Яка школа краща?

За результатами Національного мультипредметного тесту 2024 року, взятими з офіційної статистики Українського центру оцінювання якості освіти, склали щорічний рейтинг шкіл Кіровоградщини.

За повідомленням освітнього порталу Education.ua, загалом до рейтингу увійшли 6900 шкіл України, серед яких 174 навчальні заклади представляють Кіровоградщину. Хто ж став найкращим? Почнемо зі шкіл міста Кропивницького. Отже, до десятки найкращих за результатами НМТ шкіл увійшли:

1. Ліцей нових технологій навчання (колишня ГНТН), середній бал за результатами НМТ – 162,8 з 200 можливих;
2. Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат (більш відомий як школа Короткова) – 153,76;
3. Ліцей «Муніципальний колегіум» (колишня 11 школа) – 151,77;
4. Ліцей «Науковий» (колишній педліцей) – 146,53;
5. Ліцей « Максимум» (колишня 6 школа)– 147,59;
6. Ліцей «Мрія» (колишня 13 школа) – 146,81;
7. Ліцей імені Тараса Шевченка (колишня 5-та школа) – 147,24;
8. Ліцей «Вікторія-П» – 146,52;
9. Ліцей «Центральний» (колишня 4-та школа) – 144,71;
10. Ліцей «Лідер» (колишня 16-та школа) – 142,27.

«Вистрілили» і деякі обласні навчальні заклади. 1-м у рейтингу кращих шкіл області став Великовисківський ліцей Мар’янівської сільської ради Новоукраїнського району – 156,55 бала, минулого року вони посідали лише 57 місце. 2 місце – у Ліцею інформаційних технологій з Олександрії – 152,9 бала, минулого року вони замикали десятку найкращих шкіл області. Третім в обласному рейтингу є Ліцей ім.Т.Шевченка з м.Знам’янка – 151,6 бала, минулого року вони були 41-ми. 4 місце – в Успенського ліцею Онуфріївської селищної ради – 149,21, у минулорічному рейтингу вони були лише 87-ми. Гайворонський ліцей №2 посідає 5 місце з середнім балом 147,9 піднявшись з минулорічного шостого місця.

Минулого року до п’ятірки кращих у Кропивницькому входили Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат, ліцей «Науковий», Ліцей нових технологій навчання, Ліцей ім. Т.Шевченка та Муніципальний колегіум.

До речі, Ліцей нових технологій навчання увійшов у 200 найкращих шкіл України (84 місце). Минулого року два заклади Кіровоградщини входили до ТОП-200 – Центральноукраїнський науковий ліцей з Кропивницького (104 місце) та ліцей «Лінгвіст» зі Світловодська (170-те).

Ми зв’язались з директором Ліцею нових технологій навчання Любов’ю Степанівною Красновою і попросили її розповісти про школу.

– 32 роки ми існуємо як школа, створилися у 1992 році. І стільки ж років я управляю нею. Але вона мала різні назви: Лабораторія нових підходів до навчання, Відділення нових технологій навчання, потім довгий час ми були Гімназією нових технологій навчання. Весь час ми зберігаємо в назві нові технології навчання, бо нас так знають батьки, учні. Ви, напевно, теж гордитесь нею, бо ви є частинкою тієї школи (мій син навчався в ній. – Авт.). Але багато чого за цей час змінилось.

– Любов Степанівно, чому змінили назву на ліцей?

– 12-річна освіта вимагає назву ліцей. Тобто якщо є старші класи – це ліцей, а до 9 класу – гімназія. Тому минулого року ми перейменувались на Ліцей нових технологій навчання. Але з 27-го року буде щось інше, бо ті діти, які починали навчання в НУШ (Новій українській школі), зараз у 7-му класі, їм по 14 років. Поки довчаться, їм буде вже по 20 – а там армія, женитись хтось вирішить. Але держава поки про це не думає. Якщо потрібно буде, зробимо рагс! (Сміється.)

У нашій школі навчаються діти з 5-го по 12-й клас. Раніше ми мали вступні іспити, проводили відбір. Але, коли в 2019 році почався ковід, відмінили екзамени в початковій школі, а потім війна почалась – як можна напрягати дітей? Ми беремо всіх, хто хоче в нас навчатись. У нас нема мікрорайону, тому до нас приходять діти з усього міста. У цьому році ми набрали два класи, бо в нас завжди були 1-2 класи. Потім за новими вимогами в нас мають бути два класи й три профілі. У нас зараз інформаційно-біологічний, 23% учнів вступають на ІТ-технології, а окрім того – і в медичні, і в педагогічні виші, навчаються на правоохоронців, юристів… У цьому році взагалі дуже цікавий був вступ – геодезія, авіабудування в КПІ, ветеринарія вже зараз звична, але діти почали тягнутись до аграрних спеціальностей, дуже багато поступало в аграрний університет – у Києві, в Голосіївському лісі. Є у нас також історики, психологи. Діти мають дуже високі бали для вступу у виші. Три роки тому були теж пристойні результати. А цього року, як і два роки тому, у нас було сім 200-бальників. Це математика, англійська. У нас НМТ здають усі стопроцентно, немає таких, хто не здав. Раніше була Державна підсумкова атестація, яка підтверджувала медалі, то в нас були й медалісти. Цього року в нас теж 11 медалістів, але хочу сказати, що, якби була норма, за яку дається медаль, але її зараз не було… Але я все рівно вважаю, що наші діти підтвердили свої медалі.

Троє наших учнів виїхали до Польщі, а всі решта залишилися в Україні, і це радує, що вони люблять Україну і залишаються тут. Завдяки кому? Без сумніву, це і самі діти, і батьки, які вірять у нашу країну, ну і трошки, мабуть, це ми, вчителі, які віддають їм свої знання і своє серце. Не приховуватиму, що дехто з дітей займається додатково з репетиторами. Мені інколи кажуть: «А, це репетитори попрацювали!» Але якщо батьки так вирішили і в них є можливість, – нехай, репетитор отримав свої гроші за роботу. У мене історію здають усі, хоча 200 балів ще не було, було 191 – одна помилка у дитини була. Мінімально було 150 балів, а сьогодні з цим балом у медуніверситет беруть на ура. За визначеними балами наші діти дали дуже високий показник.

Раніше ми дійсно відбирали найкращих дітей, але чому? Є різні ситуації: батьки не можуть вкладати багато грошей в освіту дітей, або мама одна виховує дитину, або тато – у нас є й такі, дитина з хворим серцем або з однією ниркою. У нас був хлопчик, про якого тільки в 11 класі дізналися, що в нього одне око. І не дивлячись на те, що йде війна, діти мають дуже високий результат. Розумієте, на передовій одні перемоги, а в нас інші, і ми теж підтримуємо фронт, але по-своєму.

– Цього року ви в 200 кращих шкіл України, на 84 місці.

– Так, а в місті і області ми перші, найвищий результат у нас. З математики, наприклад, у нас 47 місце, я вважаю, це непогано.

– Ви займаєтеся офлайн, тобто очно? Укриття у вас є?

– Так, майже з першого дня війни. Ви знаєте, у нас унизу була сауна. Коли почалась війна, у нас там було чисто, затишно, вода, туалети. До нас аж з Києва приїжджали подивитись на це укриття. Тоді перші пів року діти, які закінчували школу, навчались онлайн, і це вони дали перших сім 200-бальників. До речі, в останній час їм сказали, що історія буде обов’язково у всіх, і вони впоралися. А в цьому році нам держава дала 1,5 мільйони, і ми трошки його переробляємо, є на що сісти, ми збільшили площу на 500 квадратних метрів, могли сісти 300 дітей, тепер – 500. У нас було 290 учнів, зараз – 306, дехто з дітей за кордоном, є внутрішньо переміщені – 26 осіб, у тому числі з Покровська діти. Приїхали, а в них нічого немає, дівчинка російською розмовляє… Кажу їй: «Не переживай, дитино, будеш вчитися!» Дивлюсь на неї й думаю, що вони там бачили не таке, як ми, і серце розривається.

Тобто зараз, повторюсь, ми не маємо вступних іспитів і беремо всіх. Але, коли настане мир, ми, можливо, повернемо їх, щоб мати можливість відібрати гарного учня, створити йому умови для навчання. Знаєте, інколи кажуть: гордість нашої школи! Вибачте, це дурь собача. А інші діти не гордість? Будь-яка дитина є гордістю школи! Тому в нас немає розподілу на гордість і решта.