Далі Юрій Тютюшкін прокоментував знімок усміхненого школярика – в уніформі, з портфелем:

– Фото зроблене з першокласника в п’ятдесят сьомому році. Я теж носив таку, на зразок військової, гімнастерку й кашкет. Зверніть увагу на чорнильницю на шнурку, яку хлопчина тримає разом з портфелем. Такі, переносні, чорнильниці були тоді у вжитку. Згодом появилися стаціонарні чорнильниці. Вони встановлювалися на партах, вчителі підливали у них чорнило. Треба було акуратно поводитися з цим приладдям. У багатьох у чорнилі були не тільки руки, а й обличчя. Полегшилося школярське життя, коли появилися наливні ручки. Їх заправляли тим же чорнилом. Кулькову ручку я вперше побачив, коли навчався у дев’ятому класі. Вона була японська, привіз із-за кордону брат товариша. Потім з’явилися радянські аналоги. Стержні до них були багаторазовими – підлягали періодичній заправці пастою. У Кіровограді заправочний пункт розташовувався на вулиці Єгорова. Досі пам’ятаю дядька, який заправляв стержні. Його руки були сині від пасти.

Продемонстрував Юрій Володимирович і учнівські зошити різних епох. Деякі – із серпами й молотами, зображеннями босих (!) робітників і таких же колгоспників та гаслами «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», «Освіта – шлях до комунізму!», «До боротьби за робітничу справу – будь готовий!», вписаними в орнаменти в українському стилі. Називалися вони зшитками.

– Це – зошити, виготовлені у тридцятих роках держтрестом «Київ-Друк». Тодішні оформлювачі не скупилися на політичні символи й лозунги. Щоправда, були на обкладинках довоєнних зшитків й ідеологічно нейтральні тексти. Ось дивіться…

Юрій Тютюшкін показав настанову «Як провадити гімнастику», надруковану на обкладинці одного зі зшитків. Прочитавши її, автор цих рядків звернув увагу на чудернацькі слова «гімнастикувати», «гімнастикуй». А ще 90 років тому вони нікого не дивували.

«Гей, пролетарські діти, будуймо новий світ», – це слова з пісні юних ленінців, надрукованої на задній сторінці обкладинки іншого довоєнного зшитка. Там же – «Закони та звичаї піонерів-ленінців». Найперше правило: «Піонер – вірний ділу робітничого класу, заповітам Ілліча». Останній пункт кодексу: «Піонер не лається, не курить, не пиячить».

Показуючи зошити пізнішого виробництва (1950 – 1960 років, виготовлені в Одесі, у Понінці), Тютюшкін зауважив, що ця продукція оформлена не так пишно, ніж довоєнна, – жодних тобі зображень робітників і колгоспників, жодних звернень до пролетарів всесвіту із закликом єднатися, натомість – портрети Пушкіна, Гоголя, інших класиків літератури. Термін «зшиток» після війни вже не застосовувався.

З продукції нової доби Тютюшкін береже зошит з портретом Тимо­шенко. Добра половина обличчя Юлії Володимирівни – у декоративних квіточках. Не пам’ятаєте часом, на яких виборах поширювався цей креатив?..