Екзистенційна криза засудженого за подвійне вбивство

13:03
572
views

Русская версия

 

Не повірите: Ленінський райсуд Кропивницького постановив виплатити з держбюджету сім тисяч гривень чоловікові, який у в’язниці відбуває покарання за вбивство двох людей. Це – компенсація моральних страждань, яких в’язень начебто зазнав унаслідок втрати довіри до правосуддя.

«Наче нормальний хлопець»

Трагедія, у зв’язку з якою його засуджено, трапилася майже вісім років тому.

4 квітня 2014-го листоноша, зайшовши пообіді в домоволодінння № 20 на вулиці Академіка Павлова (на фото) в тоді ще Кіровограді, побачила біля будинку два закривавлених тіла. То були мертві господарі – Володимир Георгійович Н. і Ніна Дмитрівна Н. Наступного дня міліція привезла в садибу, де сталося вбивство, молодика в наручниках – для слідчих дій. Тамтешні люди його добре знали, оскільки раніше проживав на цій вулиці з батьками і, вибравшись в інше місце, часто відвідував їх.

Тими ж днями автор цих рядків побував на вулиці Академіка Павлова й поспілкувався із сусідами вбитих.

На прохання охарактеризувати ймовірного вбивцю вони тільки плечима знизували.

– Та наче нормальний хлопець. Симпатичний такий, високий.

– Я на нього й не подумав би… Правда, кажуть, що він кредитів набрався. Кажуть, сто тисяч узяв, а віддавати не було з чого.

А ще, спілкуючись із жителями вулиці Академіка Павлова, автор цих рядків дізнався, що за тиждень до вбивства подружжя Н. було обікрадено їхню сусідку, теж пенсіонерку. Поки бабця була в лікарні, хтось забрався в її житло й поцупив гроші та військові нагороди. Люди припускали, що той злодій – це й є молодик, якого затримано за підозрою у подвійному вбивстві. За цією ж, народною, версією, у ніч на 4 квітня він ще раз заліз у домоволодіння тієї бабці, та його застукав її сусід Володимир Н. – вийшов на шум з молотком.

– Не інакше як Георгійович упізнав злодюгу, і той вирвав у нього молоток і вбив, – ділився припущеннями один із жителів вулиці. – На крик прибігла Ніна, і вона загинула від того ж молотка. А убивця кинувся в хату – по гроші, по цінності. Кажуть, якусь картину пошкодив. Мабуть, гроші в рамі шукав. Не знаю, чи знайшов. А плазмового телевізора не взяв!..

Н. запам’яталися сусідам як роботяща й скромна пара. Про працьовитість Володимира Георгійовича й Ніни Дмитрівни свідчили охайний будинок, прибрана територія біля нього.

– Хату вони утеплили пінопластом два роки тому, – розповів один з тамтешніх мешканців. – Усе трудилися, хоча Георгійовичу вже сімдесят виповнилося, а жінка тільки на рік від нього молодша була.

 

«Нормально накрошил молотком»

Справу про вбивство подружжя Н. розглядав Кіровський районний суд Кіровограда. Обвинувачений – Валентин С. Одружений, батько двох дітей, у минулому – міліціонер (служив в органах внутрішніх справ Кіровогращини у 2004 – 2011 роках, звільнився за власним бажанням у званні старшого сержанта міліції). До затримання мешкав з дружиною та дітьми на вулиці Бєляєва.

Згідно із обвинуваченням, злочин скоєно за таких обставин. 3 квітня 2014 року Валентин С. гостював у батьків на вулиці Академіка Павлова, вживав там алкоголь. Вийшовши пізнього вечора надвір покурити, згадав про свою недавню сварку з Володимиром Н. і вирішив його вбити. Переліз паркан домоволодіння Н., постукав у двері будинку. Вийшов господар, тримаючи в руках молоток і ліхтар. Валентин – тікати, Н. – за ним. Далі Валентин вихопив молоток і заходився бити ним господаря. Вийшла надвір Ніна Н. Вона намагалася захистити чоловіка, та сили були нерівні. Убивши господарів, Валентин кинувся в їхнє помешкання, де знайшов три мобільних телефони. Вкравши їх, залишив місце злочину.

С. не визнав вини у вбивстві та ось що розповів суду. Мовляв, 3 квітня був у батьків. Близько дев’ятої вечора відвідав магазин на вулиці Терешкової, де купив пива. Повернувся до батьків, випив там пиво, вирушив додому на вулицю Бєляєва. Наступного дня прийшли міліціонери, запросили у міськвідділ. Вимагаючи зізнатися у вбивстві, застосовували фізичний і психологічний вплив, зокрема одягали протигаз і перекривали повітря. Він і не витримав. У ході слідчого експерименту виконав вказівки працівників міліції.

Також Валентин С. заперечував висновок обвинувачення про конфлікт з Володимиром Н. «Я проживав з батьками до двадцяти років, із сусідами мав нормальні стосунки», – запевнив.

Його дружина розповіла: «Третього квітня чоловік пішов до своїх батьків. Повернувся на початку 24-ї години, приніс солодощі, які передали його батьки для онучок. Чоловік був тверезий, запаху алкоголю від нього я не чула. Наступного дня його запросили в міліцію й затримали».

Мати Валентина підтвердила невістчині свідчення.

Але відеозапис слідчого експерименту був не на користь обвинуваченого. Так, 5 квітня 2014 року С., перебуваючи у домоволодінні вбитих, у присутності адвоката-захисника розказав, як позбавив життя господарів, як знайшов у їхній ванній кімнаті щітку й очистив нею взуття від крові, як вкрав телефони, а потім викинув їх дорогою додому. Показав і те місце. На думку сторони обвинувачення, позбувся мобілок він, зрозумівши, що правоохоронці з допомогою телефонних ІМЕІ можуть його викрити.

Прослухали в суді й здійснений оперативниками аудіозапис розмови Валентина С. із співкамерником 5 квітня 2014 року. Про вину С. свідчили його зізнання: «ночью сделал, вечером забрали», «нормально накрошил молотком».

Доводячи його провину, міліція роздобула в ломбарді, послугами якого користувався, відповідні квитанції. Це вказувало на скруту в сім’ї С. Та й його дружина розповіла в суді: бувало, Валентин закладав її золото, щоб випити пива.

Наприкінці 2014 року Кіровський райсуд визнав С. винним у вбивстві й крадіжці та призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Ясна річ, з цим вироком не погодилися С. і його захисник. «Вина обвинуваченого не доведена жодним чином, нічим не підтверджуються неприязні стосунки між обвинуваченим і вбитим», – зазначив в апеляції адвокат Еміль Багірян. Він просив скасувати вирок райсуду й звільнити клієнта від кримінальної відповідальності через недоведеність вини.

Подав апеляцію й адвокат Володимир Фільштейн, який представляв потерпілу – дочку вбитих і наполягав на засудженні С. до довічного ув’язнення. На думку Фільштейна, 15 років ізоляції від суспільства – надто м’яке покарання для злочинця, який з особливою жорстокістю вбив двох людей похилого віку. Також представник потерпілої вказав в апеляції, що «на час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений не працював, закладав золоті прикраси дружини, а отримані кошти витрачав на пиво, вів паразитичний спосіб життя, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але був звільнений від покарання у зв’язку з актом амністії».

Прокуратура теж просила покарати С. якнайсуворіше.

Апеляційний суд Кіровоградської області в жовтні 2015 року залишив вирок районного без змін. Ще через рік справу переглянув Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ і теж дійшов висновку про винуватість С. та адекватність призначеного йому покарання.

Тим часом Валентин С. доводить, що не має ніякого стосунку до вбивства сім’ї Н. Ще в липні 2015 року він звернувся в прокуратуру із заявою «про вчинення кримінального правопорушення працівниками міліції». С. має на увазі правоохоронців, які проводили за його участі слідчі дії. Восени 2015 року прокуратура розпочала за його заявою кримінальне провадження, потім його то закривали, то відновлювали. Але нікого з осіб, на яких вказує С., не притягнуто до відповідальності.

 

Втратив довіру до правосуддя

2021 року він, перебуваючи в Менській виправній колонії на Чернігівщині (там відбувають покарання колишні правоохоронці), звернувся в Ленінський районний суд Кропивницького із позовом про компенсацію моральної шкоди, заподіяної порушенням його прав. Відповідачі – Прокуратура Кіровоградської області й Державна казначейська служба України.

У позовній заяві С. повів мову про психологічний дискомфорт і відчай, які відчуває внаслідок того, що прокуратура протягом кількох років затягує розслідування за його заявою. Результати цього розслідування, вважає С., дали б йому можливість клопотати про своє виправдання. А поки перебуває у в’язниці, зажадав від держави 200 тисяч гривень як компенсацію моральної шкоди.

Надав і довідку тюремного психолога про те, що «перебуває у стані фрустрації», а «причинами його екзистенційної кризи (тривожний стан особистості, що супроводжується роздумами про сенс життя, місце людини у всесвіті. – Ред.) є зневіра та недовіра до судової та правоохоронної системи, морально-психологічне виснаження, пов`язане із затяжними судовими процесами, ізоляція, втрата близьких емоційних контактів, відсутність впевненості у завтрашньому дні».

Прокуратура й казначейство претензій в’язня категорично не визнали, та в Ленінському райсуді в травні 2021 року дійшли висновку, що «вказані позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими», і присудили компенсацію йому в розмірі 7 тисяч гривень. Але і їх С. не отримає, бо наприкінці минулого року Кропивницький апеляційний суд ухвалив постанову, якою в задоволенні його позову – відмовлено.

Віктор Іваненко, «УЦ».