Про Михайла Шнітка ми дізналися з повідомлення на сторінці ГО «Десяте квітня» у Фейсбуці.
Розповідається, що 53-річний Михайло – з Донеччини. Під час великої війни його домівка опинилася на лінії фронту. З обмороженнями Михайла евакуювали «Білі ангели». В прифронтовій лікарні йому ампутували стопи. Перебрався на Кіровоградщину, в Трепівку. Інвалідності не оформив, візка не отримав. Пересувався буквально на чотирьох. Усе змінила випадкова зустріч з кропивничанкою Ліаною Левицькою – адвокатом, юристом ГО «Десяте квітня». Ось що вона розповіла «Україні-Центр».
– Якось улітку минулого року йшла вулицею Шевченка в Кропивницькому і побачила біля банку, як чоловік без ніг вибирався з бусика. Впало в очі, що він – без протезів, без візка. Не наважилася поговорити з ним. Підійшла до жінки, яка його супроводжувала. Та розповіла, що його звати Михайлом, що він – переселенець з Донеччини, мешкає в Трепівці. Його привезли в банк, щоб вирішити питання, пов’язані з обслуговуванням карткового рахунку. Я підійшла до Михайла, представилася. Сказала, наша організація допомагає людям, які постраждали від війни. Поговорили трохи. Я взяла у Михайла його контактні дані, потім передала нашим соціальним працівникам. Вони й зайнялися Михайлом. Поїхали до нього в Трепівку. Михайло мешкав тоді разом з немічною матір’ю, вона перенесла інсульт, не підводиться з ліжка. Наших соцпрацівників вразили чистота і порядок у помешканні.
Згодом Михайлову матір забрала його сестра. А фахівці «Десятого квітня» допомогли йому оформити пожиттєво другу групу інвалідності, тимчасово забезпечили візком, подбали про протезування, купили пральну машину й холодильник. Михайло перебрався у комфортніше житло. Органи соцзахисту уже виділили йому візок.
Дивуюся, що чиновники тривалий час нічого не знали про потреби Михайла. Так і жила людина – без оформленої групи інвалідності, без протезів і візка, пересувалася на чотирьох.
Якщо не вистачає стажу для призначення пенсії…