Найвеличніший. Два погляди на реванш Усик – Ф’юрі

10:06
220
views

У ніч з 21 на 22 грудня в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) відбувся довгоочікуваний боксерський реванш між Олександром Усиком і Тайсоном Ф’юрі. І хоча цього разу на кону вже не стояв титул абсолютного чемпіона світу в хевівейті, але інтрига від цього була не меншою. Сьогодні ми пропонуємо вам погляд на реванш століття очима вболівальника-телеглядача, яким є автор цього матеріалу, та людини, яка була на всіх чемпіонських боях Олександра Усика й спостерігала за подіями безпосередньо в Ер-Ріяді – спеціального кореспондента проєкту «Чемпіон» Максима Розенка.

Юрій Ілючек: – Британець усіма силами прагнув довести, що поразка в першому двобої – то прикра випадковість. Ну а український чемпіон знову мав продемонструвати, що його майстерність, техніка та боксерський інтелект просто вищі, ніж у будь-якого суперважковаговика сучасності. І Усик це зробив. Українець вчергове прорахував свого конкурента, який суттєво набрав вагу в порівнянні з попереднім поєдинком. Ставка англійця на те, що він зможе масою подавити свого візаві та нокаутувати того в першій частині двобою, не спрацювала. Чемпіон просто не давав можливості претенденту в себе влучити, акцентувавши увагу в перших раундах на класній роботі по корпусу. Це дозволило нейтралізувати початкову швидкість та маневреність Тайсона. І хоча Ф’юрі цього разу був більш сконцентрованим та наполегливим, краще рухався, взагалі не загравав із публікою та не гримасничав, але акцентовано влучити в українця ніяк не виходило. Олександр за рахунок вищої швидкості виходив з-під обстрілу, стрімко за потреби скорочував дистанцію та проводив свої комбінації. Безумовно, хвилювання в перших чотирьох, ну, може, п’яти раундах було присутнє. Ф’юрі – боєць майстерний, з потужним панчем, що він доводив у своїх попередніх битвах, особливо з Уайлдером. І тут концентрацію не можна було втрачати ні на секунду. Але Усик не з тих боксерів, які дозволяють собі розслаблятися. Український чемпіон абсолютно планомірно притримувався своєї стратегії та плану на бій. І його перевага стала відчуватися, коли Ф’юрі фізично підсів, збавив оберти та уповільнився. І це стало зрозуміло, коли британець почав застосовувати брудні прийоми: захвати, удари по потилиці та нижче поясу. Та й це не спрацювало. Усик виглядав непохитним і просто перебоксував свого суперника.

На мою думку, єдиним варіантом перемоги для Ф’юрі був нокаут, але це не вдалося ще жодному конкуренту Усика. Так, Тайсон був, мабуть, найсильнішим та найпотужнішим боксером із усіх, із ким довелося перетинатися Усику на своєму вже легендарному чемпіонському шляху. І британець зламав би будь-кого з таким рівнем готовності, але не нашого чемпіона. Так що після п’ятого раунду Ф’юрі нічого не забрав. Ну хіба що міг розраховувати на нічию в двох-трьох раундах, адже на всі свої удари він миттєво отримував не менш гідну відповідь.

Підсумок бою, на мій погляд, виглядав очевидним. За моїми підрахунками Усик виграв сім раундів, Ф’юрі – три, а ще в двох була нічия: 117:113. Штучний інтелект, який вперше неофіційно використовували для підрахунку результату, пішов ще далі – 118:112. Але, враховуючи всі розмови про трилогію та величезне бажання саудитів побачити третій мегафайт, були сумніви стосовно суддівського вердикту. Я не виключав варіант, коли один арбітр дасть нічию, а два інших віддали б голоси на користь Ф’юрі та Усика. За такого підсумку Олександр би зберігав свої пояси, але питання б залишалися.

На щастя, бокові судді, склад яких декілька разів змінювали перед боєм, не стали враховувати побажання організаторів шоу й одностайно віддали перемогу Усику – 116:112.  Це була абсолютно заслужена вікторія. Зі швидкістю, технікою, неймовірною фізичною готовністю, таймінгом і відчуттям суперника Усика наразі боротися неможливо. Дюбуа просить реваншу, але й він піде туди ж, куди й два попередні значно сильніші суперники українського мегачемпіона. Усик зараз дійсно продемонстрував, що є гідним послідовником свого кумира Мохамеда Алі, з яким народився в один день і девіз якого «Пурхати, як метелик, жалити, як бджола» символізує стиль боксу Олександра Усика. Але, здається, він зупинятися на досягнутому не збирається.

Максим Розенко:  – Я просто щасливий від усвідомлення того, що на власні очі бачив усі сімнадцять чемпіонських боїв Олександра Усика від першого в Києві й до цього абсолютного тріумфу в Ер-Ріяді. Так що можу порівнювати.

Якщо говорити про реванш із Ф’юрі, то добре пам’ятаю, що минулого разу в усіх англійських колег, з якими спілкувався, була абсолютна впевненість у перемозі британця, цього ж разу вони вже говорили про те, що шанси суперників 50 на 50. Мені тут пощастило поспілкуватися з колегою з Daily Mail Джеффом Пауелом, який працює 58 років безперервно в своєму виданні. Це рекордсмен не тільки серед спортивних, але й серед усіх журналістів Британії. Він ще був свідком єдиної перемоги збірної Англії по футболу на чемпіонаті світу 1966 року. І ось, відпрацювавши на 14 футбольних мундіалях, досі чекає нового тріумфу своєї збірної. Я вже не кажу, що важко підрахувати, скільки він боксерських івентів висвітлював. Попри свій поважний вік – 82 роки – Джефф продовжує висвітлювати змагання безпосередньо з міста подій.  Читав його репортажі, і вони дуже змістовні та цікаві. У нашій розмові Пауел відмітив, що в Британії Усика поважають за боксерські та людські якості. А Ф’юрі зовсім інший у приватному житті, ніж той, що ми бачимо під час боксерських шоу. У нього дуже екстравагантний характер. Він один із найвидатніших шоуменів усіх часів. Іноді це також робиться для того, щоб спробувати залякати своїх супротивників. Але другий, справжній Тайсон Ф’юрі – дуже порядний хлопець, зазначив легендарний боксерський колумніст Daily Maіl.

Також ми поспілкувалися з Гаретом Девісом, це ще одна зірка британської журналістики. З Гаретом  ми познайомилися в листопаді 2018 року, коли Усик в Манчестері проводив бій проти Тоні Белью. Вже протягом 30 років Гарет пише для провідного британського видання The Telegraph. Протягом 20 років як ведучий працює на TalkSport Radio, а на телебаченні має співпрацю з Setanta Sports, ESPN, BT Sport, FOX, BBC iPlayer.  Він мені розповів про ставлення до Усика та його постійних перемог над британцями. Для справжніх вболівальників – це не має особливого значення. Усик переміг Белью, Чісору, двічі Джошуа, Дюбуа, а тепер і Ф’юрі. Причому більшість перемог він здобув у Великій Британії, на виїзді. І це не може не подобатися людям. Ну а ще він небагатослівний та досить чарівний. І люди бачать його таким, яким він є. Саме тому він стає все більш популярним, у тому числі в Великий Британії. Гарет Девіс вже першу книгу про бокс написав і видав. І одну з глав присвятив Усику. І ще Гарет зазначив, що якщо Усик вдруге переможе Ф’юрі (наше спілкування відбулося до бою), то стане однією з легенд боксу. Адже, маючи 100 кг ваги та зріст 191 см, він переміг Джошуа, Дюбуа і Ф’юрі. А Ф’юрі, до речі, переміг Володимира Кличка, який був чемпіоном протягом 11 років. Тайсон на 19 кг важчий і на 15 см вищий – це величезна перевага в антропометрії. Тому, якщо Усик переможе Ф’юрі вдруге, він увійде в історію як один із найвеличніших чемпіонів у важкій вазі.

Якщо повертатися до бою і атмосфери, варто сказати, що саудити не шкодують грошей. Було 4 медіа-івенти до бою, кожний на різній локації, і кожна дорого коштувала. Коли проходило відкрите тренування, то після воркауту зробили ще 5 офіційних боїв. Це рідко дуже буває, і навіть на поєдинках братів Кличків не проводили нічого подібного. Там просто відкрите тренування, коли потренувалися, зробили фото – і все. А тут ще п’ять поєдинків. А ще саудити  придбали журнал «Ринг». Він не виходив близько 10 років, а тут його відродили та зробили презентацію. Там були присутніми чимало світових зірок, зокрема Володимир Кличко та Леннокс Льюіс. Саме там я поговорив із президентом футбольного клубу «Полісся» Геннадієм Буткевичем. Він мені розповів, що в разі перемоги над Ф’юрі та якщо все буде гараз зі здоров’ям,  Олександр Усик поїде на зимові збори з футбольною командою, зазначивши, що підписання контракту з Олександром було одним із найкращих маркетингових рішень клубу. Не виключено, що Усик зіграє за команду в другій частині чемпіонату Української Прем’єр-ліги. Якщо вже продовжувати трохи футбольну тематику, то на поєдинку був присутній Михайло Мудрик. Але це не дуже афішувалося, враховуючи його останні проблеми з допінг-пробою. Тому, звісно, спілкуватися ні з ким Михайло не бажав. Приїхав він, мабуть, для того, щоб трохи відволіктися від усіх негараздів. Ну настрій Мишкові наш чемпіон точно трохи підняв.

Говорили з Володимиром Кличком стосовно його можливого повернення. Однозначної відповіді він не дав. Будемо відверті, я знаю, що він тренується й виглядає чудово в фізичному плані. Володимир зазначив, що зараз контракт не підписаний, конкретики немає, а там хто його знає, що може бути далі.  Тобто певна надія є. Наприклад, якщо ми візьмемо бій Майка Тайсона проти 27-річного ютубера, то я впевнений, що цього Пола 48-річний Кличко нокаутував би раунда до 5-го. Що стосується його повернення на двобої з Тайсоном Ф’юрі або Дюбуа, все ж таки різниця в віці є занадто великою. І це був би дуже ризикований крок. Але рішення за Володимиром. І я буду дуже радий, якщо він повернеться. Адже я єдиний український журналіст, який протягом 10 років, з 2007 по 2016-й, працював на всіх боях Володимира в рингсайді й був дуже засмучений, коли він пішов.  Гарно, що Усик тоді вже став чемпіоном, почав набирати оберти, і я переключив свою боксерську журналістську кар’єру саме на Олександра.

Ну а якщо вже говорити про Ф’юрі та його поведінку перед боєм, то англієць був набагато менш агресивний, ніж перед першим поєдинком. Мені він здався більш зосередженим. Та все ж від своєї лінії скандаліста не відступив. Були образливі вигуки та закиди на адресу Олександра й на дуелі поглядів, яка тривала понад десять хвилин, і на пресконференціях. Ну й зрозуміло, що вже після двобою Тайсон заявив, що в нього вкрали перемогу, і назвав успіх Усика «різдвяним подарунком».

Знаєте,  ще трохи ображало те, що навіть саудіти, включаючи головного організатора шоу Туркі аль аш-Шейха, відверто зізнавалися, навіть на пресконференціях, що бажають перемоги британцю. Хоча це можна зрозуміти. Вони дуже хотіли трилогії. Були побоювання, що арбітри  нарахують те, що саудітам, які платили гонорари суддям, потрібно. Але, як ми бачимо, ці сподівання не виправдалися, і суддівське рішення було об’єктивне.

Що стосується андеркарду, де перемоги здобули ще три українці, то це тенденція в усьому світі, у США, навіть у Великій Британії, коли ти приходиш на андеркард, а там зал напівпорожній у найкращому випадку. Ну, безумовно, треба відмітити впевнені дії Сергія Багачука, який був одним з головних в андеркарді, та ще двох наших хлопців – Андрія Новицького та Данієля Лапіна. Саме ж шоу виглядало на найвищому рівні в усіх аспектах. Все було гарно зрежисоване й поставлено з відповідними ефектами. А під час головного бою цікаво було спостерігати за глядачами. Був такий епізод: там сидів такий вже українець, майже похилого віку, і він у кожному раунді, після вдалого удара Усика, кричав «Кончай його, Семен!». Мабуть, це була пісня у нього найулюбленіша колись. Та це звучало емоційно й трохи кумедно.  Був ще цікавий момент. Журналістка британська, але вболівала за Усика, і так емоційно, що це виглядало дуже дивно.  А  ще один журналіст теж з мікрофончиком із спеціалізованого боксерського видання, який взагалі топив за Тайсона Фьюрі та постійно кричав  I love you, Tyson Fury. Взагалі ж, звісно, ви також бачили, що не було такої яскравості, як в травні в дев’ятому раунді. Але все ж таки я був впевнений, що Усик переміг беззаперечно.

Для акредитованих журналістів традиційно були відведені спеціальні місця. У  медіарингсайді на  96 місць більшість була британських журналістів, але й для українських представників масмедіа також знайшлися місця. Приїхали хлопці з ICTV, з програми «Факти тижня». Декілька колег було от «Лакі панч» – це профільне видання, присвячене боксу та єдиноборствам. Нас було небагато, але, як і в Парижі, що ти чудово пам’ятаєш, ми злагоджено працювали та допомагали один одному. Справа в тому, що там теж цікавий епізод: я мав доступ до рингсайду, але якщо на попередніх боях, не в Саудівській Аравії, я міг ходити зі всіх чотирьох сторін рингу, то тут трохи журналістів закрили, і ми могли перейти тільки на медіарингсайд. І там, особливо у тих, хто бачив трансляцію по телебаченню, було більше можливостей побачити, що відбувалося в залі й хто із селебріті був присутній.

Неприємно здивувала якість інтернет-зв’язку. Все було на гарному рівні, навіть кейтеринг для журналістів не тільки під час шоу, але й на медіаподіях, але ось із інтернетом якось важкувато було.

Але то такі дрібнички. Головне – Олександр довів, що він найсильніший. Що більшість визнала цю перемогу абсолютно заслуженою. Що на пресконференції вже після бою його вітали та його проводжали оплесками навіть британці. А він відповів, що нарешті зможе повернутися до дітей, вимкнути телефон і насолоджуватиметься різдвяними святами.

Дуже важливо, що він знову гідно презентував Україну на найвищому рівні, продемонструвавши, що нас не здолати. І ця його громадська позиція мені особисто дуже імпонує. Організатори, звісно, засмутилися, що трилогії не вийшло, але то вже їхні проблеми. Нехай думають над новими яскравими івентами.  Ми сподіваємося, що з Дюбуа, якщо він, звісно, в лютому переможе Паркера, бій відбудеться десь влітку. І там Олександр Усик  стане дворазовим абсолютним чемпіоном у хевівейті, чого не було ніколи в 140-річній історії надважкої ваги.