Крали й будуть красти?

У наші часи з’явився новий тип крадіжок або привласнення чужого майна, яке, попри масштабність і обсяги, у більшості випадків залишається й непоміченим, і тим більше не покараним.

Нагадаємо з того, про що писала «Україна-Центр», – крадіжка пару років тому кількох кілометрів чавунних труб великого діаметру з каналізаційного колектору в Кропивницькому, у лісі між Кущівкою та Завадівкою. Це відбувалося на очах, бо працювала потужна землерийна техніка, вантажівки, автокран, зварювальний агрегат, сполохи якого вночі видно за кілька кілометрів, ми виїздили на місце, зробили не один матеріал, але в результаті отримали напівофіційний коментар, що злодійства якби й не було, бо труби – нічийні! Господар не об’явився, хоча він відомий, а «на нет и суда нет».

До речі, так були розкрадені меліоративні системи колишніх колгоспів, а це тисячі кілометрів закопаних в землю металевих і чавунних труб, у яких раптом не виявилося власника. Дуже зручна позиція правоохоронців, яка виправдовує, якщо не сказати покриває такі злочини, тому й не дивно, що вони продовжуються.

Нещодавно на сайтах обласної прокуратури та Національної поліції з’явилося повідомлення про крадіжку 2 кілометрів (!!!) залізничної колії, які оцінили в 5 мільйонів гривень: «Членам організованої злочинної групи у складі семи осіб, які демонтували та здали на металобрухт залізничну колію в Кропивницькому районі, повідомили про підозру.

За версією слідства, члени організованої групи в період липня – вересня 2021 року здійснили умисні, систематичні, незаконні дії, пов’язані з демонтажем матеріалів під’їзної залізничної колії. Організатором злочину був мешканець Полтавської області, який для реалізації свого злочинного плану залучив ще шістьох осіб.

За висновками експертизи, протиправні дії фігурантів справи завдали збитків державі на понад 5 млн гривень».

Більше подробиць дізнатися не вдалося, хоча, здавалося би, усе зрозуміло – слідчі знають, хто, де, коли й скільки, але саме оці важливі обставини залишаються невідомими для громадськості. Не хочеться думати, що це один з прийомів «зливу справи» в небуття, хоча саме широкий розголос й не дозволить цього зробити. Правоохоронці мотивують таку поведінку процесуальними вимогами, які не дозволяють розкривати обставини до рішення суду, але навіть у судових рішеннях учасників крадіжок теж не називають, а нарікають загальним прізвищем «особа» – особа № 1, особа № 2 і так далі. Публікація рішення на сайтах судової системи якби й є «відкритістю», але без широкого «розголосу» така інформація нічого не варта – народ про неї не дізнається.

Отже, повертаючись до 2 кілометрів вкрадених залізничних колій, ми лише знаємо, що це відбулося десь на безмежних просторах реформованого Кропивницького району, але не факт, бо повідомлення «демонтували та здали на металобрухт у Кропивницькому районі» не вказує на місце крадіжки, адже мова може йти лише про здачу брухту десь у цьому районі, а не крадіжку. Тому вкрасти могли будь-де, можливо, по сусідству з Полтавщиною, звідки нібито організатор, але й це нам нічого не дає.

Як правило, такі обсяги металу намагаються здавати десь подалі від місця злочину, іноді організовують спеціальні прийомні пункти поблизу, щоб покращити логістику, вони теж рахують витрати. До речі, коли «бомбардували» об’єкти буровугільного комплексу «Олександріявугілля», доводилося спостерігати роботу приймального пункту прямісінько на під’їзних коліях брикетних фабрик. Після демонтажу обладання фабрик, заводів, шахт і розрізів «невстановлені особи» благополучно розібрали та здали на металобрухт вже не потрібні їм і державі сотні кілометрів залізниці буровугільного об’єднання, разом з мостами та шляхопроводами. Цікаво, що серйозні крадії здавали брухт не обов’язково для потреб української металургії – ешелони відправляли зразу в Росію або в Придністров’я, і мова йде не лише про вугільників, але й про цукрові заводи та заводи по виробництву будівельних матеріалів, харчові підприємства в кожному райцентрі, оборонні заводи Світловодська й Кіровограда – перелік підприємств, де були та ще є під’їзні колії, безкінечний.

Не можна сказати, що всі крадіжки залишаються безкарними, але результативні судові вироки тонуть у тисячах тонн вкраденого металу. Наприклад, у справі 2016 року про крадіжку «одного км 40 м рейок» на перегоні біля станції Тараща Київської області, де збитки склали близько півмільйона гривень, бо не лише організатору «впаяли» 9 років з конфіскацією, але тут заслуга Міністерства шляхів сполучення або Укразалізниці, на чиє майно зазіхнули зловмисники, а якщо власник дрібніший або й взагалі невідомий, то до суду справа не доходить.

Нам вдалося знайти пару рішень судів по крадіжках залізничних рейок і по Кіровоградщині. Маємо вирок Олександрійського суду за 2019 рік – за крадіжку рейок між станціями Медерове й Шарівка, збитки 36 тисяч гривень, а також по іншій подібній справі. Цікаво, що суд розкриває технологію крадіжок – рейки демонтували, потім ховали в лісозахисних посадках, наймали за 1,4 тис. грн водія, перевозили крадене на приймальні пункти в Олександрію на «вул. Куйбишева», «біля ДОСААФ», «біля 6-ї школи». Роботу по демонтажу колій виконували по команді телефоном, учасники отримували від 300 гривень до однієї тисячі за операцію, а ось з реальними термінами за крадіжку якось не склалося – «Особа 1» як організатор отримала 3 роки, але була звільнена від покарання у зв’язку з дією закону про амністію від 2016 року (закону Савченко).

Зараз цей закон уже не діє, тому можна сподіватися, що за крадіжку двох кілометрів рейок (вага одного метра рейки R-50 – 50 кілограмів) вирок буде адекватним, але – лише сподіватися, бо і учасники фактично не покарані, і приймальні пункти, які згадуються в справах, як працювали, так і працюють, а значить – як крали, так і крастимуть!