Наш чернігівський театр

У рамках традиційного фестивалю «Вересневі самоцвіти» до нас вже не вперше завітали свої. А саме Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка. Його було засновано у Зінов’євську, нині Кропивницькому, у 1926 році як пересувний Робітничо-селянський театр, а в 1933-му році переміщено до Чернігова, де він досі успішно працює, незважаючи на часи.

Після початку повномасштабного вторгнення у театрі стояли 400 українських воїнів – казарму, що була поблизу, розтрощили московити. Директор театру Сергій Мойсієнко сам на сьогодні безхатченко, у його будинок влучила бомба.

– Ми ще не наважуємося повноцінно відновити роботу театру, – каже Сергій Мойсієнко. – Тим більше проводити фестивалі, яких колись відбувалося аж три. Ми просто в захваті від вас, як ви в таких умовах змогли організувати таке класне дійство. Ви великі молодці. Шана, вдячність і вітання від мужнього міста Чернігова.

Ми привезли до вас комедію-фарс «Приборкування норовливого, або Кохання в стилі барокко» за п’єсою Ярослава Стельмаха за мотивами класичної комедії вашого земляка Карпенка-Карого «Паливода XVIII століття».

Сюжет там вічний: кохання та все навколо! У маєток Графа, котрий потребував «приборкання» чарами кохання, приїздить молода графиня Оляна, що була заручена з ним ще з колиски… І що?! Закінчилося легке та веселе парубоцьке життя, сповнене вечірок з приятелями та мисливських пригод?.. Граф шукає вихід із ситуації. Втім, після низки переодягань і розіграшів все стає на свої місця, і настає хепі-енд.

Акторка Світлана Федєшова, яка грає у виставі роль Ярисі, служниці та коханки графа, висловилася про «Вересневі самоцвіти» так: «Я потрапила у свято! Після всіх тих жахіть, яки ми пережили в Чернігові, у вас просто казка! Такий прийом, усе на вищому рівні!»

Майже всі актори, які приїхали з Чернігова на нинішні «Самоцвіти», вже були на одному з попередніх фестивалів, у 2019-му році, привозили п’єсу «Вій». Але, як сказав актор Євген Бондар, лише зараз вони відчули, що виступають на батьківщині корифеїв українського театру, раніше не так глибоко це заходило до них у душу. Сподіваються ще не раз до нас завітати.