Євро 2024: чи може бути гірше?..

Якщо на великому турнірі серед позитивних моментів можна виділити лише два матчі, якщо головним бомбардиром є автогол, якщо вилітають ті, хто грає краще, якщо зірки лише миготять, якщо УЄФА виправдовує очевидні помилки арбітра і якщо можливий фінал очікуєш із жахом – то як можна охарактеризувати такий турнір? На жаль, саме таким наразі, на мою думку, виглядає Євро 2024, в якому залишилося зіграти лише три поєдинки. Але, як би там не було, спробуємо проаналізувати те, що відбулося.
На футбольних полях Німеччини, за рідким винятком, усе сумно та нудно. Сподівання на прорив тренерських команд до півфіналу не виправдалися. Австрійці, які здивували всіх на груповому турнірі, випередивши збірні Франції та Нідерландів, несподівано в 1/8 фіналу поступилися Туреччині. І це був один із тих двох матчів, які можна виділити на фоні загальної картини доволі непривабливої гри. А тут були швидкості, пристрасть, обопільні атаки, особливо в першому таймі, коли в турків ще вистачало сил і вони не думали про збереження необхідного рахунку. При цьому команда Ральфа Рангніка була кращою за суперників у плані організації командних дій. Ми знову побачили класний пресинг, компакт­ність між лініями, зміну акцентів у нападі та підстраховку в обороні. Але все вирішили дві позиційні помилки під час кутових, коли Арда Гюлер подавав, а центрбек Деміраль забивав. Та той-таки Деміраль своїм святкуванням голу жестом екстремістської турецької організації заробив дискваліфікацію на два матчі й чвертьфінал проти нідерландців пропустив.
Що ж до австрійців, то вони один м’яч відіграли, коли турки стали виключно захищатися. Може, турецькі футболісти й розраховували на контрвипади, але суперники притисли їх настільки, що іншого вибору не залишили. І команда Вінченцо Монтелли таки встояла. А фантастичний сейв голкіпера турків Мерта Гюнока на останніх секундах після удару головою з шести метрів Баумгарнера став апофеозом цього турецького героїзму. Та все ж хлопці Ральфа Рангніка залишили цей турнір із високо піднятими головами. І хочеться сподіватися, що дуже фаховий наставник продовжить роботу, адже його команда стала дійсно найкращим прикладом колективної гри. Ну, можливо, Арнаутович, як і більшість вікових лідерів команд, на яких сподівалися на цьому турнірі, не зміг проявити своїх найкращих якостей. Та в цілому щсаме Австрія мені дуже сподобалася, і коли вона припинила боротьбу, то Євро 2024 суттєво втратив.
Такі ж думки й після вильоту швейцарців, які точно заслуговували на більше, ніж чвертьфінал. Вони знову були дуже переконливими в протистоянні з англійцями. Після цього двобою можна було з упевненістю сказати, що успіх команди Мурата Якіна в протистоянні з італійцями виявився не випадковим. Наті зовсім не злякалися більше ніж мільярдного складу збірної Англії. Більш того, швейцарці в багатьох моментах були кращими, злагодженішими, наполегливішими, ніж їх більш досвідчені конкуренти. Але англійці, при всій своїй малозрозумілій пасивності в атаці з неймовірним підбором креативних виконавців, примудрилися дійти до півфіналу. Гарет Саутгейт, боязку тактику якого нещадно критикують абсолютно всі, продовжує вперто гнути свою лінію, коли головне не видовищність, а досягнення результату. Вмикаються «три леви» лише тоді, коли супернику вдається таки пробити потужний захист збірної Англії. Зі словаками нічию врятував геній Беллінгема, а перемогу в овертаймі на психологічній перевазі принесли досвід і майстерність Кейна. А зі швейцарцями, коли Емболо на 70-й хвилині заслужено вивів свою команду вперед, Беллінгем, Фодден, Кейн та їхні партнери вимушено зіграли більше на атаку. І в ці дев’ять хвилин ми фрагментами побачили, на що здатна ця команда, якщо в неї був би інший наставник. Хоча в протиборстві зі швейцарцями англійці загалом по швидкості та динаміці, особливо в першому таймі, виглядали трохи краще, ніж у попередніх абсолютно безбарвних матчах. А рятівними для команди Саутгейта стали індивідуальні дії Сака, який прийняв м’яч на своєму правому фланзі, обі­грав опікуна, змістився до кута штрафної й класно по діагоналі пробив у дальній кут. Це був типовий гол гравця лондонського «Арсенала», і досвідчений Зоммер залишився спостерігачем, коли м’яч залітав у дальній кут. Але голкіпер наті проявив себе в додатковий час, коли відбив чудовий дальній удар Деклана Райса. Але героєм цього відрізка сміливо можна назвати іншого воротаря – Джордана Пікфорда, який в декількох епізодах врятував англійців від вильоту. А ще Шакірі прямим ударом із кутового влучив у поперечину. Справа дійшла до серії післяматчевих 11-метрових, в якій Пікфорд парирував перший же удар Аканджі, а всі англійці пробили влучно. Англія протиснулася до півфіналу, вигравши свою першу післяматчеву серію, після перемоги над Іспанією в 1996-му році. Саутгейт звично залишився задоволеним дисципліною в захисті й назвав гру своєї команди в цьому поєдинку поки найкращою на турнірі. А його візаві Мурат Якін справедливо відмітив, що своєю командою Швейцарія може пишатися і поразки вони не заслуговували.
А так звана «футбольна лотерея» розпочалася ще на стадії 1/8 фіналу. Саме так доволі сенсаційно могутні за складом португальці здолали наполегливих словенців. В основний та додатковий час Кріштіану Роналду з партнерами так нічого й не змогли вигадати для того, щоб пройти злагоджений захист конкурентів.
І знову вимушений констатувати, що номінальні фаворити на полях Німеччини діють дуже мляво, наче вони разом зібралися нещодавно й ніякої родзинки в їхній грі ми не бачимо. І це стосується не тільки Англії та Португалії, а ще Франції і в більшості матчів нідерландців.
А в цілому нецікавому двобої португальців зі словенцями були свої трагедії та тріумфи. Достатньо сказати, що КріРо в першому овертаймі не зміг реалізувати пенальті, програвши свою дуель Яну Облаку. Сльози одного з видатних гравців світу, найкращі часи якого, схоже, позаду, побачив увесь світ. І це не була показуха, адже Кріштіану бачив на трибунах розпач своєї мами, яка відіграла дуже важливу роль в його житті. І стримати свої емоції капітан збірної Португалії не зміг. А ще ледь не сталося жахливе завершення кар’єри на Євро для 41-річного Пепе, який також є прикладом невмирущої майстерності. Найстарший гравець в історії чемпіонатів Європи мужньо та надійно боровся з юними за його мірками суперниками майже весь матч. Та наприкінці додаткового часу, коли сил майже не залишилося, все ж втратив концентрацію й «подарував» м’яч Шешко, який наодинці побіг до воріт суперників. Але за честь своїх лідерів та всієї команди постояв Діогу Кошту. Голкіпер португальців зреагував на удар Шешко, а потім уже відбив усі три удари з «позначки» словенців. Роналду відносно реабілітувався, перегравши Облака, як і Бруну Фернандеш з Бернардо Сілвою.
Але вже в чвертьфіналі з французами, які разом із бельгійцями в 1/8 фіналу видали ще одне сумне видовище, що завершилося автоголом Вертонгена наприкінці другого тайму, голкіпер португальців не продемонстрував антіпенальтійної стабільності. В ігровий час португальці були трохи кращими за підопічних Дід’є Дешама, але Марк Меньян завадив суперникам забити. Свій єдиний шанс не використав і Роналду, коли пробив вище після проходу та пасу Консейсао. Були поодинокі гольові шанси і в лебле, але підвела реалізація. Ну а післяматчеві 11-метрові надупевнено виконали французи. А додому Роналду, який вперше завершив крупний турнір без забитих м’ячів, Пепе та їхніх партнерів відправив удар у стійку Жоау Фелікса. Пишуть, що для Роналду це був останній Євро, але за два роки на чемпіонаті світу він ще планує зіграти. Та чи варто? Адже відчувається, що Кріштіану ще хоче дуже багато, але може вже далеко не все. Хоча, спостерігаючи за муками Мбаппе, Грізмана, Кейна, Фоддена, Депая, Лукаку, де Брейне та інших менш вікових виконавців, виникає питання: а може, справа не в віці футболіста, а в загальному рівні турніра?
А трохи раніше цього сумного для Роналду та Пепе дня був зіграний найкращий матч на турнірі й завершилася неймовірна та фантастична кар’єра. Мова йде про битву між Німеччиною та Іспанією та сумне прощання з футболом Тоні Крооса. Прикро, що переможці своїх груп і найвидовищніші збірні на Євро 2024 чомусь за турнірною сіткою зустрілися так рано. Адже ми нарешті побачили справжній яскравий, динамічний, пристрасний, конкурентний, часом жорсткій і навіть грубий футбол. Хоча я не погоджуюся, що фол Крооса на Педрі, який, до речі, за збігом обставин допоміг іспанцям перемогти, був навмисним. Після десятка повторів було очевидно, що Тоні, який ніколи не був грубим футболістом, спочатку зіграв у м’яч. Але те, що команда Нагельсманна від початку стала діяти жорстко, не даючи іспанцям відчувати себе господарями становища, це беззаперечно. А ще наставник німців прорахував свого опонента й перекрив фланги, що позбавило фурію роху головних козирів. Та й в середині поля Родрі з Фабіаном Руїсом під постійним пресингом не почувалися спокійно. Але в іспанців знайшовся свій герой – Дані Ольмо, який замінив травмованого Педрі. Саме він на початку другого тайму, після третього на турнірі асисту 17-річного Ямала, забив надважливий перший гол. І саме півзахисник «Лейпцига» зробив вирішальну результативну передачу на Меріно наприкінці додаткового часу. Та й взагалі Ольмо провів неймовірний поєдинок, повністю скориставшись своїм шансом. Так, іспанці виграли цю баталію, але вони не були кращими на полі. А де ла Фуенте не виявився найкращим тренером. Адже після забитого голу він зняв майже усіх креативних гравців на чолі з Моратою та Ямалом, зосередившись на захисті. А ось заміни Нагельсманна повністю себе виправдали. Адже з виходом Фюлькруга та Вірца господарі турніру стали домінувати тотально. Хоча не можу пояснити таку довіру до Гаверца, який вчергове зіграв не дуже впевнено, не використавши декілька реальних гольових моментів. А ось Вірц своїм шансом на останніх хвилинах основного часу скористався, перевівши матч до овертайму. І там німці знову домінували, більше прагнули створювати, мали шанси й повинні були вигравати. Пояснити, чому Ентоні Тейлор (на мою думку, британець абсолютно не впорався з цим важким матчем, приймаючи постійні суперечливі рішення) не призначив пенальті за відверту гру рукою Кукурельї, яка завадила удару Фюлькруга вже в порожній кут воріт Сімона, спочатку було важко. Хтось побачив там офсайд на попередній стадії, а хтось – руку в Фюлькруга. Але яке ж було здивування, коли УЄФА оприлюднив інформацію, де виправдав арбітра новими рекомендаціями, згідно яких рука Кукурельї була в природному становищі. Ну якщо це так, то взагалі давайте просто дозволимо грати руками польовим гравцям відповідну кількість разів у штрафному майданчику. Прикро, що недолугість з боку, мабуть, далеких від футболу чиновників вплинула на враження від такої гри. Але це був явно не день німецького футболу, адже гол Меріно не здавався зовсім логічним. Ось тут хотілося, щоб все вирішилося в післяматчевій серії, і чомусь здається, що німці були більш упевненими в собі. І Кроос не виглядав би таким сумним, приймаючи слова підтримки від іспанських партнерів по «Реалу». А сам Тоні подякував усім за підтримку та виступив із закликом продовжувати підтримувати майншафт, яка саме на рідних стадіонах повернулася на вір­ний шлях і з цим наставником має велике майбутнє. Але сталося те, що сталося. Але тепер за якістю гри команда де ла Фуенте не виглядає беззаперечним фаворитом, адже при реальному тиску вона не витримує й припускається помилок. І не факт, що червона фурія зможе пройти в півфіналі не яскравих у нападі, але дуже надійних у захисті французів, які ще досі не забили самі з гри, але й майже не пропускають.
А останнім півфіналістом стала збірна Нідерландів. До цього команда Кумана в 1/8 фіналу не залишила ніяких шансів румунам. І завершили свій шлях підопічні саме на тому ж стадіоні й з таким же рахунком, яким починали свій шлях на турнірі. І нам стало вдвічі прикро, коли зрозуміли, якому супернику українці поступилися – 0:3. Та й взагалі всі команди нашої групи «успішно» вилетіли в першому раунді плей-офф. А в заключному чвертьфіналі фаворити знову не виправдали свого статусу за якістю гри. Турки, яким відверто пощастило з австрійцями, в матчі з Нідерландами були більш переконливими. Хлопці Монтелли витримали не дуже наполегливий стартовий тиск, стали компактнішими в середині поля й пришвидшили свої дії в атаці. І гол Акайдина, після чергового асисту Гюлера, виглядав цілком логічним. Але Куман по перерві зміг підсилити гру в своїй атаці виходом на поле Вегхорста. І саме його активність відвернула увагу від де Врея, який зрівняв рахунок після кутового. А за сім хвилин класна чітко розрахована за виконанням передача від Думфріса в штрафний майданчик та активність Гакпо змусила вразити власні ворота Мерта Мюльдюра. Цей автогол став десятим на Євро 2024, і долю головного бомбардира, думаю, вирішено. Адже в головних голеадорів турніру нідерландця Гакпо, грузина Мікаутадзе та німця Мусіали всього по три голи. І шанси стати одноосібним переможцем бомбардирської гонки має лише Гакпо.
Здавалося, що гравці збірної Туреччини вже не піднімуться після подвійного нокдауну. Адже вони відверто підсіли в другому таймі проти Австрії. Але саме тоді турки вичерпали свій запас везіння. Адже цього разу вони точно награли на ще один гол. Але пробити голкіпера нідерландців Вербрюгенна та самовідданих захисників, які блокували удари вже у порожні ворота, підопічним Монтелли не судилося. Дива не сталося. Але повагу власних уболівальників вони точно заслужили.
Отже, далі йдуть лише футбольні велетні, більшість з яких відверто розчарували. Не знаю, як у вас, а в мене виникло стійке відчуття, що футбол збірних перебуває в важкій кризі. В цьому ще більше переконався, коли ще й переглянув уночі суботи чвертьфінал Сора Аmеrica між Уругваєм та Бразилією. І як, ви думаєте, він завершився? Правильно: післяматчевою серією 11-метрових після невидовищної нульової нічиєї. А раніше, після рахунку 1:1, саме так аргентинці здолали Еквадор. Так що робіть висновки. А наш такий не дуже цікавий турнір заслуговує на самий небажаний фінал: Англія – Франція. Раніше такий матч очікувався як свято. Але не зараз…