«Тому що в нього немає ні честі, ні совісті, ні ділової репутації»?

Олександрійський міськрайсуд на Кіровоградщині завершив розбиратися в претензіях місцевого бізнесмена Олександра Поворознюка до столичного журналіста Дмитра Гордона і селянина Юрія Ткача. Позов задоволено: визнано недостовірною опубліковану в YouTube-каналі «В гостях у Гордона» розповідь Ткача про те, що Поворознюк кілька разів по ньому стріляв, а востаннє – ще й із криком: «Це тобі від Зеленського!» Якщо судове рішення набере законної сили, Ткач мусить знову дати інтерв’ю Гордону і заявити, що розповідав неправду.

Уже мало хто й скаже напевне, з чого почався конфлікт між Гордоном та Поворознюком і хто з них кого образив першим. Тому нагадаємо: почав Поворознюк. У перші дні великої війни нувориш-аграрій заявив про готовність обороняти рідне смт Петрове і несподівано став медійною постаттю всеукраїнського рівня. Його відеозвернення до Зеленського, щедро пересипане міцними, яких у книжках не пишуть, слівцями («Вова, їб… їх, бл…! А ми тобі будем помагать. Такого президента, як ти, не було і не буде».) стало хітом. Гурт «Мюслі UA» поклав цей текст на музику, трек тримався місяць у топі стримінгових сервісів. Автора слів почали показувати в «Єдиних новинах». Взяти у Поворознюка інтерв’ю стало cправою честі українського журналіста, найпопулярнішими ж, мабуть, стали бесіди з ним Наталії Мосійчук, яка приїздила в Петрове. Прихильники 1+1 затамувавши подих дивилися, як пані Мосійчук зазирає в люк танка – трофея, якого, за словами Поворознюка, відбив в окупантів очолюваний ним загін самооборони. Іншим ЗМІ генерал-майор (як з’ясувалося, козацьких військ) Поворознюк розповідав про заміновані підступи до Петрового, не уточнюючи, хто поклав ті міни – військові чи петрівські самооборонівці. Водночас Олександр Григорович коментував дії політиків та інших публічних осіб всеукраїнського рівня і не скупився на різкі оцінки. Дісталося й Тимошенко, і Порошенку. У грудні 2022 року дійшла черга до Гордона. В інтерв’ю YouTube-каналу Politeka Олександр Григорович обізвав Дмитра Ілліча агентом ФСБ і сказав, той має квартиру в Москві, зареєстровану на тещу. Нам, стороннім, важко збагнути, навіщо Поворознюку здався був Гордон. А той образився, зажадав пояснень і, не почувши їх, почав копати компромат на Поворознюка.

Українське суспільство у лиху годину стало очевидцем конфлікту, за епічністю рівному хіба що протистоянню між гоголівськими Іваном Івановичем й Іваном Никифоровичем. Чимало з того, що Гордон розказує про Поворознюка, ми, жителі Кіровоградщини, не сприймаємо як сенсацію століття, бо й раніше знали і про його давні судимості, і про те, що він не розлучається з автоматом, і що в Петровому і старе, й мале начебто величають його тільки Папою. Він сам уже давно розповідає про це журналістам. Частина суспільства сприйняла Поворознюка як справжнього, хліборобського роду, українця, хазяїна й громадянина, безстрашного й справедливого, хоча й грубого, бо з нашими людьми інакше не можна. Корективи в цей світлий образ вирішив внести Гордон. Він узяв інтерв’ю у людей, у яких не склалося добрих стосунків з Поворознюком. Якщо їм вірити, у послужному списку нашої легенди, – і рейдерські захоплення земель, і замахи на вбивства, а уникає кари він завдяки зв’язкам з керівниками правоохоронних органів регіону.

Одне з таких інтерв’ю стало приводом для звернення Поворознюка до суду з позовом про захист честі, гідності і, звісно ж, ділової репутації. Це розповідь селянина Юрія Ткача про свої стосунки з Поворознюком і його товаришами із силових органів. Ткач стверджує: не вгодив їм тим, що 2010 року намагався забрати свою земельну ділянку, так званий пай, з їхнього незаконного володіння. Через це, якщо вірити Ткачеві, він кілька разів постраждав від стрілянини з боку Поворознюка, ледь не загинув, дві кулі й досі залишаються в тілі. Востаннє, за словами Ткача, Поворознюк випустив у його бік автоматну чергу за селом, гукнувши «Це тобі від Зеленського!» «Цей може відібрати, убити, забрати, застрелити. На його совісті багато всього цього», – так характеризує Поворознюка Ткач. Інтерв’ю проілюстроване довідкою про вогнепальне поранення Ткача і рентгенограмою його грудної клітки. Із жодного з цих документів не випливає, що до зазіхань на життя Ткача причетний Поворознюк. Та й розповідь Ткача вдалася сумбурною, хоча Гордон з усіх сил добивався від візаві ясності і точності.

У березні нинішнього року Петрівський районний суд отримав від Поворознюка позовну заяву, де відповідачами значаться Дмитро Гордон і Юрій Ткач. Розглядати справу випало судді Колесник. Вона одразу ж заявила про самовідвід. Мовляв, не може розбиратися в цьому спорі, оскільки «тривалий час перебувала у робочих відносинах» з близьким родичем Поворознюка – нині покійним Юрченком, колишнім головою Петрівського райсуду. (Про те, що Поворознюк – племінник голови суду, Ткач Гордону теж розказував). Задовольняючи свою заяву про самовідвід, суддя Колесник зауважила, що розгляд справи під її головуванням міг би посіяти в суспільстві сумніви в її об’єктивності.

З тієї ж причини відмовилася братися за справу суддя Шаєнко. Мабуть, у Петрівському райсуді не знайшлося судді, який би не перебував «у робочих відносинах» з покійним дядьком Поворознюка, тому матеріали передали в Олександрійський міськрайонний. Головувати випало судді Молоновій, але адвокат Одінцов, якого найняв Поворознюк, поклопотав про її відвід. Виявляється, Одінцов і Молонова колись працювали помічниками одного судді на Донеччині, і тепер Молоновій не з руки чинити правосуддя у процесі, де відповідача представляє Одінцов. Молонова задовольнила заяву про її відвід.

Справа потрапила до судді Дубровської. Вона й ухвалила 17 липня рішення, яким визнала претензії Поворознюка справедливими. «Поширена інформація про позивача є недостовірною, оскільки доказів про вчинення ним злочинних дій не надано», – ідеться в рішенні. При цьому суддя послалася на відповідь з поліції про те, що у кримінальних провадженнях, які порушувалися у 2010 – 2014 роках за заявами Ткача, Поворознюк «не набув статусу підозрюваного та не був допитаний як свідок».

Ясна річ, у Гордона не так багато часу, щоб брати участь у тяжбах у провінційних судах, тому він, обороняючись від Поворознюка, поклався на адвоката. Той переконував суд, що, мовляв, на те в нас і демократія, щоб кожен міг повідомити про свавілля, а держава адекватно відреагувала на це. «Оскільки органами досудового розслідування Кіровоградської області жодне кримінальне провадження за фактами підтверджених належним чином вогнепальних поранень Ткача фактично не було розслідувано, нікому не було пред`явлено підозру, немає обвинувального акту, не допитані свідки та не проведено жодних процесуальних дій для встановлення особи, яка завдала вогнепальне поранення, саме надання цій інформації публічного розголосу – єдиний спосіб захисту, який залишився у Ткача», – доводив адвокат.

Цікаво, що в рішенні немає пояснень Ткача. Безумовно, його викликали до суду. А він, судячи з усього, не прибув.

Якщо це рішення набере законної сили, Ткач має ще раз виступити в передачі «В гостях у Гордона» і сказати, що забирає назад свої слова про терор з боку Поворознюка. Гордон має дати йому таку можливість. Спростування – це єдина сатисфакція, якої просив Поворознюк. І йому у зв’язку з цим позовом ніхто не дорікне за корисливість.

Поворознюк і 33 мільйони гривень, виділені з держбюджету на серіал про нього, роздав би військовим. Про це він заявив, коли журналісти спитали, що думає з приводу цього скандалу. Утім, скандалом він начебто навіть задоволений. Каже, це ж безплатна реклама.

А Гордон так захопився викриттям Поворознюка, що вже ігнорує явища об’єктивної реальності. Так, він не визнає того факту, що Поворознюк виграв суд проти нього. «Поворознюк не може виграти у мене суд із захисту честі, совісті і ділової репутації, тому що в нього немає ні честі, ні совісті, ні ділової репутації», – стверджує Дмитро Ілліч. З такими аргументами поразка у судовому спорі майже забезпечена.

Один з найсвіжіших матеріалів Гордона про Поворознюка – сповідь колишньої петрівської вчительки, теперішньої жительки Польщі Вікторії Узлової про зґвалтування її Поворознюком 26 років тому. Мабуть, їй буде сутужно з доказами, коли Поворознюк захоче судитися. А скринька Пандори, яку відчинив Гордон, здається, обіцяє випустити на світ ще багато подібних історій.

Віктор Іваненко, «УЦ».