Надламані, але не зломлені

– Ти де?

– В пункті надламаності.

– Де?!!

– Вдома.

 Так склалося, що №50 «УЦ» щороку має особливе значення для редакції. Після нього практично цілий місяць випускаємо передноворічні, новорічні та староноворічні номери. Передаємо вітання, підбиваємо підсумки, мучимося з прогнозами, намагаємося зустрітися 1 січня з губернатором, обриваємо потрібні телефони, шукаємо різдвяні історії, заважаємо тим, хто вже святкує, – загалом такий наш традиційний редакційний дурдом.

Але все це почнеться буквально через кілька днів, а поки що нам потрібно випустити 50-й номер, зробити його таким, щоб нашим читачам було про що подумати, поговорити й навіть посперечатися.

Ви вже зрозуміли, що темою колонки стануть «пункти незламності»? Після першого ж блекауту, спричиненого варварськими ракетними обстрілами з боку рашистів, нікому в Україні не треба пояснювати, що то за пункти. Сама їх назва цілком може увійти до четвірки найбільш уживаних слів 2022 року разом з війною, ЗСУ та «прильотом».

«Якщо знову відбудуться масовані російські удари і якщо буде розуміння, що за години постачання електрики не відновити, то активується робота “Пунктів незламності” – там усі базові послуги. Це електрика, мобільний зв’язок та інтернет, тепло, вода, аптечка. Абсолютно безкоштовно й цілодобово», – чітко окреслив завдання місцевій владі президент Володимир Зеленський.

В умовах, коли енергетична система країни тримається на чесному слові та на одній фазі, понад 5 тисяч підготовлених теплих приміщень на 50 – 500 осіб, з мінімумом необхідного, – це справжня підмога для мешканців міських багатоповерхівок. Ключове слово – «підготовлених», без цього весь проєкт перетворюється на профанацію. Доводилося бачити знімки приміщень з незручними лавками зі спортзалу, з допотопним САКом та півторакіловатним «дуйчиком». Але переважно ПНЗ цілком комфортні, особливо підготовлені ДСНС.

Дуже здивував «пункт незламності», відкритий у Лук’янівському СІЗО, – здається, мешканці камер та карцерів охоче переберуться зі шконок у зручні крісла.

Загалом, проєкт потрібний і важливий, і багато потенційних клієнтів ПНЗ вже визначилися, куди їм бігти, коли панельні стіни квартир покриються інієм, а мобільні телефони і павербанки розрядяться. Але, як завжди, автор має своє «але». І не одне, а цілих три.

Отже, почнемо з того, що лише частина ПНЗ підготовлена для ночівлі в них десятків людей. А така потреба – дуже ймовірна. Куди йти людині похилого віку, якщо в будинку +4, а ліфт не працює? А мамі з дитиною? Тягнути її в льодовик? Потрібні тисячі розкладачок, спальників, карематів. А сам ПНЗ на другу-третю ніч перетвориться на такий собі шелтер – віддалену подобу європейської нічліжки. До речі, досвід облаштування шелтерів дуже знадобився б сьогодні Кирилу Тимошенку та його команді з Офісу президента.

Друге «але» – це проблема гігієни. Прекрасно пам’ятаю пункт обігріву, розгорнутий МНС на Ковалівці у великому наметі. Посередині стояв довгий стіл, у буржуйці потріскували дрова й смачно пахли казани з їжею. А за столом грілися «гості» – четверо безхатьків обох статей зі специфічним кольором облич та рук і тим самим запахом, від якого навіть міцні рятувальники бігали надвір провітритися. А тепер уявіть таких сусідів у ПНЗ поруч із вашими онуками та вагітною невісткою з токсикозом. Але якщо раптом вам спало на думку просто не пускати оцих «із запахом» та коростою, то знайте, що кілька днів тому в Борисполі така людина замерзла на вулиці. Її не впустили в ПНЗ…

І насамкінець про назву – «пункти незламності». Це і є третім «але». Щодо мене, це зразок дрімучого піару – пафосного та фальшивого. «Незламність» – це про захисників Донецького аеропорту, про героїв «Азовсталі», про нашого земляка Героя України Євгена Тельнова, але не про колишніх «гвардійців Симоненка», які за дармовим чаюванням проклинають українську владу, не про алкашів, що тихо давлять у кутку пляшку «паленки» під хазяйське печиво.

Думаю, не тільки мене, а й багатьох адекватних людей цілком влаштувала б стара назва – «пункти обігріву». Тепло і без претензій.