Чижевський би порадів

10:38
932
views

Попри драматичні воєнні дії на фронті та постійну загрозу ракетно-дронових атак з боку рф, Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує не тільки надавати увесь спектр послуг, але й проводити навчальні, інформаційно-роз’яснювальні та літературно-мистецькі заходи. Як і раніше, продовжують працювати Батьківський клуб, інформаційно-туристичний клуб AttractiveKrop, Кіноклуб, Орхуський центр екологічної інформації, Артхаус клуб та інші.

 

Отже мегакультурний бібліотечний простір зберігає своє призначення і атмосферу. Відзначимо кілька останніх подій у цьому вирі акцій та заходів.

Днями у залі відділу мистецтв пройшла презентація книги краєзнавця Анатолія Жесана «Історія однієї родини». Це чи не єдине в Україні за останні часи повноцінне наукове документальне генеалогічне дослідження. В ньому автор дослідив та стисло описав майже трьохсотрічну історію свого роду, в генеалогічне древо якого увійшло 496 персон з 30 окремих родових гілок.

А почалося все із захоплення історією рідного села Коробчине понад десять років тому. Перша книга на цю тему витримала два видання. Попри те, що Анатолій Прокопович за фахом інженер, він підійшов до справи як справжній науковець. Працюючи в архівах Кропивницького, Миколаєва, Херсону, Одеси та Києва, дослідник зібрав чималу кількість унікальних документів. Щоб обробити і правильно подати їх, консультації та практичну допомогу автору надавали наші відомі науковці: Анатолій Пивовар, Олександр Чорний та Костянтин Шляховий. Таким чином в останній книзі з’явились світлини, карти, плани, виписки з архівних документів, а перспективний план забудови Коробчиного та фрагмент карти-одноверстки 1850 року опубліковані вперше.

Цю подію прокоментувала завідувачка відділом мистецтв Світлана Ушакова: «Я не уявляю, хто б нині з пересічних читачів за свої кошти у свої вихідні працював в архівах п’яти українських міст та згодом видав правдивий незаангажований ідеологічно матеріал про вихідців з Цара-де-Жос. Це чудовий приклад того, як можна залишити дітям історію їх пращурів».

А ось що написав сам автор у передмові до книги: «Наша родина прив’язана до багатьох політичних, економічних та соціальних процесів, які відбувалися не тільки в Центральній Україні, межах Російської імперії та Радянського Союзу, а й з тими, що збереглися в анналах європейської історії. Деякі події, свідками та безпосередніми учасниками яких були наші родичі, знайшли відображення у вітчизняній та світовій культурі: в картинах, піснях, літературі. Історія нашої родини – це історія військової доблесті та патріотизму наших предків. 260 років тому Жосани, Тофтули, Ілляшови, Солодєєви, Ужовські прибули до Коробчиного, щоб стати військовими – рядовими гусарського полку. Всі, окрім Ужовських, були іноземцями… Ми, нащадки гусарів-переселенців, можемо гордитися стійкістю та незламністю наших предків, своїм походженням, йти по життю з піднесеною головою, прославляючи свій рід та пам’ятаючи предків до сьомого коліна».

У день презентації до бібліотеки завітали представники сім’ї Жесанів кількох поколінь, котрі проживають у Кропивницькому. Також там були присутні історики та музейні працівники нашого міста, які відзначили кропітку дослідницьку роботу Анатолія Прокоповича. Зокрема історик Олександр Чорний підкреслив важливість генеалогічних досліджень у краєзнавстві та наголосив, що в нашому регіоні генеалогічне видання з використанням такої кількості документів з’явилося вперше.

«Історія однієї родини» Анатолія Жесана – це чудова книга-альбом, змістовна, корисна і цікава як приклад для інших родин створити своє генеалогічне дерево.

У чудовій задушевній атмосфері пройшла також творча зустріч з музикантом, поетом і художником Олександром Кир’яновим. Організувала її завідувачка відділу краєзнавства ОУНБ ім. Чижевського Тетяна Колєчкіна разом з колегами. А модератором заходу виступила письменниця і журналістка Вікторія Шкабой.

Як відомо, Олександр Кир’янов народився і виріс у сім’ї відомих кропивницьких художників. Але за останні кілька десятиліть Олександр довів, що він не просто син Володимира та Любові Кир’янових, він сам по собі особистість, яка давно виявляє себе в образотворчому мистецтві та в музиці.

Саме ця друга іпостась Олександра і була представлена того вечора друзям та усім, хто завітав на вогник. Як відомо, колись він брав участь у створенні гурту «36’6» (1998-2004) та групи «Тесла» (2009 – 2018), де був солістом і гітаристом. По суті, вечір перетворився на концерт, під час якого лунали старі й нові пісні Олександра Кир’янова на власні вірші, на слова Вікторії Шкабой, Романа Любарського, а також Поля Верлена, Іннокентія Анненського та Арсенія Тарковського.

А на початку Олександр розказав, що на його творчі здібності ще у дитинстві вплинули батько та сестра Марина, пізніше – книжки, які у великій кількості були в домашній бібліотеці. За сімейною легендою, його перший вірш, написаний приблизно у шість років, звучав так: «На голубой стене висел портрет жены. Но все мои мосты давно уж сожжены». Документальних доказів його існування не збереглось. Але збереглись деякі загальні зошити із записами коротких оповідань, фантазій, віршиків, що супроводжувались власними ілюстраціями і мали вигляд збірок чи книжок.

Після зустрічі Олександр дав короткі відповіді на такі запитання: «Що для тебе найважливіше в музиці? Найцікавіше в образотворчому мистецтві? Що ти цінуєш в людях?»

– В музиці – гармонія і мелодійність, в образотворчому мистецтві – композиція і колорит. А в людях я ціную людяність і Божественний початок.

Руслан Подільський.