Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Поетка Катерина Горчар:

– Нині працюю над рукописом прозової книги «Останній день осені». Це невигадані історії з життя моїх земляків, а також матеріали про те, як складно в конкретних селах люди переживали перебудову в сільському господарстві.

Також уже готова книга моїх поезій, ВИБРАНЕ. Можливо, вона стане підсумком за прожиті роки, за пережите. Звичайно, ще додасться сюди написане за цей тяжкий час війни. Важко, як усім, переживати війну, втрати. Незагойною раною у серці загибель мого племінника Сергія Стригуна. Ці поезії вистоюються у серці, перш ніж лягти на папір.

Мрія… вона одна на всіх. Діждатися МИРУ. Щоб над головою гули джмелі, а не шахеди і ракети, літали пташки, щебетали ластівки. Тоді вдихнеш на повні груди МИР! І мрій тоді додасться багато. Видати свої книги, подарувати їх друзям, у свою школу, де навчалася. Врешті, зайнятися мирними справами, і головне, заново навчитися радіти.

Художник Василь Коваль:

– Працюю зараз над картиною «Тривожний сон», фото процесу є в недавній моїй публікації в фейсбуці.

За останній час я організував групову виставку трьох українських художників в галереї Designat, Berlin під назвою Alife (Василь Коваль, Ярослав Леонець та Богдан Макаренко).

1 березня цього року відкрилася моя персональна виставка живопису ROOTED REALMS в QGallery Berlin.

Мрію про повернення додому! Щоночі сниться дім.

Також хочу представити свою серію «Ностальгія» на артсцені Берліну, потім в Україні.

Музикант, викладач Анатолій Дон:

– Як раніше, так і зараз навчаю дітей грі на гітарі. Мої найкращі учні беруть участь і періодично перемагають у всеукраїнських фестивалях та конкурсах. Особисто сам подеколи виступаю на різних концертних майданчиках.

Колись мріяв грати на концерті те, що мені цікаво, нині з’явилася можливість це бажання реалізувати.

Керівниця ансамблю сучасного танцю «Час пік» Ірина Мурована:

– Як і раніше, я викладаю на факультеті педагогіки, психології та мистецтв в Центральноукраїнському державному університеті ім. Винниченка. Минулого року виступала як доповідач на VIII міжнародній науково-практичній конференції «Мистецька освіта XXI століття: виклики сьогодення». Нинішнього року закінчила роботу над методичною розробкою «Теорія, методика та практика сучасної хореографії: рекомендації для керівників гуртків хореографічного профілю».

Я є постійним учасником конкурсів, фестивалів, майстер-класів різного рівня, а також неодноразово була членом журі всеукраїнських конкурсів і фестивалів.

Наш колектив є активним учасником концертів та благодійних акцій. Одна з останніх подій – це участь у шоу-програмі «У пошуках заряду позитиву». Наші вихованці неймовірні – талановиті, яскраві, гарні, позитивні.

Пишаюся тим, що за останній час ансамбль «Час пік» здобув дві перші премії міжнародного фестивалю-конкурсу танцю «Зелен Світ» (м. Київ), першу премію у конкурсній програмі Всеукраїнського двотурового творчого конкурсу «Україна збирає талант» (м. Київ) та дві перші премії за участь у конкурсній програмі Всеукраїнського благодійного фестивалю дитячої та юнацької творчості «Ми з України».

Також одним з вагомих результатів моєї роботи є велика кількість випускників, які продовжили навчання у вищих навчальних закладах хореографічного профілю та стали артистами балету професійних колективів України.

Мрію мати час і можливості, щоб відправитися в подорож навколо світу.

Директорка обласної бібліотеки для юнац­тва ім. Є. Маланюка Лариса Савенко:

– Працюємо над реалізацією проєктів з популяризації читання серед молоді та молодих сімей, займаємось залученням молоді до бібліотеки. Також приділяємо увагу збереженню іміджу книгозбірні та розширенню партнерських зв’язків бібліотеки як в Україні, так і за кордоном.

Лише за останні роки ми реалізували багато цікавих проєктів, серед яких проєкт з підтримки ВПО «ВільноХаб» та проєкт з молодіжного працевлаштування «ВільноХаб_працевлаштування»; п’ять міні-проєктів з програмування в рамках всесвітньої ініціативи Meet and code; організація безкоштовного розважально-освітньо-безпекового табору для підлітків «Літо. Друзі. Бібліотека»; проведення десятків презентацій книг кропивницьких письменників. А ще волонтерські ініціативи та акції на підтримку військових та ВПО, сотні книг, зібраних та переданих для військових та переселенців, програми психосоціальної підтримки для постраждалих від війни.

Моя найбільша мрія – це, звісно ж, наша Перемога та закінчення війни. Як фахівець я мрію про достатню кількість якісної української літератури в наших бібліотеках, а як директор обласної бібліотеки для юнацтва ім. Євгена Маланюка – про те, щоб бібліотека продовжувала залишатись найбільшим освітнім, культурним та розважальним простором для молоді нашого міста.