Це інтерв’ю з розряду «два в одному»: як святкують Різдво у Данії та як святкувала Різдво примадонна театру корифеїв Інна Дорошенко. І її фраза «Схоже як у нас» звучить ще одним доказом європейськості України.
– Інно, у нашому попередньому інтерв’ю, напередодні вашого від’їзду за кордон, ми залишили «за кадром» деякі важливі моменти. Тепер уже, мабуть, можна розкрити таємниці. Отже, де ви зараз і чим займаєтесь?
– Зараз я живу в Данії, недалеко від Копенгагену, невеличке місто, але симпатичне й затишне. У мене все добре, крім того, що, звісно, я сумую за рідними й за Україною. Але моє особисте життя складається саме тут, тож я підкорилась долі. Моя головна справа зараз – це вивчення мови, яку я раніше навіть не чула, також я працюю в дитячому садочку вихователем.
– Розкажіть, як відсвяткували найголовніше європейське свято? Чим їхнє Різдво відрізняється від українського?
– Моє перше свято після переїзду в Данію, так вже співпало, – це саме Різдво, дуже символічно, що я українка і вперше святкувала це свято як всі європейці, а не так, як нас багато років примушував наш «брат». Данці дуже рано починають готуватися до свята, ще у листопаді. Усе прикрашають вогниками, кожний будинок, кожний кущик. Важливо всім купити подарунки. Навіть на роботі всі приносять подарунки, ставлять на них номерки, а потім влаштовують лотерею. Таким чином діляться подарунками, це обов›язковий ритуал. Так ми зробили й у школі Speаk, де я вивчаю данську мову.
Ялинка має бути справжня. У мене теж стоїть гарна ялинка, вона прикрашена іграшками і обгорнута жовто-блакитним прапором. До речі, після свята будуть стояти спеціальні контейнери для ялинок, куди їх зносять, а потім повезуть на переробку на корисні речі з хвої. На столі має бути різдвяна качка з яблуками, молода картопля (яка продається в консервованому вигляді, відварена) – її готують дивним чином, смажать з маслом та цукром (дуже смачно), квашена червона капуста, запечена свинина, дуже смачний соус до м›яса, який готують усі данці обов›язково, яблучні пончики з полуничним джемом і різдвяне печиво з корицею та гвоздикою. А кутя теж є, але це рис зі смачними горішками, маком. Схоже як у нас. Багато страв вони не ставлять на стіл, хоча, мабуть, це індивідуально. Але все було дуже смачно, обов›язково передам рецепти в Україну рідним.
Данці, як і українці, вважають Різдво сімейним святом. Ставлення до нього, як і у нас, – з особливим очікуванням і трепетом. Канікули скрізь з 22 грудня до 2 січня. 25 грудня в Данії працюють тільки заправки і спортзали. У цьому році я була «звільнена» від кухні, була спостерігачем, але все зняла на відео, щоб рецепт не забути. А от на Новий рік будуть українські страви.
– Скандинавські мови незвичні для нашого слуху. Важко освоювати данську?
– Що стосується мови… Ой, ой, ой… Я ніколи не думала, що це так важко. Складна мова, особливо важко запам›ятати, де буква D, а де її треба читати як L. Двозначні цифри дуже дивно вимовляються, спочатку одиниці, а потім десятки, від цього голова обертом. Але вчителі в нас хороші й терплячі. Взагалі, данці дуже толерантні, терплячі, стримані. У Данії живуть люди з дуже багатьох країн, і до всіх гарне ставлення. У садочку, де я працюю, діти з 10 країн світу. Вони вчать мене своїй мові, а я їх вчу вимовляти українські слова.
Перед Різдвом ми з моїми друзями українцями відвідали концерт хорової капели зі Львова «Дударик» у Копенгагені, в ратуші. Це неймовірна подія була для українців, та й данців було багато. Зал вміщує 800 глядачів. Це було потужне звучання різдвяних колядок, а наш «Щедрик» – то найсильніша мить концерту, співали всі, ми українською, а данці – своєю мовою. Сплетіння двох мов, двох культур, музика й голоси співаків були десь під куполом ратуші – це катарсис… Ми їхали додому з друзями електричкою і продовжували співати «Щедрика».
– Рідне…
– Так, ці пісні сьогодні набувають особливого значення для українців. Бо Україна бореться за свободу, за культуру, мову, за свою землю, яку хочуть відібрати «брати». Хоч я й не в Україні, але все ж продовжую не спати вночі, коли лунає у нас в Україні тривога, моє серце розкраєно на дві частини. Я не засинаю, поки не побачу відбій тривоги. Тож хочу побажати Україні скорішої Перемоги! Я хочу побажати процвітання рідному театру, який завжди в моєму серці. Я хочу обійняти всіх моїх прихильників, які й досі мені пишуть (це дуже мене підтримує). Дякую всім, хто захищає Україну! Я хочу, щоб повернулись додому всі наші воїни. Щоб усі, хто втратив рідних, могли хоч трохи знайти втіху в цьому житті, бо то біль на все життя…
Будьте всі здорові! Затишних свят! Родинного тепла! Миру! Миру! Миру! Завжди ваша Інна Дорошенко!
Родини зниклих безвісти за особливих обставин отримали право на безоплатну допомогу...