Кропивничанина Романа Абашка, який, керуючи авто з неприпустимою для міста швидкістю, на смерть збив жінку на пішоходному переході, випустили на волю. Так нещодавно розпорядився Кропивницький апеляційний суд.
Трагедія сталася у Кропивницькому на перехресті вулиць Короленка (згодом перейменованої на Героїв-земляків) і Юрія Липи в останній день минулого року. Близько сьомої ранку молода жінка переходила дорогу. Переходила за правилами, скориставшись «зеброю». Там на неї й наїхав Volkswagen Touareg, який рухався зі швидкістю – це показала згодом експертиза – близько 100 кілометрів на годину. Тіло відкинуло більш ніж на 50 метрів. Жінка загинула.
Через кілька днів у Ленінському районному суді визначали запобіжний захід 28-річному Романові Абашку. «Суспільне», висвітлюючи судове засідання, оприлюднило його позицію. «Я винен. Їхав, хотів допомогти мамі. Вийшло так. Я нікуди не тікав, я був на місці, був у шоці, попросив перехожих викликати поліцію і “швидку”», – розповів підозрюваний.
Його мати, Олена Абашко, сказала: «Мені було погано, “швидку” викликали, вона не виїхала. Я вважаю, син скоїв злочин і він винен. Ми не відмовляємось потерпілій стороні надати все, що вони побажають. Я прошу пробачення у цих людей за те, що мій син скоїв такий злочин».
Слідчий суддя постановив тримати підозрюваного під вартою 60 діб. Досудове слідство тривало недовго, справу передали на розгляд у Кіровський районний суд. Абашко каявся і просив не карати його суворо. Потерпілі клопотали про призначення йому покарання, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, оскільки він відшкодував їм шкоду.
27 березня суд постановив вирок іменем України. Романа Абашка визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, яке призвело до загибелі людини. Покарання призначене таке: три роки ув’язнення, два роки без права керування транспортом. Відправляючи Абашка у в’язницю, суд врахував «його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вибачення перед потерпілими, а також повне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди». Про те, що Абашко рятував хвору матір, у вироку – ні слова.
Звісно, Абашка не влаштувала перспектива провести три роки у тюрмі, і його захисник, адвокат Віктор Осєтров, звернувся з апеляцією до Кропивницького апеляційного суду. Він попросив призначити клієнтові дворічне випробування на волі і не позбавляти його права керувати транспортом. Зазначив, що про Абашка добре відгукуються як сусіди, так і адміністрація Центральноукраїнського національного технічного університету, де він навчається. Що до кримінальної відповідальності раніше його клієнт не притягувався, що займається суспільно-корисною працею. Що йому не можна у в’язницю, бо нікому буде турбуватися про батьків, похилого віку людей. Що батьки, щоб відшкодувати шкоду родичам загиблої, позичили гроші, заставивши житло. «Наразі постає питання щодо повернення позики, що без допомоги Абашка Р.М. є доволі проблематичним. У разі призначення обвинуваченому реального покарання у вигляді позбавлення волі ще двоє людей втратять житло, оскільки вони розраховували, що саме їх син допоможе їм своєю працею відшкодувати запозичені кошти», – доводив адвокат.
Апеляційна інстанція розібралася грунтовно і звільнила Абашка від основного покарання, давши йому можливість виправитися на волі. Випробувальний термін – два роки. З-під варти його випустили в залі суду.
В ухвалі Кропивницького апеляційного суду вказано, що «Абашко Р. М. їхав до хворої матері, яка йому зателефонувала та попросила привезти ліки, оскільки “швидка” допомога відмовилася приїжджати на її виклик». Щоправда, із документа не зрозуміло, чи перевірялася у ході досудового слідства версія про хворобу матері і відмову «швидкої», чи це – всього-на-всього слова обвинуваченого і його матері.
Також в ухвалі зазначається, що Абашко займається суспільно корисною працею. Хоча в іншому абзаці документа вказано: «не працює». Можливо, під суспільно корисною працею мається на увазі здобуття вищої освіти. В ухвалі Абашко значиться другокурсником. Здається, вступив до вишу під час війни.
Віктор Іваненко, «УЦ».
Промені «Світанку»