Мийте руки після фейків

12:22
692
views

Cui prodest? Cui bono?

Шукай кому вигідно – вираз, який дві тисячі років тому зробив знаменитим римський оратор та філософ Цицерон, благополучно дожив до наших днів, що тільки доводить, як мало змінилася людська натура, особливо у сфері всіляких пакостей.

Тільки лінивий ще не писав про фейки та ІПСО. Мабуть, я – лінивий. Або надто гидливий. Оскільки всі ці прийоми пропаганди ще з радянських часів викликають у мене стійку огиду. Тоді надійним щепленням для багатьох стала цитата Гітлера, багаторазово повторена головним пропагандистом третього рейху Геббельсом: «Чим жахливіша брехня, тим швидше в неї повірять».

Тепер брехню називають фейками, а комплекс дій з поширення дезінформації в народних масах – ІПСО (інформаційно-психологічна спеціальна операція). Але суть від зміни назв не змінилася. І завдання ті ж, що й раніше – дезінформувати людей, змінити громадську думку, досягти потрібного результату та отримати цілком реальну вигоду. Замовника брехні можна легко вирахувати, скориставшись порадою Цицерона.

Прикладів фейків часів російсько-української війни, починаючи з «хлопчиків у трусиках», дуже багато. Креативність пропагандистів (хоча мені ближче новомодне слівце «пропагандони») просто зашкалює.

Ось приклад їхньої свіженької продукції: «Володимир Зеленський набив татуювання з написом “Бога немає” на зап’ясті», – заявили в міністерстві закордонних справ росії і розігнали цю нісенітницю по соцмережах. Як кажуть, тепер слідкуйте за руками президента.

Інший приклад стосується головкома ЗСУ Сирського. Тут відчувається ретельніша підтоговка. Ідеться про сина Сирського, який проживає в росії і активно підтримує СВО та путінську наволоч. Щоправда, відразу з’ясувалося, що син – не Сирського, а дружини. Причому колишньої. Але це ж такі дрібниці! Все як у класичному анекдоті: «Моє діло – сказати, а ваше – розбиратися».

Потік дезінформації, який постійно заливає Україну, практично не дає читачеві замислитися: а чи це правда? У той же час цього лайна так багато, що на нього майже ніхто не реагує. Пропагандонам замовники, мабуть, платять за кількість, от вони й фонтанують.

Ось днями з’явився фейк на дуже актуальну тему. Нібито в «Телеграмі» запущено спеціальний чат-бот, куди можна відправляти доноси на сусідів, які не економлять електроенергію. Думаю, якби росіяни справді зварганили такий зливний бачок, то на нього неодмінно повелися наші добрі люди.

До речі, тема доносів, які містять явну брехню і переслідують цілком конкретну мету, продовжує найкращі радянські традиції минулого століття і при цьому цілком вписується в новомодні ІПСО. Хоча, здавалося б, пиши в соцмережах, як раніше на паркані, все що завгодно і про всіх, але – ні, наші люди продовжують клепати висмоктані з пальця кляузи (частіше анонімні) та пачками розсилати їх у компетентні органи та газети. А ті (органи та медіа) підхоплюють явну нісенітницю, одні розслідують її «для діла», а інші поширюють – для хайпу, що й було потрібно пильним громадянам.

Буквально днями солідна газета «Факти» опублікувала статтю автора із чудовим прізвищем Добров, де він поділився інформацією, отриманою начебто від директора Інституту досліджень розвитку східно-європейських країн Андрія Істевича. Начебто відомий на Кіровоградщині підприємець та меценат Євген Бахмач дав інтерв’ю ЗМІ Санкт-Петербурга, «повне антиукраїнської пропаганди».

Ну а далі все за класичним сценарієм – одразу ж з’ясувалося, що жодного інтерв’ю Бахмач взагалі нікому не давав. А тим більше російському виданню. І тим більше – «антиукраїнське». Тепер Бахмач готує позов до суду на газету, автора та всіх, хто передрукував цю нісенітницю, за поширення недостовірної та наклепницької інформації.

Повертаючись до епіграфа колонки, можна припустити, кому вигідна ця провокація. Власне, версій лише дві – росіянам або конкурентам НВП «Радій».

Як бачите, дісталися й наших тихих країв. У зв’язку з цим пораджу всім читачам дотримуватися інфогігієни і обов’язково мити руки з милом після газет, кнопок на пульті та комп’ютерних клавіатур.