Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…
Мисткиня Анна Панкратова:
– Нині працюю над парною картиною у вигляді диптиху до раніше створеної графічної роботи з частиною вінка, в який вплетено бавовну. Друга робота в іншому кольорі майже симетрична, там інший набір рослин, але бавовна теж присутня. Тому робоча назва «Бавовна», обидві 30х40 сантиметрів.
Раніше зробила цікавий поліптих «Вареники». Це п’ять круглих робіт діаметром 10 сантиметрів кожна. Також у круглому варіанті «Пробудження» з соняхом та «Сила всередині» з папороттю. Обидві роботи поїхали до Австралії.
Основну частину роботи займає навчання учнів в студії (7 днів на тиждень). Творчість дуже допомагає мені та моїм учням гармонізувати свій внутрішній світ, сублімувати постійну напругу, висловитись. Нещодавно при підтримці мецената з Австралії ми провели підготовку до художнього конкурсу серед вихованців студії. За результатами цього заходу діти отримають цінні подарунки для творчості.
Мрію, напевно як і всі українці, про перемогу та щасливе життя в стабільній країні. Дуже хотілося б мати час та наснагу для нових проєктів, хоч трохи подорожувати, посміхатись.
Майстер по виготовленню екоіграшок, різьбяр Дмитро Кудря:
– Готую презентацію своїх виробів на щорічний Ягелонський ярмарок (Люблін, Польща).
За останній час виготовив біля шістдесяти виробів з дерева. Серед них декоративні скриньки, тарелі, дитячі іграшки, дерев’яні шумові музичні інструменти.
В цьому навчальному році маю трьох випускників. На благодійних ярмарках мої вихованці виготовили і продали вироби на 10 тисяч гривень, які передали на потреби ЗСУ. А ще ми виготовляємо з вихованцями пенали для капсул детонаторів для наших саперів.
Мрію, щоб швидше закінчилась війна.
Поетка Ірина Шевченко-Кримська:
– Наразі займаюся вихованням маленького сина. У вільний час намагаюся завершити роботу над збіркою поезій з робочою назвою «Тіні без переможця» та дописати роман, який не встиг закінчити мій батько Анатолій Кримський.
Останнім часом більше читаю сучасну поезію. Для своєї, на жаль, натхнення приходить рідко.
Мрію, що ми перестанемо виживати, що почнемо писати про війну у минулому часі, що піднімемо рівень сучасної української поезії, бо наше суспільство хоч і дуже повільно, але все ж змінюється у кращий бік. Мрію про те, щоб згадали ось таких периферійних поетів і щоб у нас почали друкувати якісні твори, а не тих авторів, які «в кожній бочці чопик» і «де не посій, там і вродить».
Художниця Ольга Краснопольська:
– Поки всі сили максимально направлені на те, щоб наблизити перемогу. Майже кожне завдання, яке ставлю перед собою, зважую: наскільки воно важливе саме сьогодні, саме зараз. Багато ресурсу іде на волонтерську діяльність, хоча де той ресурс вже й брати, не знаю. Стала помічати, що найпростіші дії, які раніше виконувала легко і з радістю, тепер забирають багато сил.
Почала глибше вивчати творчість українських митців першої половини ХХ століття – вони надихають і дають сили не опускати руки. Вже другий рік визріває художня виставка про нас у міжчассі війни. Шукаю виразні художні прийоми, нові для себе матеріали, щоб спробувати розкрити всю глибину переживання трагедії життя за пів кроку від смерті, бо ті, якими володіла раніше, вже не справляються.
Впродовж року працюю над ілюстраціями до цікавих дитячих видань. Одне з них – це проєкт Меморіального музею Марка Кропивницького – дві п’єси Марка Лукича для дітей під загальною назвою «Казка за кулісою». Минулої весни до мене звернулась завідувачка музею Богдана Бабенко і запропонувала бути художником в цьому надзвичайно важливому проєкті, адже яскравого, ілюстрованого видання, яке б зацікавило молодше покоління, не існує. Хочу зробити його легким і зрозумілим для сприйняття і водночас наповнити глибокими змістами.
Ще одна книга колективу авторів про історію, традиції і звичаї нашого міста і області, про зв’язок поколінь, який ми мало не втратили. Впевнена, що скоро вона піде в друк, тоді вже предметніше поговоримо про неї. Вона буде інтерактивна, сучасна, цікава і дорослим, і дітям.
В художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна майже щотижня організовуємо художні студії, де збираємо всіх бажаючих писати портрети з натури, продовжуючи проєкт «Портрети сучасників на тлі війни», що зародився 2022 року. Це неймовірно важливі зустрічі для всіх – і для тих, хто пише, і для тих, кого пишуть. Це можливість розкритися, поділитись переживаннями, планами, досвідом.
Мрію просто писати гарні квіти і веселі вірші. Колись я зможу собі це дозволити.
Захист від блекауту