«Тепер я шию камуфляж»

У минулому році в Кропивницькому виникло нове підприємство з пошиття військового обмундирування. Засновницею українського бренду стала Марія Боцман. Ми зустрілися ще до початку робочого дня в неї на підприємстві, де за годину мала відбуватися фотосесія з показу нових моделей.

Марія із захватом розповіла про свою роботу, про дівчат, які шиють форму, нові розробки та проєкти, як несподівано для себе стала дизайнеркою військової одежі. Ще десять років тому, працюючи в ательє, вона переважно створювала дизайн для весільних суконь. Навіть про чоловічий одяг мова не йшла. Але російська навала змінила все докорінно. Тепер Марія – засновниця українського бренду Asgard.ua.

– Коли я працювала в ательє, нам прийшло замовлення на пошив камуфляжу. Мені так не хотілося цього робити, хоча за освітою я дизайнер одягу. Мріяла створювати жіночий одяг, займатися творчістю. Подобалося працювати з жінками, створювати нові моделі. Ми часто створювали вечірні сукні, плаття для випускних балів. Та коли розпочалася війна, для себе вирішила, що не можу залишатися осторонь. Я вмію створювати речі, знаю технологію. І просто сидіти вдома або кудись їхати не можу. Спочатку працювала на базі 13-ї школи, де ми відшивали одяг для поранених. Там познайомилася із жіночкою, брату якої потрібна була так звана плитоноска. Ось так з плитоносок у нас все й почалося. Колектив зібрався легко. Усі дівчата – мої знайомі або знайомі знайомих. Усі ті, кому я довіряю. Ми й до ночі сиділи відшивали, якщо потрібно дуже швидко. І вони жодного разу мене не підвели.

– Усі розробки у вас не мають аналогів. Усе самі, самі…?

– Комплекти камуфляжу ми робимо унікальними. Розробляємо свої викройки й відшиваємо за власними ескізами. Виключно із якісних матеріалів. Усі речі тепер мають свою назву. Ця ідея прийшла якось сама собою. Є назви, які ми придумуємо самі, а в більшості випадків ми віддаємо декілька варіантів на загал у соціальні мережі, і там відбувається голосування. Окрім форми започаткували виготовлення спальників. Від початку не хотілося ними займатися, бо там багато своїх нюансів. Але було замовлення, і ми вирішили їх розробити. Синтепон ми в свої розробки не ставили. Довго вибирали, який утеплювач, наповнювач в них ставити. Самі розбиралися в цьому питанні, адже те, що каже постачальник, – то одне, а на ділі потрібно ще й перевірити. Я брала собі додому спальник і на собі перевіряла, наскільки він якісний, теплий і зручний. Підсумки й плитоноски ще випускаємо, але вже менше. В основному попит на штани та куртки. З’явилися запити на анораки. Це якраз той випадок, коли попит породжує пропозицію. Ми прислухаємось до запитів клієнта й виробляємо саме те й у такому вигляді, як він замовляє. Зараз ми маємо більше тисячі позитивних відгуків про нашу роботу. Значить, усе, що ми робимо, робимо правильно.

– У вас і дівчата замовляють форму?

– Так, звісно. Але менше, ніж чоловіки. Їх же у війську теж небагато. Минулої осені ми розробили жіночу форму, дали її протестувати відібраним нами моделям, вони її випробовували в реальних умовах і залишилися задоволеними. Були маленькі технологічні питання, але конструктивно форма сподобалася, бо сиділа дуже класно. Вона не широка, сконструйована по будові жіночого тіла, приталена, але рухатися в ній легко. Навіть дівчата казали, що таку форму вони чекали з чотирнадцятого року. Зараз ми не займаємось пошиттям жіночих суконь, але в планах хочемо повернутися до цього. Будемо робити паралельно і військову, і жіночу одежу. Адже хочеться й собі щось відшити, і нашим дівчатам – тим, які на фронті і які працюють, волонтерять поряд з нами, у тилу. Вони так само хочуть виглядати гарно, жіночно.

– То ви ще й трохи волонтерите?

– Не можу сказати, що ми займаємось волонтерською роботою в буквальному розумінні цього терміну. Наше виробництво не приносить високих доходів, та коли щось залишається, ми віддаємо. Спочатку плитоноски й підсумки віддавали. Зараз ще декілька комплектів форми передаємо нашим хлопцям.

– Як замовляють – приходять на виробництво, пишуть листи?

– По-різному. Більшість замовлень приходить через наші сторінки у соцмережах. Але є й ті, хто приходить. Спрацьовує «сарафанне радіо», і люди звертаються саме до нас.