«Ми працюємо не по шаблону»

Державна установа «Територіальне медичне об’єднання МВС України по Кіровоградській області» є самостійним багатопрофільним закладом охорони здоров’я, який об’єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади. У своєму складі ТМО має лікарню (з поліклінікою), медичну (військово-лікарську) комісію, центр превентивної медицини, центр психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору, відділ інфекційного контролю та сектор соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей. 

Сьогодні пропонуємо інтерв’ю із завіду­вачкою сектором соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей цієї установи Тетяною Соколенко.

– Яке найголовніше завдання у вашій роботі?

– Це підтримка поранених воїнів, їх соціальний супровід та повернення до повноцінного життя. Ми здійснюємо комплекс заходів із соціального захисту та супроводу військовослужбовців Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських, які звільнені з полону, отримали поранення внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, та членів їхніх сімей. Ми допомагаємо також членам сімей осіб, які загинули чи померли, зникли безвісти, перебувають у полоні або захоплені заручниками, членам сімей інтернованих у нейтральних державах.

– Яким чином вам вдається встановлювати з ними довірчі відносини?

– Перебування на війні – це важка робота. Ризик та підвищений рівень адреналіну стають звичними для військовослужбовця. Тому, коли військовослужбовець опиняється в безпечному середовищі, йому дуже важко адаптуватися. З огляду на те, що ми працюємо з військовими, які отримали поранення, травми, каліцтва, встановлення довірливих відносин стає запорукою вирішення дев’яноста відсотків питань соціального захисту.

Розуміючи важкість сприйняття життя «по-іншому», ми намагаємося при першій зустрічі з військовими відійти від офіційних фраз, донести, що ми не маємо такого досвіду, як у них, і не можемо в повній мірі зрозуміти те, що вони пережили, але розумом можемо уявити, які складні речі є в їхньому житті.

Не з кожним військовим вдається з першого разу встановити контакт. Ми ніколи не робимо роботу «по шаблону», до кожного з хлопців у нас індивідуальний підхід. Якщо потрібно вислухати, ми слухаємо стільки часу, скільки потрібно для того, щоби людині стало легше. Якщо говорити на цю мить у неї немає бажання, з повагою ставимося до такої реакції і переносимо розмову на зручний і слушний час для військового. Такий підхід дає хлопцям можливість бачити і відчувати, що до них та їхніх поведінкових реакцій ставляться з повагою і з певним розумінням.

– З якими проблемами ви найбільше стикаєтесь у своїй роботі?

– Проблем дуже багато, і, на жаль, життя створює все нові й нові виклики. Найбільші проблеми, які виникають у військових – це надання певних документів для отримання тієї чи іншої пільги. І питання не в недбалості, а у військових діях, які не дають змоги вчасно і якісно забезпечити військового тим чи іншим пакетом документів. Але, підтримуючи один одного і допомагаючи, намагаємося пришвидшувати процес, щоб максимально забезпечити наших захисників і захисниць всіма соціальними пільгами.

– Будь ласка, розкажіть про роботу з членами сімей осіб, які загинули, померли, зникли безвісти чи перебувають у полоні.

– Це надскладна морально і етично ділянка нашої роботи. Члени сімей осіб, які загинули, – це одна з моделей сприйняття, поведінки та консультативної допомоги. Члени сімей осіб, які зникли безвісти, – інша. Ті члени сімей, рідні яких перебувають у полоні, – це зовсім інший підхід до надання допомоги.

Ось приклад, як ми вибудовуємо комунікацію з членами сімей загиблих воїнів. Старенька мама нашого захисника, яка проживає у нас в місті, потребувала допомоги соціального працівника, так як після смерті сина залишилася зовсім самотньою. Скомунікували з нашими соціальними службами, оперативно було здійснено ряд процедур, і соціальний працівник був закріплений за старенькою жінкою. Зараз вона отримує всю необхідну їй допомогу. Таких прикладів можна навести безліч, адже скільки людей, стільки і доль і питань, які потребують вирішення.

– Скільком особам ви допомогли в питаннях працевлаштування у випадку, якщо подальше проходження військової служби не є можливим?

– Працевлаштування – це один із головних пріоритетів для реінтеграції звільненого військовослужбовця у суспільство. Наразі існує безліч державних програм для навчання, перенавчання, працевлаштування звільнених з військової служби військовослужбовців. Кожен військовослужбовець, який з тих чи інших причин звільнений зі служби, консультується нами про можливість працевлаштування і використання тієї програми, яка буде для нього цікавою і необхідною. Звісно, вирішальне слово завжди за звільненим військовим, але можливості і направлення ми даємо завжди і розширено. Наразі п’ять військовослужбовців користуються послугами центру зайнятості і проходять перенавчання за іншими спеціальностями, які в подальшому відкриють для них нові і цікаві можливості.

– Як ви організовуєте дозвілля тих, хто проходить реабілітацію у лікувальному закладі?

– Навчитися знову радіти, отримувати задоволення від життя, відновлювати ментальне і психологічне здоров’я – ще один пріоритет в нашій роботі. Задля покращення емоційного стану, який допомагає швидкому фізичному одужанню, ми для хлопців організовуємо заходи дозвілля. Ми з ними і ліпимо вареники, і печемо млинці, рибалимо, катаємося на каяках, їздимо в театр на вистави і відвідуємо з ними музеї, організовуємо для них концерти та багато іншого. По-перше, всі ці заходи направлені на відновлення рухових функцій, по-друге – хлопці мають можливість спілкуватися один з одним, що має позитивний результат, особливо для людей закритих і некомунікабельних. Терапевтичний ефект від цих заходів просто неймовірний. Коли ти бачиш посмішку на обличчі захисника, який до цього моменту не посміхався, для нас це перемога!