«Мені ваші зауваження знаєте куди…»

Минулої п’ятниці по обіді у Кіровоградському районному суді продовжилося підготовче засідання у «справі Червінського». За пів години до початку перед будівлею суду зібралася група людей у військових одностроях з шевронами Правого сектору.

Приїхали вони з Олександрії і Кременчука, привезли червоно-чорні стяги і транспарант «Свободу політв’язням», а також гучномовець і акумуляторний підсилювач до нього. Техніку одразу ж увімкнули – почався мітинг. Оскільки досі тут обходилося без Правого сектору, журналісти кинулися до головного з них. Олександр Топко, заступник голови осередку Полтавщини, охоче відповів на запитання. Теперішню владу назвав зайдами, які переслідують патріотів. Дісталося й Порошенку – той, за словами Топка, на посту президента у цьому сенсі не дуже відрізнявся від теперішнього.

Тим часом до будівлі суду з’їжджалися і сходилися прихильники Червінського з Кропивницького, Києва і не тільки. Як завжди, з Дніпропетровщини прибув Сергій Журавель – батько сержанта Ярослава Журавля, загиблого шість років тому на Донеччині. Сергій винуватить Зеленського у втратах української армії. Знову була Тетяна Гладка із села Степового Кропивницького району, син якої, Олексій Коцюрба, захищав Україну з 2014 року і загинув у березні 2022-го. Уперше приїхала Тетяна Бердник, мешканка Великої Виски Новоукраїнського району. Рік тому вона поховала сина, Віктора Бердника, учасника російсько-української війни, тяжко пораненого 2014 року. Напередодні суду Тетяна з чоловіком Миколою та побратимами сина збиралися біля могили…

Водії, які проїжджали повз будівлю суду, подавали звукові сигнали. І от нас впускають до зали. Правий сектор розгортає транспарант «Свободу політв’язням», публіка тримає червоно-чорні й жовто-сині прапори. По руках ходить кілька брошур про Червінського. Одна книжечка потрапляє мені. У назві («Росправа героя-розвідника Романа Червінського») – товстий натяк на те, що переслідування Червінського – на руку агресорові. Фактажем брошура не вражає, викладено загальновідому інформацію. А та, яка не загальновідома, потребує перевірки. Зокрема, про одну із суддів Кропивницького апеляційного суду написано: «добивалась дострокового звільнення найманих вбивць генерала податкової Володимира Тесленка, регулярно відвідувала окупований К… (очевидно, Крим. – В.К.)». І справді, вояжами суддів Кропивницького апеляційного суду на ворожі території цікавиться прокуратура, але звідки автор брошури взяв, що Тесленка вбито на замовлення?

Коли завели обвинуваченого, зала вибухнула:

– Свободу Роману Червінському!

Той був радий підтримці:

– Вас все більше й більше. Мені передали черешні, як сливи, здорові.

– Ви ще не бачили, які в нас яблука, – відповів хтось з кропивницьких прихильників.

Зайшли судді – Ігор Гершкул, Олександр Квітка, Ірина Бойко. Коли вони зайняли свої стільці, секретарка запропонувала «присідати» решті (не уточнивши, скільки разів). Люди стояли. Залунало «Ще не вмерла України…» Після славня – «Слава Україні!», «Слава нації!», «Україна понад усе!», «Червінському волю!», «Зеленського за грати!», «Ганьба Зеленському!».

Поліцейських у залі – до десятка. А от потерпілі (чи так звані потерпілі, як їх називають Червінський і його захисники) прибули не всі. Головуючий Ігор Гершкул поцікавився в учасників процесу, чи можна починати без потерпілих. Адвокат Йосипов, який захищає Червінського, нагадав, що через неприбуття потерпілих судові засідання раніше відкладалися, але не заперечив, щоб тепер обійтися без них. Інший захисник, адвокат Василюк, саркастично зауважив, що «для цього складу суду закон не має ніякого значення, тому нехай це буде на розсуд адміністрації президента». Червінський теж був не проти розгляду без потерпілих, однак сказав, що хотів би послухати так званих потерпілих у суді, і висловив свої претензії у бік суду. Прихильники підтримали Романа миттєво:

– Ганьба складу суду! Що це за фальсифікації політичних процесів?!

Головуючий Гершкул закликав дотримуватися порядку. Далі повідомив, що кожен з учасників може виступати не більше 20 хвилин.

З виступу прокурора Віктора Кобця ми дізналися, що є клопотання захисників про закриття кримінального провадження та про повернення обвинувального акта прокуратурі. Ці клопотання прокурор назвав безпідставними, а також запропонував розглядати справу у закритому процесі, тобто без громадськості. Та відреагувала на це вигуками:

– Папуга, в пеклі казани уже киплять.

Знову зауваження від голови.

Взяв слово Андрій Йосипов. Передусім зауважив, що закон не встановлює лімітів часу на виступи учасників процесу. Двадцяти хвилин йому було замало для клопотань, які збирався озвучити. Почав Йосипов з клопотання про повернення обвинувального акта прокуратурі. Аналізуючи цей акт, підсумок досудового слідства, адвокат виявив у ньому вражаючі недоречності. Зокрема, за словами Йосипова, незрозумілим є твердження про «заздалегідь сформований мотив злочину». Оскільки метою Червінського, який брав участь у спец­операції з викрадення російського військового літака, було завдати шкоди ворогові, то твердження про злочинний мотив робить усіх, хто захищає Україну, злочинцями. Цю тезу присутні сприйняли оплесками.

Утім, Йосипов був толерантний і чемний. До суддів звертався «ваша честь», а нісенітниці в обвинувальному акті пояснював так: «Можливо, прокурор мав на увазі щось інше». Раніше Андрій Йосипов називав цей склад суду нелегітимним і писав у соцмережах: «Чи є обов’язком відвідувати судове засідання, склад суду якого є незаконним?»

Червінський тримався, як і раніше, по-бойовому. Знову спробував дискутувати з суддями. Гершкул порадив йому заспокоїтися і зробив зауваження.

– Мені ваші зауваження знаєте куди, – відповів Роман Григорович. І справді, чи йому боятися адміністративного штрафу (від 340 гривень до 5100) за неповагу до суду? Він уже понад рік у в’язниці і понад місяць – за санкцією саме цього суду.

– Ганьба! – підтримали Червінського прихильники.

Далі – перерва. Романа гаряче вітав Правий сектор. Поліцейські спробували вивести обвинуваченого із зали, приготували кайданки, але той запротестував: мовляв, суд такої вказівки не давав. Поліцейські й передумали. Громадськість торжествувала: невелика, але перемога. Користуючись нагодою, Червінський провів коротку, так би мовити, пресконференцію. Зокрема розповів про суддю Квітку, який, за його інформацією, милує російських шпигунів.

Після перерви адвокат Йосипов продовжив розкладати обвинувальний акт по молекулах. Коли Гершкул нагадав про часовий ліміт, із залу вигукнули, що тут – не «Квартал», треба поважати закон. Завершивши з клопотанням про повернення обвинувального акта, Йосипов перейшов до інших – про витребування документів в СБУ та інших силових установ. Це – інформація, з якою йому не дали ознайомитися після завершення досудового слідства.

Адвокат Віктор Василюк підтримав клопотання колег про повернення обвинувального акта. І висловив претензії до суду: мовляв, той керується не законами, а вказівками з адміністрації президента. Василюк передав суду й прокуророві по брошурі «Карма наздожене ворогів України всюди!», автор якої – Герой України Григорій Омельченко.

– Тут про закон карми, закон бумерангу. Прошу приєднати до матеріалів справи і вивчити книжечку в нарадчій кімнаті. Ознайомтеся, будь ласка, і приймайте рішення відповідно до цієї брошури.

Зала аплодувала. Дехто фотографував суддю Ірину Бойко, намагаючись зафіксувати її із заплющеними очима і потім опублікувати в соцмережах – такі зйомки у цьому процесі стали ніби спортом.

Прокурор Кобець попросив часу на вивчення клопотань захисників. Головуючий Гершкул призначив наступне засідання на десяту тридцять ранку 20 червня.

Залишившись з публікою, адвокат Йосипов повідомив, що захистом заявлено понад 20 клопотань і заперечень. Щоправда, він, Йосипов, не сподівається на те, що більшість клопотань буде задоволено. Але, за словами адвоката, заявляти їх треба, щоб переконати суд, що частину матеріалів справи знищено, частину приховано від захисників. Підстав для закриття процесу Андрій Йосипов не бачить.

– Коли досліджуватимуться деякі докази, судове можна закрити, але це – лише один том з чотирнадцяти.