«Усі, хто пішов з нею на завдання, не повернулися»

Близько року солдатку Ольгу Животовську вважали зниклою безвісти. Тим часом внаслідок ворожої дронової атаки зазнало руйнації її житло в Кропивницькому, ледь не повбивало рідних. А ще через пів року стало відомо: Ольга Животовська загинула, виконуючи бойове завдання на Курщині. У грудні торік кропивничани провели 31-річну Гайку (військове псевдо Животовської) в останню дорогу.

– Оля – найменша з моїх дітей, – розповідає про загиблу дочку кропивничанка Алла Троянкова. – Найстарший – Сергій. Середній – Юрій. Обидва теж воювали. Оля народилася, коли ми мешкали у Веселівці Новомиргородського району. Через кілька років перебралися в Приют Новоукраїнського. Там Оля й пішла в перший клас. Вже уміла і читати, і писати, і табличку множення знала. Директорка хотіла Олю в п’ятий клас записати, бо дитині нудно було серед першокласників. Чоловікова мати, баба Лариса, всьому навчила Олю, педагогом працювала. На канікули ми відправляли Олю в Кіровоград, до діда й баби. Оля дружила з чоловіковим братом, Віктором, нині покійним, він її й хрестив. Після дев’ятого класу Оля вступила в машинобудівний технікум. Не довчилася – 2009 року вийшла заміж. 2010 року у неї із Сергієм, чоловіком, народився хлопчик, назвали Денисом. 2012 року народилася друга дитина, Діма.

Алла, ледь не плачучи, показує доччині фото – і воєнні, і довоєнні. На довоєнних – вміло зроблені Ольгою декоративні квіти. За словами Алли, дочка була завзятою до роботи, охоче доглядала за клумбами в родинному домоволодінні.

– Улітку 2024 року мобілізували Олиного Серьогу. Оля й собі вирішила стати військовою. Через два тижні, 24 серпня, призвали. У військкомат пішла в шортах, шльопках, із сумочкою. Поцілувала нас усіх і сказала: «Все, поїхала». Підготовку проходила у навчальній частині в Ольгополі, Вінницька область. Слала мені звідти фотографії, відео. Казала, нормально служиться: «Якби знала, що тут так, то ще на початку війни пішла б». 30 вересня їх вивезли з Ольгополя, щоб розподілити по частинах. Олю в 144-ту бригаду взяли. Відправили в Юнаківку. Того ж дня, 30 вересня, її Серьогу повезли з Житомирщини в Покровський район. Там і зник. Досі безвісти зниклим значиться.

На знімках і відео, які Ольга надсилала рідним з Юнаківки Сумської області, – пошкоджені обстрілами будівлі. А сама Гайка, як назвали її побратими, – весела, безтурботна. Утім, можливо, вдавала себе такою. Бо, за словами матері, цілком усвідомлювала, що може не повернутися з Курщини, як не повернулося чимало хлопців з бригади.

– Оля перед тим мені подзвонила: «Ма, йдемо на сім – десять днів. Проти нас корейців кинули. Висилаю тобі зарплату за учебку, тринадцять тисяч. Віддаси Денисові десять, собі залиш три. Надрукуй фотографії, які тобі висилаю. Обов’язково зроби портрет з мене». Я надрукувала.

Про те, що Ольга зникла безвісти, батькам повідомили офіційно 13 листопада 2024 року. А військовий, який надіслав рідним її речі, сказав неофіційно: «Вибачте, не вберіг вашу Олю». Та родина надіялася на диво. Алла шукала дочку в списках полонених, які публікуються в соцмережах, і не знаходила.

А другого березня 2025 року – нова біда. Домоволодіння на Ковалівці, де мешкає Ольгина родина, постраждало внаслідок ворожої дронової атаки.

 – Я в хаті була, а чоловік вибіг надвір, собак зачинити, щоб не порозбігалися, – пам’ятає Алла. – Діму забрала у флігель невістка, Юрина жінка. Дрон завис над нашою хатою і заглух. Потім завівся і одлетів трохи. Та як шарахне, як бабахне. У хаті повилітали вікна, скло полетіло. Двері вибило. Не знаю, як не поранило мене. Виглянула в вікно, вогонь бачу. Вибігла надвір, чоловік уже тушить водою. Врятувався, бо присів із собаками за гаражем. Дах на флігелі пошкодило сильно. Юрина найменша дитина налякалася. Ярославу два місяці було. Дрон загруз в землю на нашому городику. Спеціалісти два дні осколки збирали.

У жовтні 2025-го Аллі зателефонували з експертної установи МВС, щоб з’ясувати деякі деталі, необхідні для ідентифікації ймовірних решток солдата-стрільця Ольги Животовської. Згодом генетично-молекулярна експертиза не залишила ніяких сумнівів у загибелі Ольги.

– Усі, хто пішов з нею на завдання, не повернулися. Олю першою ідентифікували, – каже мати.

В офіційних документах вказано, шо стрілець Ольга Животовська загинула 11 листoпада 2024 року пoблизу села Крем’яного Кoреневськoгo райoну Курськoї oбласті РФ під час викoнання бoйoвoгo завдання.

23 грудня 2025-го її з почестями поховали в Кропивницькому.