Через 11 років столиця Австрії знову приймає у себе «Євробачення» – ювілейний, 70-й конкурс, який проходить на легендарній арені Wiener Stadthalle. Цього року за кришталевий мікрофон змагалися представники 35 країн.
Пісенне топ-шоу стартувало 12 травня, а вже в суботу, 16 травня відбувся гранд-фінал. Перемогла співачка Dara (Болгарія), наша Лелека посіла 9-те місце.
Як Відень готувався до Євро? Чи можна побачити шоу ще до його початку? Як виглядала наша Лелека на тлі інших виконавців? Про це читачам «УЦ» розповідає наша землячка Юлія Гур, яка проживає в Австрії.
– Відень дуже активно готувався до Євробачення. По всьому місту з’явилися банери, реклама, прапори, тематичні трамваї та зони для фанатів. У місті відкрилося Eurovision Village з концертами, виступами артистів та трансляціями шоу. У різних куточках міста відбувалися вечірки, pre-parties та заходи для фанатів з усієї Європи. У центрі Відня було багато людей, атмосфера була дуже жвавою. Однак в австрійській пресі писали, що туристичний бум виявився трохи нижчим за очікування. У пресі та соцмережах активно обговорювали питання безпеки, відбувалися невеликі акції та протести, пов’язані з участю Ізраїлю в Євробаченні, тому організатори та влада Відня вжили серйозних заходів безпеки. Особливо в центрі Відня, біля арени, фан-зон та станцій метро. На багатьох перехрестях і біля місць проведення заходів чергувала озброєна поліція. Також були задіяні спеціальні служби безпеки, додаткові перевірки на входах і посилений контроль у громадському транспорті. Навколо концертного залу постійно патрулювали поліцейські та співробітники security.
Нам вдалося потрапити на генеральну репетицію перед прямим ефіром – на такі шоу зазвичай продаються окремі квитки. Це практично повноцінний виступ, тільки без офіційного телемовлення. Найбільше вразила масштабна сцена, світло, камери і особливо професіоналізм та швидкість зміни декорацій. Атмосфера в залі була неймовірна – глядачі реагували майже на кожен виступ. Після шоу я слухала розбір професійних вокалістів, і багато хто відзначав, що у частини учасників були проблеми з живим вокалом – хтось фальшивив, хтось не витягував складні моменти.
Лелека виділялася своєю атмосферою та стилем. Якщо багато номерів будувалися на яскравому поп-звучанні, танцях і складній хореографії, то у неї був більш етнічний, майже містичний вайб. Це виглядало незвично. На тлі інших виконавців Лелека виглядала більш інтелектуально і нішево. Своєю незвичайністю Лелека асоціюється у мене з ісландською співачкою Björk – особливо за атмосферою та артистичною подачею. Цю схожість підсилюють нестандартний вокал і відчуття, що артистка не намагається бути типовою поп-зіркою. Мені здається, Лелека запам’ятається глядачам.
Якщо не вистачає стажу для призначення пенсії…