Все залежить від людини

До громадського простору Krop:hub звернувся військовий з інвалідністю й попросив сприяти у проведенні благодійного тренування. Звісно, йому не відмовили.

Тренування було корисним для фізичного та ментального здоров’я, для нових знайомств, спілкування. Ще й гроші задонатили. Про подію та учасників «УЦ» розповіли безпосередні організатори.

– До 22-го року я активно займалася спортом, а останні два роки разом з Ольгою Касьяновою, тренеркою, ми проводимо благодійні тренування, під час яких збираємо гроші на потреби військових. Збирали на сухі душі, шкарпетки та навіть тепловізори та автомобілі. Тому із задоволенням погодилися допомогти в організації тренування Денису Скотнікову, який мав на меті зібрати кошти на ремонт автомобіля для батька, який перебуває на фронті, – розповіла «УЦ» Олександра Морозова, волонтерка Krop:hub.

Зазвичай благодійні тренування відбуваються на майданчику біля спортшколи. Так було й цього разу, але додалися нові люди, які вперше брали участь в подібному заході. Пропозицію потренуватися в закритому залі через те, що на дворі лютий, Денис категорично відмів – лише на свіжому повітрі. Погода не підвела.

Особливість цього тренування була в тому, що його проводив особисто Денис, який втратив на війні ногу, але зберіг силу духу та характеру. Здається, що навіть збільшив. Денис розповів свою історію:

– Батько захищає Україну з 2014 року. В 15-му був списаний через поранення, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся в ЗСУ, наразі захищає Україну на одному з гарячих напрямків. Терміново треба відремонтувати автомобіль, який знаходиться в Кременчуці. Порахували, що треба 55 тисяч гривень. Поки що зібрано 32. Це з урахуванням зібраного під час тренування.

Я військовослужбовець за контрактом з 2018 року. На початок 22-го року ми перебували в зоні ООС, на Луганщині, вже вісім місяців. Біля Щастя потрапили в оточення. Вийшли звідти, зайняли позиції біля Сєверодонецька. На прохання одного з керівників я зі своїм підрозділом поїхав виконувати бойове завдання – допомогти Національній гвардії у Рубіжному. Там отримав поранення: танковий снаряд відірвав ногу, міна прилетіла в спину. В травні 23-го року повернувся на службу у 116-ту механізовану бригаду у якості інструктора.

Після поранення була вимушена перерва у службі – я відновлювався. Вважаю, що мені пощастило, бо я подав заявку на протезування до американського волонтерського фонду Protez Foundation й отримав погодження. Цей фонд створив білорус, який живе у Штатах, я потрапив у першу групу. Нас було п’ятеро. В п’ятницю ввечері ми прилетіли до Америки, а в суботу вже вчилися ходити. Все злагоджено, швидко. До речі, лікар-протезист – виходець з України. Тобто й мовного бар’єру між нами не було.

Загальний фізичний стан після поранення був незадовільний, тому я поновив тренування. Фізичні вправи для мене – це норма. Займався до поранення і після. Трішки важче, але продовжую. Раніше був кросфіт, а тепер більше залізо тягаю. На першому своєму благодійному тренуванні я запропонував бажаючим комплекс кросфіту Мерфі, щоправда, трошки адаптований під не спортсменів, бо були такі. Комплекс передбачає біг на дистанцію 1,6 кілометра, 100 підтягувань, 200 відтискань, 300 присідань. За правилами все це виконується в бронежилеті, на нашому тренуванні його ризикнула вдягти лише одна дівчина. Але вона срібна призерка змагань «Гонка нації» 2021-го року.

Планую продовжити благодійні тренування й закликаю долучатися військових, які мають інвалідність. Все залежить від людини: чи буде вона після ампутації та протезування кульгати, чи буде вона взагалі ходити, чи повернеться до повноцінного життя. Треба ставити цілі, шукати мотивацію. Безумовно, працювати з психологом. Мені це дуже допомогло. Я налаштував себе, що хочу повернутися на службу та помститися, тому доволі швидко поновився.

Одним з найдієвіших мотиваторів є кохання. Моя наречена Каріна надихає, підтримує, генерує купу цікавих ідей. З її допомогою планую наступного разу провести заняття з тактичної медицини. Приєднуйтеся!