Це інтерв’ю з розряду «два в одному»: як святкують Різдво у Данії та як святкувала Різдво примадонна театру корифеїв Інна Дорошенко. І її фраза «Схоже як у нас» звучить ще одним доказом європейськості України.
– Інно, у нашому попередньому інтерв’ю, напередодні вашого від’їзду за кордон, ми залишили «за кадром» деякі важливі моменти. Тепер уже, мабуть, можна розкрити таємниці. Отже, де ви зараз і чим займаєтесь?
– Зараз я живу в Данії, недалеко від Копенгагену, невеличке місто, але симпатичне й затишне. У мене все добре, крім того, що, звісно, я сумую за рідними й за Україною. Але моє особисте життя складається саме тут, тож я підкорилась долі. Моя головна справа зараз – це вивчення мови, яку я раніше навіть не чула, також я працюю в дитячому садочку вихователем.
– Розкажіть, як відсвяткували найголовніше європейське свято? Чим їхнє Різдво відрізняється від українського?
– Моє перше свято після переїзду в Данію, так вже співпало, – це саме Різдво, дуже символічно, що я українка і вперше святкувала це свято як всі європейці, а не так, як нас багато років примушував наш «брат». Данці дуже рано починають готуватися до свята, ще у листопаді. Усе прикрашають вогниками, кожний будинок, кожний кущик. Важливо всім купити подарунки. Навіть на роботі всі приносять подарунки, ставлять на них номерки, а потім влаштовують лотерею. Таким чином діляться подарунками, це обов›язковий ритуал. Так ми зробили й у школі Speаk, де я вивчаю данську мову.
Ялинка має бути справжня. У мене теж стоїть гарна ялинка, вона прикрашена іграшками і обгорнута жовто-блакитним прапором. До речі, після свята будуть стояти спеціальні контейнери для ялинок, куди їх зносять, а потім повезуть на переробку на корисні речі з хвої. На столі має бути різдвяна качка з яблуками, молода картопля (яка продається в консервованому вигляді, відварена) – її готують дивним чином, смажать з маслом та цукром (дуже смачно), квашена червона капуста, запечена свинина, дуже смачний соус до м›яса, який готують усі данці обов›язково, яблучні пончики з полуничним джемом і різдвяне печиво з корицею та гвоздикою. А кутя теж є, але це рис зі смачними горішками, маком. Схоже як у нас. Багато страв вони не ставлять на стіл, хоча, мабуть, це індивідуально. Але все було дуже смачно, обов›язково передам рецепти в Україну рідним.
Данці, як і українці, вважають Різдво сімейним святом. Ставлення до нього, як і у нас, – з особливим очікуванням і трепетом. Канікули скрізь з 22 грудня до 2 січня. 25 грудня в Данії працюють тільки заправки і спортзали. У цьому році я була «звільнена» від кухні, була спостерігачем, але все зняла на відео, щоб рецепт не забути. А от на Новий рік будуть українські страви.
– Скандинавські мови незвичні для нашого слуху. Важко освоювати данську?
– Що стосується мови… Ой, ой, ой… Я ніколи не думала, що це так важко. Складна мова, особливо важко запам›ятати, де буква D, а де її треба читати як L. Двозначні цифри дуже дивно вимовляються, спочатку одиниці, а потім десятки, від цього голова обертом. Але вчителі в нас хороші й терплячі. Взагалі, данці дуже толерантні, терплячі, стримані. У Данії живуть люди з дуже багатьох країн, і до всіх гарне ставлення. У садочку, де я працюю, діти з 10 країн світу. Вони вчать мене своїй мові, а я їх вчу вимовляти українські слова.
Перед Різдвом ми з моїми друзями українцями відвідали концерт хорової капели зі Львова «Дударик» у Копенгагені, в ратуші. Це неймовірна подія була для українців, та й данців було багато. Зал вміщує 800 глядачів. Це було потужне звучання різдвяних колядок, а наш «Щедрик» – то найсильніша мить концерту, співали всі, ми українською, а данці – своєю мовою. Сплетіння двох мов, двох культур, музика й голоси співаків були десь під куполом ратуші – це катарсис… Ми їхали додому з друзями електричкою і продовжували співати «Щедрика».
– Рідне…
– Так, ці пісні сьогодні набувають особливого значення для українців. Бо Україна бореться за свободу, за культуру, мову, за свою землю, яку хочуть відібрати «брати». Хоч я й не в Україні, але все ж продовжую не спати вночі, коли лунає у нас в Україні тривога, моє серце розкраєно на дві частини. Я не засинаю, поки не побачу відбій тривоги. Тож хочу побажати Україні скорішої Перемоги! Я хочу побажати процвітання рідному театру, який завжди в моєму серці. Я хочу обійняти всіх моїх прихильників, які й досі мені пишуть (це дуже мене підтримує). Дякую всім, хто захищає Україну! Я хочу, щоб повернулись додому всі наші воїни. Щоб усі, хто втратив рідних, могли хоч трохи знайти втіху в цьому житті, бо то біль на все життя…
Будьте всі здорові! Затишних свят! Родинного тепла! Миру! Миру! Миру! Завжди ваша Інна Дорошенко!
Коли кривдять найближчі: як юристи можуть допомогти захиститися від домашнього насильства