З благословіння Мирослава Вантуха

Всеукраїнський фестиваль народного танцю «Ятранське коло» був одним із найяскравіших заходів, що пройшли в Кропивницькому з нагоди Дня міста. Ще б пак: у фестивалі взяли участь хореографічні колективи з кількох міст країни, дав концерт Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Вірського, а його артисти провели майстер-класи. Про те, як виникла й втілювалася в життя ідея хореографічного фесту, розповів її автор – художній керівник народного хореографічного ансамблю «Світанок» Кропивницького НВО №25 Максим Печененко.

 – Танцюю з дитинства. Я – виходець з народного хореографічного ансамблю «Пролісок». Ще другокурсником місцевого педагогічного інституту почав працювати в школі № 25, створив танцювальний колектив. Почав возити дітей на конкурси й фестивалі. Ми часто перемагали – треба ж тримати марку міста з давніми хореографічними традиціями! Років з десять тому поїхали на фестиваль у Чехію. То був неконкурсний фестиваль. Ніхто не намагався показати, що він – найкращий. Діти брали участь у майстер-класах, тісно спілкувалися між собою й до гала-концерту дуже подружилися, стали одне одному як рідні. Потім ми взяли участь у міжнародному фестивалі «Сонячний каштанчик», який проводився в Києві, теж не передбачав змагання й за участь у ньому не треба було платити. Мені спало на думку провести подібний фестиваль у Кропивницькому. Пішов з цією ідеєю до керівництва управління культури міської ради. Потім була зустріч із міським головою. Андрій Павлович сказав одне слово: «Проводь». Перший фестиваль пройшов як всеукраїнський. У ньому взяло участь більше 900 дітей – колективи з Києва, Харкова, Хмельницького, Полтави, Долинської Кіровоградської області. Завдяки підтримці нашої міської ради учасники нічого не платили, зате збагатилися хореографічним досвідом і гарними враженнями про наше місто…

– …яке має славу танцювальної столиці України. Максиме, скликаючи фестиваль, ви, мабуть, скористалися широкими знайомствами у хореографічних колах.

 – Так, керівників майже всіх колективів, які приїхали, знав і до того. Ми ж товаришуємо колективами. У танцювальних фестивалях разом брали участь, у тому числі в міжнародних.

– Усі, мабуть, були начувані про легендарний ансамбль танцю «Ятрань».

 – Звісно. Для шанувальників народного танцю «Ятрань» – це еталон. До того ж, кілька місяців тому ми, передчуваючи проведення фестивалю, на сторінці «Світанку» в YouTube створили плейлист з номерами ансамблю «Ятрань». Стільки коментарів було! А в обласному театрі імені Кропивницького до урочистого початку фестивалю ми показали фільм про творчих людей нашого міста, у тому числі про Анатолія Михайловича Кривохижу та Анатолія Єгоровича Короткова, про їхні дітища – «Ятрань» і «Пролісок». Знаєте, цей фільм став ніби додатковим поштовхом, що такий фест має право на життя.

– У ході фестивалю проведено хореографічні майстер-класи. Невже у ваших колах цікаво, як танцюють інші?

 – Кожен регіон України – унікальний. Це проявляється в природі, у побуті й у танці. 2015 року ми познайомилися з колективом з Ужгорода – «Джерельця Карпат». Їхня хореографія – зовсім інша, ніж у нас. Михайло Сачко, керівник «Джерельця», 2018 року приїздив у Кропивницький, на 15-річчя «Світанку», і подарував нам закарпатський дівочий танець «Лютянські приказки». Якщо хочеш вивчити закарпатський танець – запроси балетмейстера із Закарпаття. Хочеш слобожанський – запроси з Харківщини. Майстер-клас – чудовий спосіб почерпнути знання хореографії інших регіонів. Щоб потім не говорили про результат: шито білими нитками. Уперше в нашому місті майстер-класи давали артисти балету ансамблю Вірського. І для нас це цінно.

– Як відомо, фестиваль благословив сам Мирослав Вантух – керівник ансамблю Вірського, але не зміг приїхати в Кропивницький. Зате було відеопривітання від Анатолія Кривохижі. Ви з Анатолієм Михайловичем давно знайомі?

 – Коли я вступив до інституту, він у заочників викладав. Мені заздрісно було: така постать, така легенда, про нього такі історії ходять, а мені не довелося вчитися в нього. Коли в театрі імені Кропивницького відзначалося 90-річчя Анатолія Михайловича, ми подарували йому танець «Куліш» – театралізований, схожий на деякі номери ансамблю «Ятрань». Наступного дня Анатолій Михайлович мені зателефонував: «Прийди до мене додому, є розмова». Прийшов. Він у мені, мабуть, побачив непоганого хореографа. Почали спілкуватися. Каже: «Подобається, як розвивається твій колектив». Анатолію Михайловичу, до речі, сподобалася й назва «Ятранське коло», і логотип. Перед фестивалем ми щодня спілкувалися, тепер – рідше. Кожна хвилина спілкування з ним для мене дуже цінна. Ми одразу, до речі, вирішили, що музичним рефреном фестивалю має бути мелодія відомої пісні «Там, де Ятрань круто в’ється».

Цікаві деталі стосовно фестивалю «Ятранське коло» ми дізналися від Євгенії Шустер, помічниці міського голови.

Виявляється, проєкт «Ятранського кола» подавався в Український культурний фонд, щоб той профінансував фестиваль. Але, за словами Євгенії Шустер, великих надій на здобуття гранту не було.

 – Наші недобрали кілька балів. Прикро, що Український культурний фонд не виділяє гроші на такі проєкти. Тому фінансувала фестиваль Кропивницька міська рада. Ніхто з учасників нічого не платив. Нині таке буває дуже рідко, майже завжди за участь у всеукраїнському чи міжнародному мистецькому, спортивному конкурсі треба платити. Допоміг у проведенні «Ятранського кола» м’ясокомбінат «Ятрань» – завдяки йому учасникам фестивалю з різних куточків України було ще й смачно. Наше місто продемонструвало гостинність і довело, що спроможне проводити фестивалі високого рівня.

Розповіла Євгенія Шустер і про те, як брали благословення у Мирослава Вантуха – голови Національної хореографічної спілки, Героя України, народного артиста України, художнього керівника Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського:

 – Поїхали я, Максим і Анна Федорівна Назарець, начальник управління культури. Взяли стос презентаційних матеріалів про місто. Нам було обіцяно прийом тривалістю 30 хвилин. А розмовляли з Мирославом Михайловичем дві години. Прийняв він нас тепло. І сказав: діти, благословляю, проводьте фестиваль, сам приїду. Він з великою повагою ставиться до Анатолія Михайловича Кривохижі, це ж вони зберегли й розвинули народну хореографію. Під кінець зустрічі ми попросили дозволу відвідати репетиційні зали. Я побачила, що тамтешні артисти добре знають нашого Максима. Приємно було чути від великого Вантуха: до нас приїхали друзі.

У наші плани, на жаль, внесла корективи погода. Через зливу учасники фестивалю не пройшли ходою центром міста. Готувався яскравий «Данс-парад». Гала-концерт відбувся в філармонії, а не на площі Героїв Майдану, як планувалося. І все ж фестиваль вдався. Діти побували і на Хуторі «Надія», і в ліцеї, очолюваному Анатолієм Єгоровичем Коротковим, познайомилися з театром музики, пісні і танцю «Зоряни». Потім мені зателефонувала Антоніна Миколаївна Червінська й розповіла про гарні враження, які справив фестиваль на ятранців, які колись танцювали в славетному ансамблі. Вони не стримували сліз, бо ніби повернулись в свою молодість.

Стосовно наступних фестивалів «Ятранське коло» Євгенія Шустер сказала:

 – Ще будемо думати, якої пори їх проводити – пізньої весни, на початку літа чи на початку осені. Хочеться, щоб відбувалися вуличні заходи, щоб про «Ятранське коло» був розголос по всій Україні.