Обнадійливий початок спортивного року

Вихованці  кращої в країні ОСДЮСШОР-2  не думають зупинятися на досягнутому й 2025-й рік розпочали на мажорній ноті.

Зокрема, Олег Дорощук спочатку виграв Меморіал Дем’янюка у Львові з результатом 230 см, а згодом двічі посів другі місця на представницьких турнірах в Чехії. У Триженеці вище за українця стрибнув лише господар змагань Ян Штефела, який упіймав кураж, подолавши з першої спроби 227 см та 230 см. Дорощук 227 см взяв лише з другої спроби.  Коли ж Олег попросив установити планку на висоті 232 см, що є його особистим рекордом,  нашому земляку просто не пощастило.  Після другого стрибка Дорощука планка зрадницькі «подумала», похиталася декілька секунд і впала.  За декілька днів  у Густопче, підкоривши 217, 221, 224 та 288 см, кропивничанин поступився лише більш досвідченому корейцю Ву, який взяв 231 см. Ось як оцінив виступ свого учня на турнірах у Чехії його наставник, ЗТУ Геннадій Здітовецький.

– Оцінюю позитивно, але хотілося, щоб результат був трохи вищий. Після першого старту у Львові на 2м 30 см я сподівався, та й Олег, мабуть, також, що поступово  результати будуть покращуватися.  Але одне діло – стрибати вдома, інше – за кордоном. Треба трохи часу для того, щоб пристосуватися до умов. Тим більше, що він поїхав туди на машині й дорога була втомлююча. Трохи не встиг відновитися, і тому такі результати. Мене не було поруч у Чехії.  Потім я переглядав відео й побачив помилки, яких Олег припускався. Якби він трошки їх виправив, то я впевнений, що стрибнув би вище, ніж 2,30. Ви ж самі бачили, що на 2,32 м у  двох спробах він був дуже близький.

Я б не сказав, що ці поразки від Штефели та Ву пов’язані з психологічним аспектом.  Олег вміє у потрібний час налаштовуватись і показувати свої максимальні результати.  У минулому році він також починав свій змагальний період зі стартів у Чехії. І тоді також Дорощук на першому турнірі поступився Штефелі, а потім всі змагання, у тому числі на Олімпійських іграх, чемпіонаті світу він у чеха впевнено виграв. Що стосується корейця Ву, то він починає дуже високо, це по-перше. По-друге, у приміщенні кореєць завжди стрібає краще, вище, ніж на стадіоні. Ми пам’ятаємо, що на Олімпіаді в Парижі Олег у Ву виграв. Як і в фіналі «Діамантової ліги». Так що я на подальше налаштований позитивно. Попереду в нас чемпіонат України, який буде останнім етапом відбору до чемпіонатів Європи та світу в закритому приміщенні. У мого учня вже є норматив для участі в чемпіонаті Європи, а на світову першість, якщо не візьмемо 234 см, то відберемося завдяки високому особистому рейтингу. Налаштовуємося на серйозну боротьбу. Тим більше, що на обох головних зимових стартах я буду поруч із Олегом.

Що стосується перспективної молоді, то я дуже задоволений прогресом Івана Донія, який у 15 років підкорив вже 205 см. В такому юному віці жоден із моїх учнів так високо ще не стрибав. Радує те, що цей хлопчик максимально відповідальний, працьовитий та вміє концентруватися в потрібний час. І в цьому я бачу його гарну перспективу в майбутньому. Тобто є вже з ким далі працювати. У мене ще дівчатка дуже гарні. Це сестра Дмитра Яковенка Марія, а також Марія Мизь та Софія Матковська.

Я вважаю, що вони також здатні показувати високі результати не тільки в Україні,  але й на міжнародній арені. Так що продовжуємо працювати…

А про виступ боксерів – вихованців ОСДЮСШОР-2 на чемпіонаті України серед чоловіків і жінок до 23-х років нам розповів головний тренер збірної області Віктор Саласенко:

– Кіровоградську область на цих змаганнях представляли, на жаль, лише вихованці нашої школи. Сьогодні дорослий бокс дуже складний, і перехід з молодіжного рівня важко дається. І не всі школи, які працюють в регіонах, можуть утримувати своїх спортсменів. Це ми завдяки своїм можливостям, завдяки тому, що всіх зібрали в одному залі й боксери разом тренуються та  прогресують, ще тримаємося на відповідному рівні.  Ну й фінансові затрати – це  найголовніше. Завдяки спільній підтримці профільного управління, керівництва нашої школи і Обласної школи вищої спортивної майстерності, до якої спортсмени переходять після досягнення 23-х років, нам удалося провести гарні збори та виставити команду. Але заплановані кошти ми отримаємо пізніше, на змагання ми потратили 76 тисяч власних і залучених коштів. У нас же в боксі змагання тривають тиждень, і, відповідно, потрібно більше коштів. Дуже складно, але команда поїхала.

У минулому році збірна Кіровоградщини посіла перше командне місце по медальному заліку. Але цього разу в нас було на два боксери менше. Один хлопець не зміг вже боксувати за віком, а другий – з особистих причин. Тим не менш, результатами на чемпіонаті України ми задоволені.

Дмитро Селевко, який провів три боя, не програв свій поєдинок в півфіналі, але судді вирішили на користь суперника з Одеси. Тож маємо бронзу в категорії 71 кг. Саме проти одесита Евгенія Іванюка боксував у фіналі лідер нашої збірної Бозорбой Матякубов. І тут, на мою думку, була відверта помилка рефері. У першому раунді саме з вини одесита сталося зіткнення головами, і Базік отримав розсічення. Рефері спочатку показав, що винуватцем є саме наш конкурент, але потім, після втручання лікаря, бій було зупинено через неможливість продовжувати поєдинок саме нашим учнем. І перемогу віддали саме Іванюку. Але, якщо винуватцем був саме одесит, його потрібно було покарати.  Ми подали протест і втратили 500 доларів, тому що рішення не змінили. Та попри це срібло тренери збірної запевнили нас, що саме Матякубов є головним кандидатом на участь у чемпіонаті Європи. Я думаю, що на зборах Бозорбой це доведе. Іванюк ще боксер  малодосвідчений і може не витримати напругу турніру такого рівня.

А ще у нас третім у категорії 75 кілограмів став Роман Крайнік. У півфіналі він зустрівся з чемпіоном Європи Джамалом Кулієвим. Тут важко було тому, що цей хлопець – лідер в цій категорії не тільки до 23-х років, але й в еліті. Хоча два попередніх двобої Крайнік провів достатньо впевнено. Та й травма, яку отримав наш учень, у чвертьфіналі далася взнаки. Також бронзову нагороду виборола Анастасія Майстрюк. У півфіналі Настя у всіх трьох раундах витримала натиск діючої чемпіонки Європи. Так що Анастасія – молодець. Це для неї колосальний досвід.

А тепер переходимо до Юлії Філіппової.  Юля, ми ж говорили з вами минулого разу,  травмувалася на чемпіонаті Європи й з ушкодженням виступала. Після повернення лікарі порадили зробити операцію на плечі. І за три тижні до чемпіонату України Юлія зняла пов’язку і почала рухати лівою рукою.  Ми нікому про це не говорили, бо на змаганнях суперниці  будуть зовсім по-іншому вести поєдинки. На щастя, у перший день Філіппова, як лідер збірної України, відпочивала.  Потім вона виграла два поєдинки.  Один виграла нокаутом,  а в фіналі два раунди впевнено виграла, а в третьому пішла в розмін. Трохи не вистачило функціоналочки. Але не відступила й прийняла бій, коли конкурентка пішла в наступ. Там були моменти, коли вони по десять ударів одна одній наносили. Та все ж усі п’ять суддів віддали перемогу саме нашій боксерці, яка стала чемпіонкою України. І сьогодні Юлія відібралася вже на Європу.

Що стосується олімпійського боксу, то крапка тут ще не поставлена. Поки що нашого виду дійсно немає в програмі Лос-Анджелесу. Та тут багато буде залежати від виборів президента Міжнародного олімпійського комітету й того, яку міжнародну федерацію він підтримає. Якщо новостворену WORD BOXING, а не прорашистську IBA, то будуть зміни вагових категорій. І потім у Кропивницькому на турнірі пам’яті Віктора Звєрєва в липні,  вже в нових категоріях відбудеться відбір на чемпіонати Європи та світу. Але до цього в Одесі ще відбудеться чемпіонат України серед еліти. І якщо не буде травм, то всі наші учасники турніру у Львові поїдуть і на цей чемпіонат. Це важко не тільки для спортсменів, але й для нас тому, що знову доведеться шукати кошти, і це дуже суттєва проблема. Сподіваюся, ми вчергове зможемо подолати всі складнощі й знову гідно представити Кіровоградщину в боротьбі з найсильнішими боксерами України.