Як би пафосно це не звучало, але там, де ЮНІСЕФ, там позитивний результат. Ця абревіатура стала визначенням допомоги тим, хто її найбільше потребує. А це діти та їхні сім’ї.
ЮНІСЕФ – дитячий фонд ООН із захисту прав та інтересів дітей. Представництво цієї організації в Україні було відкрито в 1997 році. З початком війни, яку розпочала росія, партнери, співробітники, волонтери ЮНІСЕФ простягнули руку допомоги кожній родині з дітьми, яка постраждала внаслідок ворожої агресії. Вже в 2014 році на території східної України була розгорнута програма гуманітарного реагування.
Зайшовши на Кіровоградщину у 2022 році (східний офіс було переміщено до нас), організація вже мала цілі, плани, напрацювання, шляхи вирішення проблем, з якими ми всі стикнулися. Почали плідно співпрацювати з обласною владою та органами місцевого самоврядування, визначаючи основні потреби та пріоритети допомоги. Був підписаний меморандум про співпрацю між ЮНІСЕФ та Кіровоградською ОВА та розроблено детальний план реалізації допомоги. З формальністю – пошуком офісу – швидко визначилися. Потрібен був надійний партнер, який візьме на себе левову частку роботи – презентаційної і рутинної. Ним став благодійний фонд «Безпечне майбутнє», який очолює Ірина Саєнко.
До обов’язків президента Кіровоградської торгово-промислової палати додалося чимало зобов’язань та відповідальності. Мати справу, по-перше, з дітьми, які потребують допомоги, по-друге, з авторитетним міжнародним донором – це вартувало часу, зусиль (фізичних та моральних) та емоцій (природно, не завжди позитивних).
Ірина Саєнко говорить, що швидко зорієнтуватися, знайти однодумців, почати реалізовувати проєкти допомогла Тетяна Федоренко, програмний спеціаліст ЮНІСЕФ. Ми зустрілися з пані Тетяною, коли вона вчергове перебувала в Кропивницькому, і попросили розповісти, як ЮНІСЕФ допомагає Кіровоградщині.
Варто зауважити, що далеко не всі, хто отримує дієву допомогу від дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, знають, кому дякувати. Є припущення, що навіть не всі представники влади про це знають. А обсяг роботи, користь від проєктів, які протягом двох років реалізовувалися в області, дійсно вражають.
– Коли розпочалася повномасштабна війна, однією з найбільш постраждалих стала соціальна сфера, – зауважила пані Тетяна. – Багато людей переїхали, виникла нестача соціальних працівників та фахівців сфери захисту дітей, ті, що залишилися, не знали, як допомагати переселенцям, вразливим категоріям на місцях, і виникла велика прогалина. Тому ЮНІСЕФ, зайшовши з проєктом, почав підтримувати саме соціальну сферу. Ми проводили тренінги для соцпрацівників, психологів, медиків та освітян – зміцнювали їхній потенціал, надавали їм матеріальну допомогу, завдяки чому збільшилася кількість населення, яке вони змогли якісно обслуговувати. Ми навіть додатково набирали людей, які виконували функції соціальних працівників.
Звісно, що найголовнішою була співпраця зі службами захисту дітей. Фокус був націлений на сім’ї, які виховували дітей, позбавлених батьківського піклування, прийомних, яких брали під патронат. До 22-го року патронатних сімей в нашому регіоні було одиниці, а після, завдяки підтримці ЮНІСЕФ з розвитку альтернативних форм виховання та у рамках національної програми «Кращий догляд за дитиною», Кіровоградщина стала одним з лідерів за кількістю патронатних родин. Зараз маємо 24 патронатні родини.
Підтримка родин з дітьми та дітей з інвалідністю – це пріоритет. 15 просторів, дружніх до дітей, які працюють в низці бібліотек області, це не розваги. Правильніше так: не лише розваги. Кваліфіковано і якісно, з урахуванням міжнародних стандартів розроблено програми психосоціальної підтримки та розвитку дітей у цих місцях, які спочатку називали мобільними точками «Спільно». Тут допомагають і, за потреби, перенаправляють до інших спеціалістів. Допомога ненав’язлива: дитячий психолог, логопед, ніхто нікого не примушує. Про заняття арт-терпією, які проводяться в просторах, зайве говорити. Варто хоча б раз прийти. А ще краще взяти в цьому участь.
Якщо мова йде про допомогу дітям, окремо виділено напрямок допомоги дітям з інвалідністю та їхнім родинам. Їм завжди було важко, а під час війни тим паче. І на це звернув увагу ЮНІСЕФ, підтримав створення 4-х центрів денного перебування для дітей з інвалідністю. Послуга раннього втручання (від 0 до 4-х років). Так, це є в Кропивницькому. Спеціалісти допомагають батькам, в яких народилася дитинка з відставанням у розвитку або інвалідністю. Спектр допомоги широкий: інформаційний, юридичний, соціальний. Плюс супровід. Більше того: якщо є лише підозра на інвалідність, тут допоможуть цьому запобігти. Звичайно, за умови виконання рекомендацій спеціалістів.
– З 22-го року для Кіровоградської області зроблено дуже багато, – наголошує Тетяна Федоренко. – Однозначно зміцнилася структура сфер надання послуг: соціальної, освітньої, медичної, комунальної.
Це все неможливо реалізувати без коштів. До вашого відома: майже 150 мільйонів гривень (!) виділив ЮНІСЕФ на активності, які реалізувалися в Кіровоградській області за два роки. І це, виявляється, не одноразова допомога, а інвестиції.
– Ми починаємо, навчаємо, показуємо, як це має бути, фінансуємо, демонструємо результат, а потім місцева влада приймає рішення, чи продовжити дію наших програм на територіях, – пояснює пані Тетяна. – Кіровоградська обласна рада, наприклад, взяла на себе подальше фінансування просторів і батьківських клубів, які розвернуті в бібліотеках. І це перша область в Україні, яка зрозуміла важливість цього проєкту. Це показник того, що і громадська організація («Безпечне майбутнє»), і обласна влада, і міжнародний фонд працюють в партнерстві. Це підтвердження довгострокової перспективи програм відновлення і сталого розвитку.
Вдячність ЮНІСЕФ за те, що задеклароване фондом реалізується не лише в обласному центрі, а й в громадах на території всього регіону. Точки «Спільно» та батьківські клуби було відкрито в 25-ти бібліотеках. І подальше фінансування більшості з них взяли на себе громади. Як інакше? Адже побачили позитив і перспективу.
Дитячий фонд ООН не чіпляв свої візитівки на першу гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним особам, які транзитом їхали через Кіровоградщину або залишалися тут. Не було логотипу ЮНІСЕФ на продуктових наборах, білизні, дитячому харчуванні, предметах гігієни. А також на упаковках медикаментів та обладнанні, які надавали дитячим медичним закладам. А ще на генераторах, які закуповували для лікарень під час першого, зимового, блекауту.
– Від гуманітарного реагування ЮНІСЕФ переходить до проєктів відновлення, відродження, – поділилася планами організації програмний спеціаліст ЮНІСЕФ Тетяна Федоренко. – Ми маємо скоротити обсяг гуманітарної допомоги і зосередитися на підтримці державних структур. Це не фінансова допомога, це цінніше. Ми зміцнюємо потенціал місцевих фахівців (освітян, соцпрацівників, спеціалістів органів місцевого самоврядування), привносимо кращі практики та рішення міжнародного досвіду. Працюють досвідчені тренери та експерти. По закінченні курсу випускниками ми надаємо комп’ютерну техніку, матеріали, які їм будуть корисними. УВ цьому матеріальна складова. Все інше – наше прагнення допомагати і бажання отримувати допомогу.
Несподівано було чути від програмного спеціаліста міжнародної організації, що фахівці ЮНІСЕФ допомагають органам місцевої влади аналізувати бюджет, ефективно планувати, перерозподіляти кошти за пріоритетними напрямками з урахуванням потреб найбільш вразливих верств населення. Там же «фінансові вовки» сидять і перерозподіляють вже кілька десятиліть. Як не дивно їм буде це чути, але треба зробити акцент бюджету на дітей, на вразливі родини. Це не так просто. Як відібрати кошти від ремонту дороги і віддати дітям? Можуть навчити.
Тетяна Федоренко каже, що в червні було проведено низку тренінгів з планування бюджетів. Були залучені заступники губернаторів, мерів з питань фінансів. Радили і навчали багато чому. Як правильно і справедливо розподілити кошти? Як залучити бізнес? Як співпрацювати з міжнародними партнерами? Після цього стали проситися ще, бо планування бюджетів починається у вересні, і відповідальним особам треба розуміти нові підходи до розподілу коштів.
Оскільки дехто зараз відкриває для себе ЮНІСЕФ, треба знати ще одну ознаку цієї організації. Перш ніж зайти на територію (запропонувати і реалізувати проєкти), відбуваються консультації з представниками місцевої влади, щоб знати, чого потребує ця територія. Програми базуються на потребах і потім розробляються разом. Пані Тетяна каже, що спільно був розроблений план дій за чотирма напрямками: захист дітей, освіта, медицина, вода.
Так, «вода» звучить вперше. До чого тут дитячий фонд ООН? ЮНІСЕФ через «Безпечне майбутнє» встановив 7 фільтрів на системи водопостачання до шкіл області. Ви знали, що в деяких школах до сих пір не було внутрішніх туалетів? ЮНІСЕФ надав матеріали, місцеві влади підключилися – дофінансували, облаштували 13 санвузлів.
– Кіровоградська область відгукнулася на наші пропозиції та допомогу. Ми побачили великий потенціал, – сказала Тетяна Федоренко. – Протягом двох років все працювало, давало результат. Сподіваюся, що й надалі будемо співпрацювати, і область буде формулювати додаткові фінансові програми, які будуть розвивати те, що почато і ефективно діє.
Результати діяльності ЮНІСЕФ відрізняються в регіонах. За словами Тетяни, Федоренко, там, де немає підтримки місцевої влади, проєкти, на жаль, вмирають. І все стає одноразовою допомогою. Тобто поки організація фінансує програму, все працює. Потім згасає. Кіровоградське «Безпечне майбутнє» відповідає вимогам ЮНІСЕФ, її співробітники працюють навіть в Полтавській області. Не виключено, що географія буде розширена. Якщо все вдається, чому ж не розширити?
Де є підтримка, розуміння, де громада усвідомила необхідність тієї чи іншої програми, створюється запит людей. Далі вже громада вимагає від влади, щоб ця послуга надавалася й надалі. Формується громадська думка, з’являються активісти, які вимагають те, що вже побачили, відчули, спробували. Але навіщо вимагати? Є рішення – співпраця.
Все, що зробив дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ для Кіровоградщини, неможливо перелічити. Там ще патронажні дитячі медсестри, коллцентр при обласній дитячій лікарні, куди може зателефонувати будь-який лікар з району, машини для медиків в громади дарували, скутери для соцпрацівників. Якщо хтось про це не знав, тепер будете обізнаними.
До речі, ЮНІСЕФ вже починає перерозподіляти фінанси на наступний рік. Це робиться, зважаючи на пріоритети та потреби. Де не пішла програма, проєкт – значить, цьому регіону, місцевій владі не цікаво. Де підтримують – буде взаємна підтримка. Кіровоградщина підтримує! Мова про громадян, родини з дітьми. Що скаже влада? Влада, все це на партнерських засадах, майте на увазі!
Промені «Світанку»