На початку окупації Ремові хазяї залишили домівку, і собака залишився сам. Майже втратив слух від вибухів, зазнав травм.
Наші військові почали підгодовувати його. Спочатку Рем боявся і погано йшов на контакт, але, зрозумівши, що йому нічого не загрожує, приходив до них щодня. З часом освоївся і навіть став допомагати військовим – виловлював у бліндажі змій, жаб, мишей. Ремова подруга, кішка Мурка (вона також через війну опинилася напризволяще), теж ловила мишей, а військові за це завжди віддячували їй смаколиками.
Про це мені розповів тато, Ярослав Шишка, він –військовий.
– На війні теж відчуваєш потребу віддавати свою любов і ласку, – каже тато. – Тому військові завжди діляться своїм теплом і турботою з покинутими тваринками. А ті в свою чергу допомагають їм як можуть: собаки своєю поведінкою попереджають про небезпеку. Вони перед обстрілами забігають в бліндажі та окопи. Тим самим подають знак військовим. Адже тварини мають гарний слух та інтуїцію. Бувають і нещасні випадки. Наприклад, до нас прибилася собака Моська, вагітна. Ми її полюбили і чекали, коли з’являться цуценята. Облаштували для Моськи та її діток спеціальне місце. Але внаслідок ворожого обстрілу наш бліндаж зруйновано. Моська встигла врятуватись, а цуценят засипало землею, загинули. Проте іноді тваринам на фронті щастить. Дуже прив’язуємося до них, нерідко забираємо додому, до своїх сімей. Принаймні не залишаємо їх у біді, ділимося їжею, теплом.
Аліса Шишка, шестикласниця, село Назарівка Кропивницького району Кіровоградської області.
Перше СЗЧ: як військовим повернутися до служби без кримінальної відповідальності? Пояснюють...