Сезон несподіванок і змін

Черговий футбольний сезон не тільки в Європі, але й в Україні завершено. Визначилися всі володарі європейських кубків, які, нагадаємо, проводилися за новим форматом, і склад учасників Української Прем’єр-Ліги наступного сезону, в якій відбулася велика кількість тренерських змін.

Остаточний розклад

Розпочнемо з перехідних матчів, де полтавська «Ворскла» мала шалену перевагу в першому матчі з «Кудрівкою» і повин­на була закривати всі питання. Але підопічні Юрія Максимова, відзначившись двічі, не забили ще пару м’ячів і пропустили наприкінці – 1:2. А в Полтаві гості вийшли уперед на початку зустрічі й втримали необхідний рахунок – 0:1 до серії післяматчевих 11-метрових. І її героєм став вихованець футболу Кіровоградщини та кропивницької «Зірки», голкіпер «Кудрівки» Дмитро Льопка, який парирував два удари суперників. У підсумку «Ворскла» поступається в серії 3:4 і вперше в своїй історії залишає елітний дивізіон. А «Кудрівка» досягає неймовірного успіху. Якщо врахувати, що в цій команді, окрім Дмитра Льопки, грає ще один вихованець «Зірки» Артем Мачелюк, а асистентом головного тренера працює Сергій Таран, який тривалий час допомагав Сергію Лавриненку в «Зірці» та «Інгульці», то в цьому великому досягнені команди з Чернігівщини є й кропивницький присмак.

А ще одним учасником УПЛ став «Металіст 1925», який двічі з однаковим рахунком 1:0 здолав «Лівий Берег». Таким чином, усі новачки УПЛ – «Епіцентр», СК «Полтава», ФК «Кудрівка» та «Металіст 1925» – не матимуть власних стадіонів, які відповідають вимогам УПЛ. І це стане проблемою в наступному сезоні.

Тренерський коловорот

До речі, «Металіст 1925» ще до останнього туру групи найкращих очолював нідерландський фахівець Патрік ван Леувен. І вчергове не впорався з поставленими завданнями. Маючи найкращий бюджет рівня лідерів УПЛ та гарний підбір досвідчених футболістів, харків’яни не змогли напряму потрапити до УПЛ. У перехідних поєдинках завдання виконував вже асистент нідерландця Олександр Чижов. А ван Леувен, який гарно попрацював із «Зорею» в сезоні 2022-23, здобувши бронзу, згодом не знайшов розуміння з лідерами «Шахтаря» і був швидко звільнений, а потім була першолігова епопея з «Металістом 1975» і третє місце в групі підвищення в класі. Хоча, може, саме авторитарний стиль Патріка зараз найкраще підійде «Кривбасу», який залишив Юрій Вернидуб. У криворізькому клубі, здається, намічаються зміни, і ставка буде зроблена на молодь. І саме ван Леувен призваний втримати «Кривбас» на плаву, адже Вернидуб оголосив, що не хоче боротися за виживання. Подальша тренерська доля самого Вернидуба наразі невідома. Хоча його помітили уважно спостерігаючим за протиборством «Лівого Берега» та «Металіста 1925».

Нема поки що офіційної інформації, хто очолить «Олександрію» після переходу до «Полісся» Руслана Ротаня разом із усією своєю тренерською командою. Також завершив свою співпрацю з олександрійським клубом спортивний директор Іван Телько, якого «сватають» у першолігову «ЮКСУ».

Викажу свою думку стосовно рішення Руслана Ротаня, у якого офіційно завершився контракт зі срібними призерами УПЛ. Руслана Петровича можна зрозуміти. Із цього складу «Олександрії» йому з колегами вдалося чи пощастило витиснути максимум. Враховуючи втрату декількох провідних виконавців, досягнути більшого на рівні УПЛ практично неможливо. Отже, додати до свого реноме Ротаню буде нічого, а ось втратити імідж можна легко. Достатньо привести приклад Мічела та його «Жирони». Враховуючи усі нюанси, Руслан Ротань вирішив не ризикувати та пішов чи не в найперспективніший і стабільний за усіма параметрами футбольний проєкт України. Але тут є велика відмінність від попередньої кар’єри Руслана Петровича. Раніше, як у молодіжній збірній України, так і в «Олександрії», йому знадобилося три роки, щоб дати результат. Зараз так довго в Житомирі ніхто чекати не буде. Президент ФК «Полісся» Геннадій Буткевич вже оголосив про те, що в наступному сезоні розраховує мінімум на бронзу. І тепер Ротаню доведеться доводити: чи здатен він відразу досягати успіху? Підбір гравців у «Поліссі» доволі кваліфікований, але стиль гри за Ашура ми так і не зрозуміли. Так що чекаємо нових трансферів уже під Ротаня. А виступ «Полісся» буде чи не найголовнішою інтригою наступного сезону.

Така ж ситуація, звісно, і щодо донецького «Шахтаря», який таки призначив на посаду головного тренера Арда Турана. Тут багато питань. Туран як тренер провів лише два повноцінних сезони в Першій та Суперлізі Туреччини. Так, він вивів «Еюпспор» до елітного дивізіону та посів там підсумкове 6-те місце. Але ж це не мега-прорив. Фахівці кажуть, що інтенсивність в чемпіонаті Туреччини точно не краща, ніж в УПЛ. Там Степаненко, який не знадобився «Шахтарю», виглядав чудово, не говорячи вже про Зубкова, від якого також відмовилися «гірники». Так що глобально Туран – це «кіт у мішку»: без особливого тренерського досвіду, але з великим гравецьким минулим, без знання португальської мови, що в сучасному «Шахтарі» важливо, із запальним характером.

Від Турана будуть чекати групового раунду Ліги Європи та боротьби за золото УПЛ. І тут «Шахтарю» доведеться стартувати вже 10 липня в першому кваліфікаційному раунді, де можливими суперниками будуть «АЕК» Ларнака, шведський «Хаккен», угорський «Пакш», болгарський «Левські», переможець Кубку Азербайджану, фінський «Ільвес», казахський «Актобе» та «Приштіна» з Косового. Як бачите, тут суперники, м’яко кажучи, не найсильніші. Та після цього команді Арди Турана необхідно буде пройти ще трьох суперників. І саме по цих поєдинках ми побачимо кваліфікацію нового головного тренера «Шахтаря».

Стосовно інших тренерських змін, то зараз можна говорити про вже колишнього коуча «Руха» Віталія Пономарьова, який замінить Романа Григорчука в «ЛНЗ». Минулого разу я писав, що Григорчук може отримати свій шанс. Але призначенням спортивним директором клубу Василя Каюка, який раніше вдало співпрацював із Пономарьовим в «Рухсі», долю Григорчука було вирішено. Пономарьов зарекомендував себе як тренер, який вміє працювати з молоддю. Але й кажуть про його шалені навантаження, що призводять до великої кількості травм. В економічному плані проблем у «ЛНЗ» немає, і Пономарьов отримає більше можливостей, ніж були останнім часом у Львові. Сам же «Рух», скоріш за все, очолить Іван Федик, який вже був головним тренером в сезоні 2020-21 років. У клубі вирішили, що від добра добра не шукають, і зробили ставку на свого власного перевіреного бійця.

В інших командах елітного дивізіону про зміни на тренерських містках розмови поки що не ведуться. Говорили про бажання повернути в «Зорю» Віктора Скрипника, але, мабуть, Младен Бартулович своєю перемогою над «Карпатами» зняв питання стосовно недовіри до себе. Хоча хорват єдиний залишається виконуючим обов’язки. Ще в інші команди відправляли Василя Кобіна, але він начебто залишається в «Інгульці» і буде намагатися повернути команду до еліти, як і Олександр Кучер у «Чорноморці». До речі, у Першій лізі вимальовується потужна конкуренція за дві путівки до УПЛ. А для кропивницьких уболівальників з’явилася обнадійлива інформація, що ФК «Полтава» домовився з керівництвом ФК «Зірка» про проведення своїх домашніх матчів в УПЛ на стадіоні імені Станіслава Березкіна в Кропивницькому. Поки що, як мені вдалося з’ясувати, підписана лише угода про наміри. А чи дійсно ми побачимо матчі елітного дивізіону на стадіоні «Зірка», покаже час.

Традиція сенсацій

Цей європейський сезон міг увійти в історію як один із найбільш несподіваних за своїми результатами. І тут мова не стільки про чемпіонати провідних країн, скільки про кубкові перемоги. Англійський «Ньюкасл» виборов Кубок Ліги й уперше за 70 років виграв трофей. Кубок Англії здобув «Крістал Пеллас», для якого це взагалі перша перемога в клубній історії. Кубок Італії підійняли над головою футболісти «Болоньї» – це перший клубний тріумф за 51 рік. А в Нідерландах «Гоу Ехед Іглс» вперше виграв національний кубок, і це перша клубна радість за 91 рік.

І, нарешті, свою нефартовість зняв Харрі Кейн, який виграв із «Баварією» свій перший чемпіонський трофей за кар’єру. А згодом рідний для одного з найкращих форвардів сучасності «Тотенхєм» здобув перемогу в Лізі Європи. Це перший європейський трофей «шпор» з 1984-го року, коли вони виграли той-таки Кубок УЄФА.

Фінал без футболу

Сам же цьогорічний фінал Ліги Європи між двома англійськими командами – «МЮ» та «Тоттенхємом», які посіли 15-те та 17-те місце в АПЛ, був одним із найгірших у історії. Футболу тут було мало. Перший тайм фіналу Ліги Європи не виглядав краще, ніж фінал Кубку України. Мені здалося навіть, що пристрасті в Житомирі було точно не менше. А результативні комбінації київського «Динамо» та «Шахтаря» точно були краще, ніж та, в якій єдиний випадковий гол забили футболісти «Тоттенхєма». У Більбао було більше біготні, єдиноборств та безадресних подач, ніж думки на полі. Це була важка й нудна боротьба в очікуванні помилки суперника без небезпечних моментів. Усі намагання пробити блокувалися захисниками, а воротарі в гру майже не вступали. А гол лондонці забили після чергового прострілу в штрафну та помилки Люка Шоу, який подарував м’яч Джонсону, і Бреннан неоковирно, але вразив ворота – 1:0.

«МЮ» створили перший реальний момент у середині другого тайму. Та це знову не була осмислена комбінація. Просто після чергової подачі в штрафний майданчик на виході помилився Вікаріо. Гейлунн бив вже по порожніх воротах. Але ван де Вен в акробатичному стрибку врятував свою команду. У підсумку «автобус» Ангелоса Постеоглу вистояв. «Тоттенхєм» виграв Лігу Європи й здобув путівку до Ліги Чемпіонів. А «Манчестер Юнайтед», який виглядав начебто фаворитом фіналу, але програв усі свої матчі цього сезону «Тоттенхєму», залишився ні з чим. Але, здається, Рубену Аморіму готові дати шанс і наступного сезону.

«Челсі» виграв усе

Традиція, коли перемагають в цьому сезоні ті команди, які давно нічого не вигравали або взагалі не вигравали, у фіналі Ліги Конференцій не продовжилася. Хоча після першого тайму поєдинку у Вроцлаві здавалося, що «Бетіс» здатен зупинити беззаперечного фаворита – «Челсі». Та по перерві сил у андердогів не вистачило, і лондонці просто зім’яли конкурентів – 1:4. Енцо Мареска не дозволив своєму вчителю Мануелю Пеллегріні здобути перший європейський трофей та перший трофей для «Бетіса».

Уже перші 15 хвилин цього фіналу за якістю гри були значно кращими, ніж увесь вирішальний матч Ліги Європи. Тут були думка, швидкості, нестандартні дії та небезпечні моменти. При цьому роль першої скрипки відразу взяли на себе номінальні андердоги. Футболісти «Бетіса» грали більш різноманітно та різнопланово. Підопічні Пеллегріні вдало пресингували, розривали фланги та віднаходили вільні зони у захисті конкурентів. І тому гол іспанської команди виглядав абсолютно логічним. Тут спрацював пресинг, коли вдалося відібрати м’яч та миттєво підключити Іско. Той, як знаний майстер, витримав паузу і покотив м’яч на Еазальзулі. Абде оцінив ситуацію і спокійно пробив повз Йоргенсена – 1:0. Після голу севільці не відійшли назад великими силами, а миттєво відповідали «пенсіонерам», які не завжди встигали перекривати вільні зони. Можливо, більшого всі очікували від Антоні, який розквітнув під керівництвом Пеллегріні після того, як його відправили в оренду з «МЮ». Хоча за бразильцем пильно слідкували й не давали йому розбігтися та вийти на ударну позицію.

Самі ж лондонці в нападі більше володіли м’ячем, але витиснути хоча б якусь небезпеку зі своєї територіальної переваги не змогли. Єдине, що можна згадати, – це індивідуальний прохід Палмера та несильний удар в руки Адріана. А так все в обороні «Бетіса» перекривалося, захисники встигали грати на випередження та не програвали єдиноборств один у один. У цілому перший тайм «Бетіс» виграв заслужено, адже був гострішим, зібранішим та сконцентрованішим. А ось по перерві, особливо після травми Еазальзулі, атакувальна гра в іспанців зникла, а захист вже не стримував суперників, які додали в швидкості та агресії.

Підопічні Енцо Марески продовжували контролювати м’яч, зміщуючи акценти атак із одного флангу на інший. А гра «Бетіса» від суперника виявилася помилковою. У підсумку фаворити таки віднайшли свої моменти завдяки класній грі Коула Палмера. Саме лідер «синіх» віддав дві гольові передачі на Фернандеса та Джексона, за якими просто не встигли захисники. І після цього боротьба за трофей практично завершилася. Ні сил, ні можливостей в іспанської команди для того, щоб переломити хід подій, вже не залишилося. Коли ж гравці «Бетіса», намагаючись відігратися, відкрили простір, то отримали ще два голи у власні ворота від Санчо та Кайседо – 1:4.

Таким чином, «Челсі» став першим клубом, який збирає повну колекцію євротрофеїв – Кубок Чемпіонів, Кубок володарів Кубків, Суперкубок УЄФА, Ліга Конференцій. До останньої перемоги доклався й Михайло Мудрик. Та наразі для всього спортивного світу наш талановитий футболіст, поки не доведено зворотнього, є порушником антидопінгових правил, а значить, як би не було прикро, на привітання й на медаль він не заслуговує.

Неймовірна фінальна крапка

Боротьби в головному фіналі європейського клубного сезону не вийшло. Це було елементарне побиття і найменш конкурентний вирішальний матч Ліги Чемпіонів за багато років. «ПСЖ» виявився просто на голову сильнішим за втомлений та незібраний «Інтер» за усіма параметрами, зігравши яскраво, швидко та результативно. І остаточний рахунок 5:0 на користь команди Луїса Енріке мав бути значно більшим. Два голи Хакімі та Дуе в першому таймі та ще один влучний постріл Дуе, а також результативні удари Кварацхелії та Маюлу по перерві декласували віковий та повільний «Інтер». Усе справедливо. Лігу Чемпіонів виграла найкраща та найзбалансованіша команда від стадії плей-офф цього сезону. І це перша перемога «ПСЖ» в головному євротурнірі в клубній історії. З такою перевагою фінали ще не вигравала жодна команда в новітній історії турніру.

Тепер уже стало очевидно, що поєдинки проти «Барси» були піком для команди Сімоне Індзагі. Витримати ще одне протиборство проти швидких, технічних та мотивованих молодих суперників ветерани італійської команди виявилися неспроможними. На одному характері такий «ПСЖ» не здолаєш. Цей свій требл команда Луїса Енріке (це його друге подібне тренерське досягнення після «Барси») заслужила абсолютно. Хоча, нагадаємо, у груповому турнірі парижани ледь не припинили боротьбу. Але монстр прокинувся й знищив усіх на своєму шляху… Цікаво, чи стали ми свідками народження чемпіонської династії, чи це буде такий один яскравий паризький спалах? Відповіді ми отримаємо вже в наступному сезоні…